Постанова 4855 № 640/26509/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26509/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 червня 2018 року № 2295/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з дати анулювання такої реєстрації та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом жодної перевірки позивача не проводилось, акту про порушення вимог чинного законодавства не приймалось, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 червня 2018 року № 2295/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи 30 червня 2018 року та включити його до реєстру платників єдиного податку. В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з недотриманням позивачем вимог Податкового кодексу України, було прийнято оскаржуване рішення про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. На думку апелянта, враховуючи наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, податковим органом було вирішено виключити позивача з реєстру платників єдиного податку. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві як фізична особа - підприємець з 02 жовтня 2014 року. З 02 жовтня 2014 року по 31 березня 2016 року платник перебував на спрощеній системі оподаткування з застосуванням третьої групи єдиного податку. З 01 квітня 2016 року по 30 червня 2018 року перебував на спрощеній системі оподаткування з застосуванням другої групи єдиного податку. Разом з тим, 02 лютого 2021 року з особистого кабінету платника податків позивач дізнався про те, що 30 червня 2018 року було анульовано реєстрацію платника єдиного податку, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із запитом щодо надання оскаржуваного рішення та всіх документів на підставі яких воно прийнято. Листом від 05 березня 2021 року № 25154/6/26-15-24-17-15 податковий орган направив позивачу рішення від 27 червня 2018 року № 2295/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 30 червня 2018 року, у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів та на підставі доповідної записки від 20 червня 2018 року №8483/26-15-13-02-17. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жодної перевірки позивача контролюючий орган не проводив, акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складалося, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно положеннями п. 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Згідно пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій. У силу вимог пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17. Як зазначає контролюючий орган, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. У той же час, зазначення у інтегрованій картці позивача згідно даних АІС «Податковий блок» недоїмки станом на 01.01.2018, станом на 01.02.2018, станом на 01.03.2018, станом на 01.04.2018, станом на 01.05.2018 та станом на 01.06.2018 не є належним доказом існування у позивача податкового боргу, оскільки факт порушення податкових зобов`язань встановлюється відповідною перевіркою, за результатами якої складається акт. Крім того, колегія суддів враховує, що в силу положень пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату податкового боргу у разі його наявності, зокрема станом на 01.01.2018 у розмірі 4253, 79 грн, у спосіб, визначений ПК України, втім вказаних дій контролюючим органом ним здійснено не було. Слід звернути увагу на те, у спірному рішенні про виключення з реєстру платників єдиного податку від 27 червня 2018 року № 2295/26-15-13-02-26/3113308539 підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку абз. 3 п. 299.10 та абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. ПК України, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як це вимагає п. 299.11 ст. 299 ПК України. Враховуючи, що податковим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, тому підстави для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення від 27 червня 2018 року № 2295/26-15-13-02-26/3113308539 - відсутні. Як наслідок, слід зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку другої групи з 30.06.2018 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку. Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук