Постанова 4855 № 640/9511/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9511/22 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про стягнення грошового забезпечення,- В С Т А Н О В И Л А: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України, з огляду на те, що позовна заява підписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень у представника позивача на представництво Черновола Володимра Сергійовича, оскільки на підтвердження відповідних повноважень адвоката останнім було долучено до матеріалів позовної заяви ордер у якому зазначено право на представництво інтересів в Управлінні Державної охорони України та у всіх судах України будь-якої інстанції та будь якої юрисдикції. При цьому, апелянт наголошує, що визначення "представництво в судах всіх інстанцій без обмежень" не може розцінюватись як відсутність повноважень представляти інтереси в Окружному адміністративному суді м.Києва. За наведених обставин, апелянт стверджує, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому прийняте судом першої інстанції рішення про повернення позовної заяви є незаконним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у червні 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який підписано від імені позивача адвокатом Чучковською Ольгою. Зі змісту переліку доданих до позовної заяви документів вбачається, що до матеріалів позовної заяви долучено документи на підтвердження повноважень адвоката, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правничої допомоги, а також копію ордеру у якому зазначено, що адвокат Чучковська О.В. надає правову допомогу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 4 від 19.01.2022 в Управлінні Державної охорони України та у всіх судах України будь-якої інстанції та будь якої юрисдикції. Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва. Так, у вказаній ухвалі судом було зазначено, що ордер на надання правової допомоги серії АІ № 1242403 від 19.01.2022 року не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу. З огляду на зазначене, суд першої інстанції встановив, що позивачем не додано документу, що підтверджує повноваження представника, як адвоката на представлення його інтересів в Окружному адміністративному суді міста Києва, таких як довіреність або ордер, видані відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Переглядаючи матеріали справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч.1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до приписів п.2 ч.1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником). Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України). Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (в редакції станом на 16.04.2021 відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів. Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо). Відповідно до пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ордері серії АІ № 1242403 від 19.01.2022 року зазначено про надання адвокатом правової допомоги у Управлінні Державної охорони України та у всіх судах України будь-якої інстанції та будь якої юрисдикції, що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Чучковської О.В. права на підписання апеляційної скарги від ОСОБА_1 . За таких обставин та їх правового регулювання, висновок суду першої інстанції про відсутність у Чучковскьої О.В. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 є надмірно формалізованим. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 9 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 280/2788/20 та від 28 травня 2021 року у справі № 640/3040/21, від 02.06.2022 року у справі №2-385/2009. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18 є помилковим, з огляду на таке. В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема, в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога". Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду. Такий висновок зроблено у правовідносинах, за змістом яких, у ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" було зазначено: "В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування". Отже, у справі №9901/847/18 в ордері на надання правової допомоги у в графі "назва органу, у якому надається правова допомога" взагалі були відсутні відомості про судові органи, тоді як у даній справі в ордері серії АІ № 1242403 від 19.01.2022 року у вищевказаній графі, зазначено " в Управлінні Державної охорони України та у всіх судах України будь-якої інстанції та будь якої юрисдикції ", що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Чучковської О.В. повноважень на підписання апеляційної скарги від імені Черновола В.С. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом цієї норми висновок Верховного Суду повинен стосуватися застосування тих же норм права у подібних правовідносинах. Суд першої інстанції не звернув увагу на неподібність правовідносин у цій справі та у справі № 9901/847/18 та безпідставно, в порушення норми частини п`ятої статті 242 КАС України, послався на висновок Великої Палати Верховного Суду. Окремо слід звернути увагу й на дещо різне нормативне регулювання спірних правовідносин у порівнюваних справах. Так у справі, що розглядається, вимоги до ордеру визначені Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року). В той час як у справі №9901/847/18 на спірні правовідносини поширювало свою дію чинне на той час Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене Рішенням Ради адвокатів України 17 грудня 2012 року №36. Зазначені Положення висувають різні вимоги до заповнення графи "Назва органу, в якому надається правова допомога", на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув та внаслідок чого дійшов помилкових висновків. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"). Також Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. У розглядуваному випадку суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність/відсутність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, занадто формально підійшов до оцінки обставин, чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя. Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 26 Закону №5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) на підставі вже укладеного договору. Тобто, ордер є документом, який лише посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, тоді як увесь обсяг повноважень адвоката діяти від імені клієнта обумовлюється предметом договору про надання правової допомоги та колом визначених в ньому повноважень адвоката. Правові висновки з цього питання викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 26 серпня 2019 року у справі №855/372/19. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви було додано копію договору про надання правничої допомоги № 4 від19.01.2022 року. З огляду на зазначені обставини та враховуючи, що представником позивача було надано суду належні докази на підтвердження повноважень, зокрема підписання позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що повернення позовної заяви позивачу здійснено судом першої інстанції з порушенням процесуальних вимог, що свідчить про необхідність скасування зазначеного судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 320-322, 325, 328-329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна Л.В. Бєлова