Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 208/7054/21 (2-а/208/27/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 208/7054/21 (2-а/208/27/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 р. в адміністративній справі №208/7054/21 (2-а/208/27/22) за позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Шаруди Андрія Валерійовича, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАО № 4580032 від 03 серпня 2021 р. про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 4 ст. 122 КУпАП, постановлену Інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Шаруда Андрієм Валерійовичем. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що спірна постанова не містить серійного номеру пристрою, яким здійснено вимірювання швидкості, інспектором поліції не складено протокол про адміністративне правопорушення. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 серпня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнивши позовні вимоги. Скаржник вказує, що суд не з`ясував, чи саме на цей технічний прилад було видано сертифікат відповідності UA.TR.001 №22 054-20 від 23.12.2020. Також, суд не врахував, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку статті 40 Закону № 580-УІІІ. У письмовому відзиву на апеляційну скаргу головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване. Сторони, повідомлені про день, місце і час розгляду справи в поряядку статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не прибули, надати заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідно до частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 03 серпня 2021 року Інспектором лейтенантом поліції УПП в Дніпропетровській області Шарудою А.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4580032, якою позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого 4 ст. 122 КУпАП, та притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. (а.с. 10-11). Згідно до змісту зазначеної вище постанови, 03 серпня 2021 року водій, керуючи ТЗ рухався в зоні дії дорожніх знаків 5.45 та 5.70 зі швидкістю 108 км.\год., тим самим перевищив межі допустимої швидкості на 58 км./год. Швидкість зафіксована лазерним вимірювачем TruCam чим порушив п. 12.4 ПДР перевищення водіями більш як на 50 км/год. Не погодившись із вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови. Колегія суддів зазначає наступне. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Розділом 12 Правил дорожнього руху (ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, врегульовано питання швидкості руху. Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину встановлена частиною 4 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності надано DVD-R з фото-, відеозаписом лазерного вимірювача швидкості TruCam та нагрудної відеокамери, яка використовується відповідачем на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Спірна постанова містить посилання на DVD-R, на якому зафіксовані дані технічного засібу фіксації - TrueCam 008376. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 має сертифікат відповідності UA.TR.001 №22 054-20 від 23.12.2020 та сертифікат перевірки типу UA.TR.001 241-18. Доводи скаржника про те, що на даний час вимірювання швидкості транспортних засобів лазерними вимірювачами TruCam у ручному режимі чинним законодавством не передбачено, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки за приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Наведена норма не зобов`язує, а дозволяє поліцейським закріплювати технічні прилади. Можливість використання техніки, яка належить іншим особам, взагалі не містить жодних вимог щодо її розташування, сертифікації, технічних характеристик та інш. За даними ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Колегія суддів звертає увагу, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом на швидкості 108 км/год. в межах населеного пункту при законодавчо допустимій швидкості у 50 км/год. Рухаючись, більш ніж із подвійним перевищенням дозволеної швидкості, він грубо порушив Правила дорожнього руху, наражаючи інших учасників дорожнього руху на небезпеку. Колегія суддів вважає, що саме здійснення працівниками патрульної поліції належного контролю на дорогах міста запобігає настанню негативних наслідків неправомірної поведінки водіїв. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і такий висновок суду підтримується колегією суддів за результатами розгляду справи в порядку апеляційного провадження. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв`язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 серпня 2022 р. в адміністративній справі №208/7054/21 (2-а/208/27/22) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 жовтня 2022 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук