Ухвала КЦС ВС № 676/4395/20

Ухвала Іменем України 12 жовтня 2022 року м. Київ справа № 676/4395/20 провадження № 61-9419ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року тапостанову Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області (далі - Рада), ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки. ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка розташована в одноповерховому багатоквартирному житловому будинку. Також на земельній ділянці знаходиться закріплений за житловим будинком сарай. Рішенням Виконавчого комітету Ради від 31 серпня 1995 року №946 затверджено матеріали інвентаризації земель забудованих кварталів у м. Кам`янець-Подільському, з яких слідує, що за будинком на АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 1 755 кв.м. Як з`ясувалося згодом, Рада рішенням від 18 жовтня 2016 року № 104/19 затвердила проект землеустрою та передала у власність ОСОБА_1 (власника Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 ) земельну ділянку площею 975 кв. м (0,0975 га) кадастровий номер 6810400000:01:006:0066, на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Це рішення Ради є незаконним, оскільки надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка є частиною прибудинкової території, яка в установленому законом порядку не вилучалась у власників багатоквартирного житлового будинку, а право користування нею у мешканців будинку не припинено. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:006:0066 на дві земельні ділянки площею 0,0567 га (кадастровий номер 6810400000:01:006:0082) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 6810400000:01:006:0081). Новостворені земельні ділянки накладаються на прибудинкову територію багатоквартирного житлового будинку. За таких обставин ОСОБА_2 просила суд: визнати недійсним рішення Ради від 18 жовтня 2016 року № 104/19 «Про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 та передачу її у власність ОСОБА_1 »; скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності на земельну ділянку в системі Державного земельного кадастру за кадастровим номером 6810400000:01:006:0082, площею 0,0567 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності на земельну ділянку в системі Державного земельного кадастру за кадастровим номером 6810400000:01:006:0081, площею 0,0408 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . У травні 2022 року ОСОБА_2 подала суду заяву про забезпечення позову посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснював будівництво та реконструкцію житлових будинків садибного тилу на новостворених земельних ділянках, а віднедавна - почав продаж цих будинків частинами. Наразі існує висока вірогідність можливого відчуження ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, зміну їх конфігурації (об`єднання, поділ), вчинення інших дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про фактичне повернення земельної ділянки в користування співвласників житлового будинку. ОСОБА_2 просила суд: заборонити ОСОБА_1 відчужувати, змінювати цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:006:0081 (площа 0,0408 га) на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:006:0082 (площа 0,0567 га) на АДРЕСА_1 , а також здійснювати їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонити державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації, державним і приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельних ділянок з кадастровим номером 6810400000:01:006:0082 (площа 0,0567 га) на АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 6810400000:01:006:0081 (площа 0,0408 га) на АДРЕСА_1 , призначених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати, вчиняти із земельними ділянками з кадастровими номерами: 6810400000:01:006:0081 (площею 0,0408 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , та 6810400000:01:006:0082 (площею 0,0567 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , ?дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельних ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них. Заборонено державному реєстратору Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровим номером 6810400000:01:006:0081, площею 0,0408 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 6810400000:01:006:0082, площею 0,0567 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . Заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни цільового призначення, здійснення перетворення, об`єднання з іншими земельними ділянками, щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6810400000:01:006:0081, площею 0,0408 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 6810400000:01:006:0082, площею 0,0567 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 . Рішення місцевого суду мотивовано тим, що наявність у ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на його можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття остаточного рішення у справі, розпорядитися спірними земельними ділянками, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення їх відчуження, зміну їх конфігурації, об`єднання, перетворення, поділу, зміни цільового призначення. Ці дії можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому слід вжити такий захід забезпечення позову. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року про забезпечення позову - без змін. 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року тапостанову Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову. В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, в подальшому задовольнивши заяву про забезпечення позову. Однак апеляційним судом не враховані доводи та заперечення, які наведені ним в апеляційній скарзі, не виправив зазначені ним недоліки, допущені судом першої інстанції. На думку заявника, вжиті ухвалою місцевого суду заходи забезпечення позову за змістом не є співмірними заявленим вимогам позивача. Також заявник посилається на те, що позивач не надала жодних доказів необхідності або доцільності вжиття заходів для забезпечення позову, а суд в свою чергу не перевірив чи існує спір щодо предмету позову, не обґрунтував наявність підстав застосування заходів забезпечення позову. Перевіривши доводи касаційної скарги, оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду апеляційному порядку. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою та правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Такого висновку суд дійшов з огляду на таке. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Подібний висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку на АДРЕСА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Ради від 31 серпня 1995 року № 946 затверджено матеріали інвентаризації земель забудованих кварталів у м. Кам`янець-Подільському, з яких слідує, що за будинком на АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 1 755 кв.м. Рішенням Ради від 18 жовтня 2016 року №104/19 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 975 кв.м (0,0975 га) кадастровий номер 6810400000:01:006:0066, на АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У 2021 році ОСОБА_1 здійснив поділ цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки: площею 0,0567 га (кадастровий номер 6810400000:01:006:0082) та площею 0,0408 га (кадастровий номер 6810400000:01:006:0081). Предметом спору у цій справі є право сторін на земельну ділянку житлової забудови, розташовану на АДРЕСА_1 . Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 вказала на те, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на частину прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, здійснив забудову цієї ділянки та вирішив питання щодо відчуження побудованого приміщення. Перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено заборону вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Оскільки предметом спору є право сторін на земельну ділянку житлової забудови, а заявлені вимоги є співмірними заявленому засобу забезпечення позову та можливим наслідкам його не застосування, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони: відповідачу відчужувати, вчиняти із спірними земельними ділянками дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельних ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них; заборонено державному реєстратору Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження та зміни цільового призначення спірних земельних ділянок; заборонено державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни цільового призначення, здійснення перетворення, об`єднання з іншими земельними ділянками, щодо спірних земельних ділянок. Враховуючи те, що спір стосується майна, власником якого є ОСОБА_1 по справі, та до якого заявлені вимоги, суди дійшли висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову вплине на виконання судового рішення. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Отже, оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні, що підтверджує висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року тапостанову Хмельницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання рішення недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко