LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд240/7081/22

від 14.10.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7081/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 14 жовтня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2022 позовну заяву залишено без руху в зв`язку з пропуском строку звернення до суд. На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 вищевказану позовну заяву повернуто позивачу з підстав визначених ст.123, 169 КАС України. Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що предметом оскарження у даній справі є дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 31.07.2018. Така відмова позивачу була надана 12.01.2022 на його звернення. Позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчинятися вже після спливу майже півтора року з моменту отримання виплати доплати до пенсії на виконання рішень суду. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав у серпень - 2018 року, тобто, з моменту отримання ними грошових виплат (або ж моменту зарахування на відповідний банківський рахунок) та звернутися до суду протягом шестимісячного строку. Однак, із даним позовом позивач звернулася до суду 12.04.2022, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Належних доказів на підтвердження того, що позивач не мав можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, позивачем надано не було. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.22 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу надано строк для подання до суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. 13.05.2022 до суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали надійшла заява, в якій позивач вказала, що строк звернення до суду був пропущений нею з поважних причин, а тому просила його поновити. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 позовну заяву повернуто позивачу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (в тому числі й пенсії), нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно зі ст.4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Судом встановлено, що несвоєчасна виплата пенсії за період з 2011 по 2018 роки була нарахована 31.07.2018. Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як вірно встановив суд, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 31.07.2018, тобто з моменту виконання судового рішення та закінчився 31.01.2019, після спливу шестимісячного строку, з дня, коли позивач дізналась про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів. Разом з тим, з адміністративним позовом до суду позивач звернулася 19.04.2022, тобто з пропуском встановленого ст. 122 КАС України, строку на звернення до суду. Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Досліджуючи поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення строку та зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що жодних істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати ніж з 31.07.2018 та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин заява про поновлення пропущеного строку не містить. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути пов`язана з тим, що позивач не має юридичної освіти та не знає законодавства, оскільки така обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання позову до суду. Колегія суддів наголошує, що у позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії за період 2011 по 2018 рік та загальна суми доплати становить 27598,57 грн., яка була виплачена 31.07.2018 року. Вказане підтверджує, що саме на цей момент позивач була обізнана про порушення свого права. В даному випадку колегія суддів, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, що викладені у постанові від 24.04.2018 у справі № 127/15035/17 та у постанові від 19.06.2019 у справі №344/14522/17. Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних поважних причин його пропуску, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 відповідає. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»