Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6412/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6412/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» у розмірі 7140,00 грн.; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора нарахувати і виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо не зарахування у протоколі засідання комісії з установлення стажу роботи Офісу Генерального прокурора №14 від 10.02.2021 - 9 місяців 18 днів стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на одержання процентної надбавки за вислугу років (за період часу з 01.03.2005 до 27.06.2005, з 01.09.2005 до 26.09.2005, з 02.08.2005 до 01.09.2005, з 03.12.2006 до 27.06.2007); - зобов`язати Офіс Генерального прокурора при установлені стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на одержання процентної надбавки за вислугу років станом на 27.01.2021 зарахувати: час роботи в органах прокуратури з 04.12.2006 по 27.01.2021 включно; період здобуття освіти (за денною формою навчання) у вищих навчальних закладах на юридичних факультетах: з 01.09.2001 до 27.06.2005 та 02.08.2005 до 27.06.2007 включно; час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою: з 01.03.2005 до 26.09.2005 включно; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 неотриману частину заробітної плати, визначеної за ч. 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2021 по 13.12.2021 (із розрахунку в 2021 році 45 155 грн. щомісяця). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що нарахування посадового окладу та надбавки за вислугу років Офісом Генерального прокурора відбувається з грубим порушенням чинного законодавства та прав позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» у розмірі 7140,00 грн. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора нарахувати і виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2021. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 неотриману частину заробітної плати, визначеної за ч. 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2021 по 13.12.2021. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та Офісом Генерального прокурора подано апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора неотриману частину заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» з 27.01.2021 по 13.12.2021 у розмірі 479 722 грн. Зазначає, що судом не визначено конкретну суму грошових коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача, що унеможливлює його виконання. В обґрунтування апеляційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що полягає у помилковому тлумаченні статті 81 Закону №1697-VII та у незастосуванні абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, постанови КМУ № 505, які підлягали застосуванню. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» стосується лише прокурорів Офісу Генерального прокурора, які успішно пройшли атестацію, що унеможливлює поширення вказаної норми на спірні правовідносини. Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1 наказом Генерального прокурора від 27.01.2021 року №89-ц поновлений на посаді Генеральної прокуратури України, атестацію пройшов та переведений до Офісу Генерального прокурора лише 15.12.2021 року, а тому відповідач нарахував та виплатив позивачу заробітну плату за період з 27.01.2021 по 13.12.2021, виходячи із вимог Постанови №505 правомірно. Апелянт наголосив, що стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» застосується при розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 з 15.12.2021 року, тобто після успішного проходження ним атестації та переведення до Офісу Генерального прокурора. Від позивача та відповідача відзивів на апеляційні скарги не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листів Офісу Генерального прокурора від 10.02.2021 №27/3-537вих-21 та від 01.03.2021 №27/3-796 вих-21, позивачу нараховується та виплачується заробітна плата, яка складається з: - посадового окладу, передбаченого постановою КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» у розмірі 7140,00 грн.; - надбавки за вислугу років у розмірі 25 % посадового окладу, розрахованої згідно із постановою КМУ від 09.12.2015 №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури». Вважаючи такі дії відповідача протиправними, оскільки посадовий оклад мав обчислюватись не згідно вищевказаної постанови КМУ від 31.05.2021 № 505, а відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, які були недоотримані ОСОБА_1 підлягають перерахунку та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року та з урахуванням визначеного статтею 81 Закону №1697-VІІ розміру. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII). Відповідно до частин першої, другої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. На підставі частини третьої статті 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3. Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури. Відповідно до положень ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст. 89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Згідно частини першої та частини другої статті 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Законом України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності з 01.01.2015) внесені зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Бюджетним кодексом, як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - Постанова №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Разом з тим, Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Проте пунктом 7 розділу ІІ цього ж Закону передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. При цьому за змістом абзацу пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІX оплата праці прокурорів на період до дня звільнення або переведення до створених прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників прокуратури. Наведені положення Закону №113-ІX неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались. Таким чином, на дату розгляду даної справи в системі органів прокуратури відбувалися зміни, супроводжувані, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. При цьому, виплата заробітної плати згідно з Постановою № 1155 і статті 81 Закону № 1697-VII пов`язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ). Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 наказом Офісу Генерального прокурора від 14.12.2021 року переведений на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора з 15.12.2021 року на підставі його заяви та рішення кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України від 10.11.2021 року, що не заперечується позивачем. Таким чином відповідачем правомірно здійснено нарахування та виплату заробітної плати позивача за період з 27.01.2021 по 13.12.2021 відповідно до Постанови №505, оскільки ОСОБА_1 не був прокурором Офісу Генерального прокурора, який успішно пройшов атестацію. Верховним Судом сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 81 Закону №1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 щодо прокурорів, які не пройшли атестацію у період проведення заходів реформування прокуратури, запроваджених Законом № 113-ІХ, зокрема у постановах від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року по справі №240/1984/21, від 14 липня 2022 року по справа №160/13767/20. Так, зокрема у постанові від 14 липня 2022 року по справі № 160/13767/20, Верховний Суд наголосив, що положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-ІХ. Щодо застосування судом першої інстанції та посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року по справі № 6-р/2020, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Верховний Суд у наведених вище справах зазначив таке. Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому рішенні (абзаці одинадцятий підпункту 2.2 пункту), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р (II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. Конституція України, як неодноразово зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 21 вересня 2021 року по справі № 160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №560/4176/19, від 26 листопада 2021 року по справі № 200/14545/19-а, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні і стосувалось без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року по справі №6-р/2020, на яке посилається суд першої інстанції та позивач, стосується приписів статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону № 1697-VII зі змінами в редакції Закону № 113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ). Тож за висновком Верховного Суду у вказаних справах, до прокурора, який не пройшов успішно атестацію та не переведений за її наслідками на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну чи окружну прокуратури, застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови КМУ №

505. Колегія суддів звертає увагу, що позивач пройшов успішно атестацію та з 15.12.2021 року переведений до Офісу Генерального прокурора, отже саме з цієї дати позивач отримує заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ. Отже, в даному випадку суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в період з 27.01.2021 по 13.12.2021 року, позивач не є прокурором, який успішно пройшов атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період переведення оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови КМУ №505. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року по справі №826/18228/16, від 14 вересня 2021 року по справі № 320/1874/19, від 26 травня 2022 року по справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року по справі №160/13767/20. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що не встановлено обґрунтованих підстав для нарахуванню позивачу та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020, за період 27.01.2021 по 13.12.2021, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №540/1268/21. Частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора, скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.О.Аліменко Суддя О.М.Оксененко