Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11513/18

Справа № 308/11513/18 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 03.10.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисниці- адвокатки Бачинської А. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2018 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять гривень). Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн (триста п`ятдесят дві гривні) 40 коп. Згідно з постановою, 11.09.2018, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем спільного проживання з потерпілою ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив з останньою сварку, в ході якої висловлювався в сторону ОСОБА_2 нецензурною лайкою та погрожував їй фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою та незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що складений щодо нього протокол не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 та ст. 256 КУпАП, оскільки такий оформлений 24 вересня 2018 року про подію, яка нібито мала місце 11 вересня 2018 року, а також не містить відомостей про свідків події, обставини, місце та час події та формулювання об`єктивної і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. При цьому, зазначає, що до протоколу додані тільки копії пояснень учасників події, які відібрані не в день складання протоколу, і при цьому, копія його пояснень не містить відомостей про те, з приводу якої події йому запропоновано надати пояснення, а копії пояснень інших осіб, статус яких у справі не зрозумілий, засвідчені невідомою особою і їх текст свідчить про подання заяви про злочин. Також вказує на те, що особою, яка склала протокол не з`ясовано даних про його особу, чи має він самостійний дохід та можливість захищати себе особисто, а також не роз`яснено йому право мати захисника в справі. Разом із тим, ОСОБА_1 зазначає, що він - інвалід 2 групи з дитинства, невисокого росту, має вади руху, ліва частина тіла частково не працює, на момент складення протоколу йому було повних 69 років, що в свою чергу свідчить про безпідставність тверджень про те, що він погрожував комусь фізичною розправою або нищив якесь майно, оскільки апелянт пересувається за допомогою палиці. Також стверджує, що наявні в матеріалах справи фотографії не фіксують жодних порушень громадського порядку, не свідчать про те, що вони стосуються події, яка мала місце 02.09.2018, невідомо ким і якою технікою вони зроблені, що в свою чергу виключає можливість їх використання у якості належних та допустимих доказів у справі. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення. У запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Цебрик Л.В. вказує на те, що постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , та його захисниці - адвокатки Бачинської А.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, опитавши ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності потерпілої ОСОБА_2 та її представника, адвоката Цебрика Л.В., які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак до суду вказані особи не з`явились, хоча обізнані з тим, що в суді розглядається подана ОСОБА_1 апеляційна скарга. Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги, що 18.12.2019, 10.02.2020, 09.04.2020, 04.06.2020, 29.12.20202,15.11.2021та 07.04.2022 розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями як адвоката Цебрика Л.В., так і потерпілої ОСОБА_2 , а також (двічі за клопотаннями ) адвокатки Бачинської А.В., при цьому в письмових заявах адвоката, вказувалось на поважність причин неявки адвоката та потерпілої на розгляд справи до апеляційного суду, однак доказів про поважність причин неявки до суду адвокатом та потерпілою надано не було. З матеріалів справи також вбачається, що адвокат Цебрик Л.В., не з`явившись 03.10.2022 на розгляд справи до апеляційного суду, про причини його неявки апеляційний суд не повідомляв, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Тому, при вирішенні питання щодо проведення судового засідання за відсутності потерпілої ОСОБА_2 та адвоката Цебрика Л.В., суд апеляційної інстанції враховує і практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому чітко зазначено, що сторони в розумні інтервали часу повинні вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, що справа має бути розглянута з дотриманням приписів законодавства щодо розумних строків її розгляду. Тому, неявка потерпілої ОСОБА_2 та адвоката Цебрика Л.В., з огляду на приписи ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення. Так, зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази (протокол від 11.09.2018 серії ГР № 028032, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.09.2018 та фотоматеріали до неї, довідки дільничного офіцера поліції та інші матеріали справи) як на такі, що підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм належний аналіз, а саме не зазначив, які саме дані містяться у цих доказах, які саме факти та обставини ці докази підтверджують, у зв`язку із чим не дав їм відповідної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення та про його винуватість у скоєнні цього проступку. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що протокол від 11.09.2018 серії ГР № 028032 у матеріалах справи відсутній, дані опису документів, що містяться у справі не підтверджують наявність такого у справі. Вказане свідчить про те, що суддя у підтвердження вини ОСОБА_1 послався на докази, дані про наявність яких справі відсутні, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи. Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції не дав оцінки на предмет належності та допустимості фотокарток, приєднаних до справи, не взяв до уваги, що наявні в матеріалах справи фотокартки не можна вважати належними доказами у справі, оскільки вони не містять достовірних відомостей, які би підтверджували час, місце та обставини діянь, що мали місце саме 11.09.2018 за участі ОСОБА_1 , фотографії не фіксують жодних порушень громадського порядку, не свідчать про те, що вони стосуються події, яка мала місце 02.09.2018, невідомо ким і якою технікою вони зроблені, ким засвідчені, тому вказані фотографії як докази визнаються недопустимими, доводи апелянта у цій частині слушними. Відповідно до чинного законодавства про адміністративні проступки, суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, тобто в межах обставин, встановлених органом (посадовою особою), який склав такий протокол. Водночас, на переконання апеляційного суду, місцевим судом не враховано і те, що наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1 ), заява про вчинення кримінального правопорушення (а. с. 2), а також письмові пояснення ОСОБА_1 (а. с. 3), фотоматеріали (а. с.4-7), довідка про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 19.07.2018 (а. с. 14), довідки від 02.09.2018 та 12.09.2018 (а. с. 15, 18), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.07.2018 не містять даних про вчинення ОСОБА_1 діянь, які містять склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілого, тому вказані докази визнаються не допустимими, доводи апелянта у цій частині також визнаються слушними. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у довідці про результати розгляду звернення ОСОБА_3 від 19.07.2018 (а. с. 14), йдеться про події, які мали місце задовго до часу скоєння адміністративного правопорушення, на яке вказується у протоколі - 02.09.2018. Матеріали справи не містять відомостей про прийняті процесуальні рішення за результатами розгляду заяви потерпілої ОСОБА_2 про погрози їй фізичною розправою ОСОБА_1 , про оцінку цих діянь з огляду на норми Кримінального кодексу України (а. с. 32). При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б із достовірністю підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у сімейних відносинах із ОСОБА_2 чи факт їхнього спільного проживання. Не підтверджує таких фактів і наявна в матеріалах справи довідка про склад сім`ї від 23.01.2020 (а. с. 123). Апеляційний суд також враховує і той факт, що місцевий суд, вказавши у постанові про те, що ОСОБА_1 , знаходячись за місцем спільного проживання з потерпілою ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 , вчинив сварку з нею, погрожував потерпілій фізичною розправою, не послався на будь-які докази, що можуть свідчити про те, що потерпілій була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю, внаслідок чого допустив порушення положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1 ), не вказано час вчинення дія, зокрема години його скоєння. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , дані ним під час розгляду апеляційної скарги, відповідно до яких ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП не визнає, передбаченого цією нормою матеріального права адміністративного правопорушення не вчиняв. Підтримав доводи апеляційної скарги та пояснення адвокатки Бачинської А.В. про закриття провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу. Також з оскаржуваної постанови убачається, що розгляд справи відбувся без участі захисниці ОСОБА_1 , адвокатки Бачинської А. В., до того ж, матеріали справи не містять достовірних доказів того, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право на захист. Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази на предмет належності, достовірності та достатності, апеляційний суд констатує, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 існують, тому доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню - слушні. Інших доказів, які можуть свідчити про зворотне у матеріалах справи немає, таких не додано і до апеляційної скарги. Приєднані до матеріалі справи про адміністративне правопорушення документи, що характеризують особу потерпілої ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає такими, що не підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, не є належними доказами у справі. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував усі обставини справи та не дав оцінки доказам у їх сукупності. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб`єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу саме цього адміністративного правопорушення. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд вважає, що у зв`язку зі спливом значного часу, встановлені апеляційним судом і вищенаведені недоліки, які допущені при встановленні обставин правопорушення та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, не можуть бути усунуті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що чинний КУпАП не містить норм, які би давали підстави для внесення тих чи інших змін до протоколу, або виправлень у протоколі. Апеляційний суд вважає, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у ОСОБА_2 існують підстави для можливої обмови ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами про існування між її родиною та ОСОБА_1 неприязних стосунків та постійні сварки між ними, а також поясненнями адвокати Бачинської А.В. про те, що між ОСОБА_1 та його родичами має місце цивільно- правовий спір з приводу належного родині майна. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Цебриком Л. В., не надано таких доказів, які б із достовірністю спростовували вищенаведені висновки апеляційного суду та доводи апеляційної скарги сторони захисту. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 цього Кодексу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН