Постанова 4814 № 638/11280/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/11280/20 Номер провадження 22-ц/814/3120/22Головуючий у 1-й інстанції Семіряд І.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Репетун Катерини Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року, ухвалене суддею Семіряд І.В., повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків), про виключення відомостей про батьківство з актового запису, - В С Т А Н О В И В: 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив виключити відомості про його батьківство з актового запису №4329 про народження ОСОБА_4 як батька дитини. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 04.04.2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила дитину ОСОБА_5 . У ОСОБА_1 існують великі сумніви щодо батьківства цієї дитини, оскільки на час, коли відповідач повідомила про свою вагітність, позивач вже тривалий час знаходився за кордоном на заробітках. Зачаття відбулось наприкінці грудня 2018 року, в цей період позивач не знаходився на території України. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків), про виключення відомостей про батьківство з актового запису - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач відмовився від прийняття участі у призначеній судово-генетичній експертизі та від надання експертам зразків біологічного матеріалу, внаслідок чого проведення призначеної експертизи не відбулося, тобто не надав суду докази з приводу визначення кровної спорідненості між ним та дитиною, тому суд застосував положення ст. 109 ЦПК України (наслідки ухилення від участі в експертизі), оскільки тест ДНК станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, доказова цінність такого тесту переважає будь-який доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії, тому відмовив у задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Репетун К.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про те, що позивач ухилявся від прийняття участі у призначеній судом судово - генетичній експертизі та від надання експертам зразків біологічного матеріалу, внаслідок чого проведення призначеної експертизи не відбулося, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки саме позивач був ініціатором проведення експертиз. Зазначає, що відповідач відкрито демонструвала своє небажання у проведенні експертизи, проте, судом цей даний факт не враховано. Звертає увагу, що позивач не був належним чином повідомлений про дату та час проведення експертизи. При цьому, позивачем та його представником було здійснено всі можливі заходи для того, щоб експертиза все таки відбулася, проте, через обставини, що не залежали від його волі, проведення експертизи, призначеної на нову узгоджену дату, також не відбулося. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.01.2022 року дана цивільна справа витребувана з Дзержинського районного суду м. Харкова (а.с. 108). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.01.2022 року у даній цивільній справі відкрите апеляційне провадження (а.с. 111). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.02.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 18.08.2022 року о 11-40 год. (а.с. 114). Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 01.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 117). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 12.10.2022 року о 9-40 год., з повідомленням учасників справи (а.с.118). У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Полтавського апеляційного суду, представник ОСОБА_3 адвокат Орлова А.О. просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином вони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 20.09.2022 року судових повісток та повідомлень на офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 109-111). При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2022 розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та оприлюднено 12.08.2022. Крім цього, за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Репетун К.В. ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.10.2022 року призначено проведення судового засідання на 9-40 год. 12.10.2022 року в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». 12.10.2022 року надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Репетун К.В. про відкладення судового засідання у зв`язку з відсутністю технічної можливості підключитися до судового засідання в режимі відеоконференції. Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. 12.10.2022 року представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Орлова А.О. надала апеляційному суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , яке видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис 4329 (а.с. 13). З повідомлення Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану №55571/22.1-32 від 11.11.2020 вбачається, що відомості про батька у актовому записі №4329, внесено у відповідності до ст. 133 СК України, тобто як запис подружжя батьками дитини (а.с. 26). Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом зазначав, що не є біологічним батьком дитини. За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 було призначено судову молекулярно -генетичну експертизу (а.с. 45). З повідомлення від 11.05.2021року №СЕ-19/121-21/5867-БД Харківського науково дослідного експертно - криміналістичного центру встановлено, що 21.04.2021 року для відбору порівняльних зразків до ХНДЕКЦ з`явився ОСОБА_1 , не з`явились ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 (а.с. 47). У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 не з`явилися для відібрання зразків біологічного матеріалу в експертну установу через те, що ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.06.2021 року було вдруге призначено судову молекулярно - генетичну експертизу (а.с. 62). З повідомлення від 11.10.2021 року №СЕ-19/121-21/18491-БД Харківського науково дослідного експертно- криміналістичного центру встановлено, що 21.09.2021 для відбору порівняльних зразків до ХНДЕКЦ з`явились ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 , не з`явився ОСОБА_1 (а.с 71). У судовому засіданні представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 дійсно не з`явився для відібрання зразків біологічного матеріалу, оскільки був зайнятий на роботі. За результатами розгляду справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції визнав, що на спростування батьківства переважне доказове значення має ДНК-тест, тобто висновок молекулярно генетичної експертизи. При цьому, судом першої інстанції враховано, що хоча висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України, у справах про оспорювання батьківства він має особливе, вирішальне значення, адже містить дані спеціального характеру, які тісно пов`язані з предметом доказування, і не може бути замінений ніякими іншими засобами доказування, оскільки вони не містять достатньої інформації. Відповідно до вимог національного законодавства та практики ЄСПЛ єдиним доказом кровного споріднення є висновок експерта (тест ДНК). Проте, позивач не скористався своїм правом, хоча і заявив клопотання про проведення експертизи, але на виклик експерта для відібрання зразків біологічного матеріалу не з`явився. Суд сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, шляхом задоволення клопотання про призначення експертизи, проте позивачем не були виконані вимоги експерта. Позивач ухилився від подання експерту зразків біологічного матеріалу, який необхідний для проведення експертизи, адже без цього провести експертизу неможливо, окрім того, позивач ОСОБА_1 не скористався можливістю проведення експертизи за його зверненням. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, оскільки позивач відмовився від прийняття участі в призначеній судово-генетичній експертизі та від надання експертам зразків біологічного матеріалу, внаслідок чого проведення призначеної експертизи не відбулось, тобто не надав суду докази з приводу визначення кровної спорідненості між ним та дитиною, тому з врахуванням положень ст. 109 ЦПК України відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Предметом даного спору є виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 з актового запису №4329 про народження ОСОБА_4 як батька дитини. Частиною першою статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.. Згідно ч.1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Згідно ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. У роз`яснення, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема, частини другої статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства. Відповідно до пункту 9 указаної Постанови, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (в залежності від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2021 року по справі призначено проведення судово-генетичної експертизи для вирішення питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, судово-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 до експертної установи (а.с. 47). Крім того, вдруге ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2021 року призначено проведення судово-генетичної експертизи для вирішення питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, судово-генетична експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 . При цьому, згідно повідомлення судового експерта справа надійшла до експертної установи для проведення експертизи 19.08.2021 року. Для вирішення питання, поставленого перед судовим експертом, відповідно до ст. 72 ЦПК України на адресу суду першої інстанції направлено клопотання судового експерта №19/121-21/18491-БД від 20.08.2021 року про надання зразків біологічного матеріалу (кров або слину) гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , гр.. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку або направити зазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків до відділу біологічних досліджень та обліку Харківського НДЕКЦ МВС (а.с. 67). 21.09.2021 р. для відбору порівняльних зразків до Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з`явилися ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 , гр.. ОСОБА_1 не з`явився. Станом на 11.10.2021 року зразки біологічного матеріалу вказаних осіб до ХНДКЦ МВС України не надходили (а.с. 71). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 ухилився від надання експерту зразків біологічного матеріалу, який необхідний для проведення експертизи. Надані до апеляційної скарги дані переписки представника ОСОБА_1 адвоката Репетун К.В. не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки цими даними також підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та його представник достовірно знали про те, що у справі призначена експертиза і вона перебуває на виконанні в ХНДЕКЦ МВС України, представнику ОСОБА_1 була надана контактна інформація судового експерта, тому у період часу з 19 серпня 2021 року (коли ухвала суду від 22.06.2021 року надійшла до експертної установи) по 11 жовтня 2021 року (дата повідомлення експертної установи про неможливість проведення експертизи) позивач ОСОБА_1 мав можливість з`явитися для надання зразків біологічного матеріалу, узгодити будь-яку іншу дату проведення експертизи, оскільки мав контактні телефони, однак протягом майже двох місяців (час, який дана справа перебувала в експертній установі) жодних дій для проведення призначеної судом першої інстанції експертизи позивач не вчинив. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 знав про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, однак, ухилився від явки для її проведення і суду не надав будь-яких доказів неявки для проведення експертизи з поважних причин. Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце проведення експертизи, до експертної установи з метою проведення експертизи не з`являлася і ОСОБА_3 з дитиною, тому суд мав встановити і факт ухилення від проведення експертизи ОСОБА_3 , то такі доводи не заслуговують на увагу з врахуванням викладених вище обставин. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки фактичних обставин у справі щодо поведінки сторін після призначення судом першої інстанції відповідних експертиз. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Репетун Катерини Володимирівни залишити без задоволення. РішенняДзержинського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2022 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов