Постанова Полтавський апеляційний суд № 644/1517/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/1517/21 Номер провадження 22-ц/814/2777/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі Коротун І.В. учасники справи: представник позивача - адвокат Стовба О.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В., повний текст рішення складено - дата не вказана та на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 травня 2024 року, постановлену суддею Кузіною Ж.В., повний текст ухвали складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Юдіна Олена Сергіївна, про визнання договору іпотеки недійсним, - В С Т А Н О В И В: 24.02.2021 ОСОБА_2 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Юдіна О.С., про визнання договору іпотеки недійсним, в якому просив суд: - визнати недійсним з моменту вчинення договір іпотеки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідчений 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценко Є.В. за реєстровим №1407; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 3478449, тип обтяження - заборона відчуження 1408, 18.07.2006, приватний нотаріус Гриценко Є.В.) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: НОМЕР_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим №1407; судові витрати покласти на відповідача. Позовна заява мотивована тим, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана його матір`ю ОСОБА_4 за договором купівлі продажу, посвідченим 08.04.1999 приватним нотаріусом ХМНО Бесєдою О.Д. і зареєстрованим 15.04.1999 КП «Харківське МБТІ» за реєстровим № П-7-8005. У 2007 році ОСОБА_4 надійшла телеграма від відповідача ОСОБА_1 з вимогою погасити позику, але ні мати, ні він ніколи ніяких позик у відповідача не брали. Мати виявила зникнення правовстановлюючих документів на квартиру, свого паспорту та РНОКПП, у зв`язку з чим звернулася до правоохоронних органів, які порушили кримінальну справу №6107004. У кримінальному провадженні №12018220480001087 від 16.03.2018 ОСОБА_4 є потерпілою. Договір позики, укладений 18.07.2006 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гриценком Є.В. за реєстровим №1405, відповідно до якого матір взяла у борг 10 400 доларів США до 18.06.2007, та укладений у забезпечення його виконання договір іпотеки, посвідчений тим же нотаріусом за реєстровим № 1407, відповідно до якого матір передала відповідачу у заставу спірну квартиру, в дійсності мати не підписувала, а підписи від її імені виконані третьою особою ОСОБА_5 , яка була її знайомою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Він є її єдиним спадкоємцем і 18.09.2018 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведена спадкова справа №18/2018 (номер у Спадковому реєстрі 63007647). 22.06.2021 ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна (т.1 а.с. 98-99). Заява обгрунтована тим, що зазначена квартира є предметом договору іпотеки від 18.07.2006, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим №1407. Вказує, що у відповідності до п. 10 вказаного договору право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя за його вибором з моменту вчинення нотаріусом засвідчувального запису на цьому договорі. Відповідний запис зроблено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. 28.11.2006. Зазначає, що відповідач по справі у будь-який момент може здійснити відчуження квартири, що у подальшому унеможливить виконання рішення суду. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 заява ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволена частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 та заборонено її відчуження в будь-який спосіб. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. 21.02.2022 до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла уточнена позовна заява про визнання договору іпотеки недійсним, в якій викладені тотожні позовні вимоги (т.1 а.с. 197-203). Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14.03.2022 №7/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність судових справ Ленінського та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на Київський районний суд м. Полтави. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022, головуючим у справі визначено суддю Кузіну Ж.В. (т.1 а.с. 208). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.11.2022 прийнято до провадження цивільну справу, призначено підготовче засідання на 16.12.2023 о 9-30 год (т.1 а.с. 38). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 31.01.2023 за клопотанням представника позивача цивільну справу №644/1517/21 передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (т.1 а.с. 243-244). Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07.03.2023 цивільну справу №644/1517/21 передано на розгляд до Київського районного суду м. Полтави (т.2 а.с. 7-8). Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023, головуючим у справі визначено суддю Кузіну Ж.В. (т.2 а.с. 12). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2023 прийнято до провадження цивільну справу, призначено підготовче засідання на 06.06.2023 об 11-00 год (т.2 а.с. 14). 06.06.2023 до Київського районного суду м. Полтави надійшла письмова заява про зміну (доповнення) предмета позову, в якій вказано, що враховуючи умови договору іпотеки, а саме пунктом 10 визначено можливість відповідача звернути стягнення на майно, спадкове право на яке належить позивачеві, тому крім заявлених позовних вимог, заявлена вимога про визнання відсутнім права іпотеки на квартиру адресою: АДРЕСА_1 ,яке за наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостям, належить ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., за реєстровим №1407 (т.2 а.с. 27-29). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2023 прийнята до розгляду письмова заява про доповнення предмета позову ОСОБА_2 (т.2 а.с. 37). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Юдіна Олена Сергіївна, ОСОБА_5 , про визнання договору іпотеки недійсним - задоволено частково. Визнано недійсним з моменту вчинення договір іпотеки, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений 18.07.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим № 1407. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 3478449, тип обтяження - заборона відчуження 1408, 18.07.2006, приватний нотаріус Гриценко Є.В.) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: НОМЕР_1 на підставі договору іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим № 1407. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 не підписувала договір іпотеки від 18.07.2006 року, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимоги щодо визнання договору недійсним. Посилання відповідача у відзиві щодо неможливості врахування висновку судово-почеркознавчої експертизи є безпідставними та не ґрунтується на нормах права. До того ж, відповідачем не надано інших доказів у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на спростування зазначених обставин. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково. Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання договору іпотеки недісним та зняття заборони відчуження нерухомого майна. Скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є самостійною підставою для припинення за ОСОБА_1 речового права на квартиру, оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними, що узгоджується з положеннями статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 13.05.2024 до Київського районного суду м. Полтави через систему «Електронний суд» надійшла заява представник позивича ОСОБА_2 - адвоката Стовби О.В. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.06.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони її відчуження у будь-який спосіб (т.2 а.с. 142). Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.05.2024 (з урахуванням ухвали від 07.06.2024 про виправлення описки) скасовано заходи забезпечення позову згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 у цивільній справі №644/15179/21 року шляхом заборони відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду набрало законної сили. Згідно ч.1,4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що 17.06.2021 року відповідач через канцелярію подав суду заяву про застосування до вимог позивача позовної давності, оскільки мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за свого життя протягом 12 років з моменту укладення оспорюваного своїм правом на звернення в суд із позовом про визнання договору іпотеки недійсним не скористалася і строк позовної давності для звернення в суд із таким позовом пропустила аб­солютно свідомо. Оскільки строк позовної давності за вимогою спадкодавця ОСОБА_4 про визнання недійс­ним договору іпотеки від 18.07.2006 сплив ще до відкриття після неї спадщини, то після її смерті строк позовної давності залишається пропущеним і для її спадкоємця ОСОБА_2 , спадко­ємець не може успадкувати більше прав, аніж їх було у спадкодавця. Жодних підстав для поновлення строку позовної давності, його відновлення, ви­знання пропущеним з поважних причин або ігнорування факту його спливу тощо немає. Також вказує, що відповідач не є стороною у кримінальній справі чи кримінальному провадженні, не обізнаний з її перебігом і не вірить жодному здобутому у ній доказу. Йому невідомо, на якій стадії, з яких підстав, за якими документами та з метою відповіді, на які питання проводилася ця експертиза, хто цей експерт, в яких відносинах він перебуває з позивачем і хто призначив саме його проводити цю експертизу. Вказана, так звана, «експертиза», за наслідками проведення якої було складено висновок, на копію якого посилається позивач, була проведена не в рамках даної цивільної справи та не на підставі відповідної ухвали суду. Тож, врахування результатів її проведення у цій справі було б грубим порушенням прав та інтересів учасників справи, зокрема, відповідача, що позбавило його прав надавати свої пропозиції щодо експертної установи, питань, які ставляться для вивчення експерту, давати пояс­нення експерту, заявляти клопотання про його допит, призначати по справі повторну (комісійну) почеркознавчу експертизу тощо. При цьому, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у цивільній справі №522/1029/18 (провадження № 14-270цс19),в якій суд звернув увагу, що копія висновку почеркознавчої експертизи №5341 від 23.09.2008 року є недопустимим доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у висновку відсутня згадка про готування його для суду, під час обрання експертної установи, визначенні експерта та постановленні йому питань жодна зі сторін цього спору участі не приймали. Відповідач також посилається на обставини за результатами розгляду кримінальної справи №61070004 судами. Також вказує, про порушення принципів змагальності та рівності сторін, що суд надав безпідставну перевагу доводам саме позивача і поклав їх в основу, ні­бито, встановлених ним обставин, в той час як належними та допустимими доказами вони зали­шилися так і не доведеними. Суд першої інстанції не визначився із належним суб`єктним складом осіб у справі і розглянув справу, вирішивши питання стосовно прав та обов`язків осіб, що не малі процесуального статусу відповідачів, а були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, що на підставі положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі мотивував необхідність скасування заходів забезпечення позову, накладених згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 тим, що, нібито, рішення Київського районного суду м. Полтави про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 набрало законної сили. На це суд першої інстанції прямо вказує в абзаці 6 описової частини оскаржуваної ухвали. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Вказує, що він не погоджуючись з рішенням суду від 25.03 2024 року та у визначений ЦПК України 30-денний строк, а саме 24.04.2024 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, тобто рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.03.2024 року у справі №644/1517/21, в межах якої було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна (кв. АДРЕСА_2 ), в дійсності не набрало законної сили у зв`язку з його апеляційним оскарженням. Крім цього, оскаржувана ухвала містить цілий ряд помилок та описок щодо дати рішення суду та номеру справи. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду представник ОСОБА_2 - адвокат Стовба О.В. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 19.06.2024 визначено склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Абрамов П.С., судді Панченко О.О., Пікуль В.П. (т.2 а.с. 194). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі (т.2 а.с. 196-197). Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 09.07.2024 визначено склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Прядкіна О.В., судді Панченко О.О., Пікуль В.П. (т.2 а.с. 201). Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 12.08.2024 визначено склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Дорош А.І., судді Панченко О.О., Пікуль В.П. (а.с. 203-204). Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 22.08.2024 визначено склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Дорош А.І., судді Лобов О.О., Триголов В.М. (а.с. 206-207). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.08.2024 справу прийнято до провадження, закінчено проведення підготовчих дій у справі, призначено до розгляду на 10.40 год 07.10.2024, з повідомленням учасників справи (т.2 а.с. 208). У судове засідання апеляційного суду 07.10.2024 не з`явилися позивач ОСОБА_1 та треті особи, вони належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 10.09.2024 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 210-214), та поштовим зв`язком, які були доставлені до електронних кабінетів позивача та та третьої особи приватного нотаріуса Юдіної О.С. Судова повістка на ім`я ОСОБА_3 повернулася до апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 30.08.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_4 (мати) та ОСОБА_6 (батько) (т.1 а.с. 17). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування 21.06.2021 р.) за ОСОБА_4 , зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , підстава: договір купівлі-продажу р№2-897, 08.04.1999 (т.1 а.с. 100-101). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.2 а.с. 18). 18.09.2018 позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини на майно померлої ОСОБА_4 та є єдиним спадкоємцем за законом, що підтверджується листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Юдіної О.С. (т.1 а.с. 11,19). Згідно договору позики від 18.07.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. та відповідно до якого, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 10 400 доларів США, які остання зобов`язується повернути не пізніше 18.06.2007 відповідно до встановленого у договорі графіку (т.1 а.с. 22-23). Відповідно договору іпотеки від 18.07.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає під заставу квартиру адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 24-25). Цією заставою забезпечується виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором позики, який посвідчений 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. Згідно з цим договором іпотекодавець повинен повернути іпотекодержателеві валютні цінності у сумі 10 400 доларів США не пізніше 18.06.2007 року. Позивач ОСОБА_2 суду зазначив, що договір іпотеки його мати ОСОБА_4 , спадкоємцем на майно якої він є, не підписувала. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №5341 у кримінальній справі №61070004 від 23.09.2008: 1) підписи від імені ОСОБА_4 в «Договорі іпотеки» від 18.07.2006, розташований на зворотній стороні в рядку «Іпотекодавець», «Договорі позики» від 18.07.2006, розташований на зворотній стороні в рядку «Позичальник», «Заяві» від 18.07.2006 від імені ОСОБА_4 , розташований в рядку, зліва від запису « ОСОБА_4 », «Акті приймання-передачі» від 18.08.2006, розташований під текстом, зліва, - виконані не ОСОБА_4 . Вони виконані ОСОБА_5 2) Рукописні записи: «( ОСОБА_4 )» в «Договорі іпотеки» від 18.07.2006, на зворотній стороні в рядку «Іпотекодавець», «( ОСОБА_4 )» в «Договорі позики» від 18.07.2006 на зворотній стороні, в рядку «Позичальник», « ОСОБА_7 » в «Заяві» від її імені, в рядку справа від підпису від імені ОСОБА_4 ,- виконані ОСОБА_5 3) Рукописний текст: «Акта приймання-передачі» від 18.08.2006, про передачу 200 доларів США, який починається і, відповідно, закінчується словами: «Акт приймання-передачі м. Харків Вісімнадцяте серпня дві тисячі шостого року Ми, що підписались…» та «… доларів США. ОСОБА_4 ОСОБА_1 », - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою (т.1 а.с. 29-42). Протокол допиту обвинуваченої ОСОБА_5 від 10.10.2008 містить пояснення останньої, що 18.07.2006 вона уклала з ОСОБА_1 договір займу та іпотеки під документами ОСОБА_4 (т.1 а.с. 54). Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд першої інстанції виходив з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини, 18.09.2018 відкрито спадкову справу та 24.02.2021 звернувся в суд з даним позовом. Таким чином, підстави для застосування строку позовної давності відсутні. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків (стаття 218 ЦК України). Разом з тим, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Так, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору (згідно уточненої позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог є: - визнання недійсним з моменту вчинення договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим №1407; - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 3478449, тип обтяження - заборона відчуження 1408, 18.07.2006, приватний нотаріус Гриценко Є.В.) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , номер РПВН: НОМЕР_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. за реєстровим №1407; - визнання відсутнім права іпотеки на квартиру адресою: АДРЕСА_1 ,яке за наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостям належить ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., за реєстровим №1407 (т.2 а.с. 27-29). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Як правильно встановлено судом першої інстанції і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_4 (мати) та ОСОБА_6 (батько) (т.1 а.с. 17). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування 21.06.2021 р.) за ОСОБА_4 , зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , підстава: договір купівлі-продажу р№2-897, 08.04.1999 (т.1 а.с. 100-101). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.2 а.с. 18). 18.09.2018 позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини на майно померлої ОСОБА_4 та є єдиним спадкоємцем за законом, що підтверджується листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Юдіної О.С. (т.1 а.с. 11,19). Згідно договору позики від 18.07.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. та відповідно до якого, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_4 валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 10 400 доларів США, які остання зобов`язується повернути не пізніше 18.06.2007 відповідно до встановленого у договорі графіку (т.1 а.с. 22-23). Відповідно договору іпотеки від 18.07.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В., ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає під заставу квартиру адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 24-25). Цією заставою забезпечується виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором позики, який посвідчений 18.07.2006 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гриценком Є.В. Згідно з цим договором іпотекодавець повинен повернути іпотекодержателеві валютні цінності у сумі 10 400 доларів США не пізніше 18.06.2007 року. Як підставу позову позивач ОСОБА_2 зазначив те, що договір іпотеки від 18.07.2006 його мати ОСОБА_4 не підписувала. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №5341 у кримінальній справі №61070004 від 23.09.2008: 1) підписи від імені ОСОБА_4 в «Договорі іпотеки» від 18.07.2006, розташований на зворотній стороні в рядку «Іпотекодавець», «Договорі позики» від 18.07.2006, розташований на зворотній стороні в рядку «Позичальник», «Заяві» від 18.07.2006 від імені ОСОБА_4 , розташований в рядку, зліва від запису « ОСОБА_4 », «Акті приймання-передачі» від 18.08.2006, розташований під текстом, зліва, - виконані не ОСОБА_4 . Вони виконані ОСОБА_5 2) Рукописні записи: «( ОСОБА_4 )» в «Договорі іпотеки» від 18.07.2006, на зворотній стороні в рядку «Іпотекодавець», «( ОСОБА_4 )» в «Договорі позики» від 18.07.2006 на зворотній стороні, в рядку «Позичальник», « ОСОБА_7 » в «Заяві» від її імені, в рядку справа від підпису від імені ОСОБА_4 ,- виконані ОСОБА_5 3) Рукописний текст: «Акта приймання-передачі» від 18.08.2006, про передачу 200 доларів США, який починається і, відповідно, закінчується словами: «Акт приймання-передачі м. Харків Вісімнадцяте серпня дві тисячі шостого року Ми, що підписались…» та «… доларів США. ОСОБА_4 ОСОБА_1 », - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою (т.1 а.с. 29-42). Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17 вказано, що експертним дослідженням від 23.03.2017 №6/154, проведеним на підставі постанови від 16.03.2017 слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА у кримінальному провадженні №12016140150000764 про призначення судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки від 04.07.2007 були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Твердження заявника щодо недопустимості цього доказу є безпідставним, оскільки відповідно до відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Разом з тим, вказаний висновок було отримано з дотриманням порядку, встановленого законом. Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. При цьому відповідачі не скористалися своїм правом призначити іншу експертизу в межах цивільного судочинства. Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за свого життя протягом 12 років з моменту укладення оспорюваного своїм правом на звернення в суд із позовом про визнання договору іпотеки недійсним не скористалася і строк позовної давності для звернення в суд із таким позовом пропустила, що після її смерті строк позовної давності залишається пропущеним і для її спадкоємця ОСОБА_2 , що жодних підстав для поновлення строку позовної давності, його відновлення, ви­знання пропущеним з поважних причин або ігнорування факту його спливу тощо немає, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки за життя матері позивач ОСОБА_2 не міг звернутися до суду з даним позовом, оскільки мати позивачабула єдиним власником спірної квартири і лише вона мала право на звернення до суду за захистом порушеного права вілносно квартири. 12.08.2018 вона померла. 18.09.2018 за заявою позивача відкрита спадкова справа після її смерті. 24.02.2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, тому не вбачається пропуск строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є стороною у кримінальній справі чи кримінальному провадженні, не обізнаний з її перебігом і не вірить жодному здобутому у ній доказу, що йому невідомо, на якій стадії, з яких підстав, за якими документами та з метою відповіді, на які питання проводилася ця експертиза, хто цей експерт, в яких відносинах він перебуває з позивачем і хто призначив саме його проводити цю експертизу, вона була проведена не в рамках даної цивільної справи та не на підставі відповідної ухвали суду, а тому врахування результатів її проведення у цій справі було б грубим порушенням прав та інтересів учасників справи, зокрема, відповідача, що позбавило його прав надавати свої пропозиції щодо експертної установи, питань, які ставляться для вивчення експерту, давати пояс­нення експерту, заявляти клопотання про його допит, призначати по справі повторну (комісійну) почеркознавчу експертизу тощо, то ці доводи не заслуговують на увагу з вищевказаних підстав. Крім цього, відповідач не був позбавлений процесуального права заявити клопотання про призначення іншої експертизи в межах даної цивільної справи. Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи №5341 у кримінальній справі №61070004 від 23.09.2008, вона призначена постановою від 03.07.2008 старшого слідчого СВ Київського РВ ГУМВС України в Харківській області Олендарьова А.В. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України (т.1 а.с. 29-31). Доводи апеляційної скарги на рішення суду про необхідність застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у цивільній справі №522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі було встановлено, що у висновку будівельно-технічного експертного дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, можливість складання висновку за зверненням учасника справи на момент складання вказаного висновку будівельно-технічного експертного дослідження передбачено ще не було, оскільки така можливість була передбачена з 15.12.2017 року - дати набрання чинності такими змінами до ЦПК України, в тому числі, в частині викладення ст. 106 цього Кодексу у вищевказаній редакції. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що суд допустив порушення принципів змагальності та рівності сторін, надав безпідставну перевагу доводам саме позивача і поклав їх в основу, ні­бито, встановлених ним обставин, в той час як належними та допустимими доказами вони зали­шилися так і не доведеними, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не був позбавлений процесуального права надати свої докази на спростування підстав позову та доводів строни позивача, однак не скористався цим правом. Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що суд першої інстанції не визначився із належним суб`єктним складом осіб у справі і розглянув справу, вирішивши питання стосовно прав та обов`язків осіб, що не мали процесуального статусу відповідачів, а були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, що на підставі положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, то ці доводи також не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції. Треті особи не заявляють про порушення своїх прав ухваленим рішенням суду, відповідач не є їх представником, щоб заявляти про порушення прав третіх осіб. Справа розглянута з належним суб`єктним складом сторін та третіх осіб, договір позики та іпотеки укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_4 її єдиним спадкоємцем є син ОСОБА_2 , який є позивачем у справі. Треті особи у справі не є стороною правочинів та не можуть бути стороною у справі, тому порушень ЦПК України щодо визначення кола учасників справи не вбачається. Доводи апеляційної скарги нв ухвалу суду про те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі мотивував необхідність скасування заходів забезпечення позову, накладених згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.06.2021 тим, що, нібито, рішення Київського районного суду м. Полтави про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 набрало законної сили, що відповідач, не погоджуючись з рішенням суду від 25.03 2024 року, та у визначений ЦПК України 30-денний строк, а саме 24.04.2024 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу, тобто рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.03.2024 року у справі №644/1517/21, в межах якої було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, в дійсності не набрало законної сили у зв`язку з його апеляційним оскарженням, то ці доводи не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки безпосередньо у її резолютивній частині вказано, що ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Рішення у справі було ухвалене 25.03.2024, клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Ставби О.В. про скасування заходів забезпечення позову надійшло до суду першої інстанцї 13.05.2024, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення надійшла до Полтавського апеляційного суду засобами поштового зв`язку 04.06.2024 за вх. №9757/24, тобто більше ніж через 2 місяці після ухвалення рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 березня 2024 рокута ухвалу цього ж суду від 27 травня 2024 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов