Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/7461/21

ПОСТАНОВА Іменем України 11 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/7461/21 провадження № 22-ц/4809/775/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2022 року у складі судді Павелка І.Л. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення донькою повноліття; стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі, що становить 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи стягнення з дня пред`явлення позову протягом строку інвалідності, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір якої становить 6000 грн. В обґрунтування позову зазначала, що 28 листопада 2009 року було укладено шлюб з відповідачем, який зареєстровано у Кіровському відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції за актовим записом від 28.11.2009 №

976. ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дочка ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 , який і був записаний в свідоцтві про народження батьком дитини. Зазначає, що відповідач займає посаду інкасатора у філії Кіровоградське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» де має офіційний заробіток, а також є власником квартири площею 31,04 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою від 15.02.2021 № 244362517. Вони з чоловіком проживають окремо, при цьому дочка постійно проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні. Крім того вказувала, що вона ніде не працює через непрацездатність, оскільки є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03.12.2020 серії 12 ААВ №199102. Зазначає, що її доходи є незначними та складаються лише із пенсії по інвалідності, яка є недостатньою для належного повного утримання малолітньої дитини та особисто її, не забезпечують прожиткового мінімуму встановленого законом. Посилаючись на зазначені обставини вказувала, що має право на отримання аліментів на утримання дочки та на своє утримання (аліменти) як непрацездатної особи у зв?язку з інвалідністю, які підлягають стягненню з відповідача. Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 жовтня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2021 року, щомісячно протягом строку інвалідності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. Рішення в частині стягнення аліментів звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_5 , просить скасувати рішення в частині стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на її утримання та витрат на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказує, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та полягають у тому, що позивач є інвалідом ІІІ групи, а за приписами ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним. Також зазначає, що адвокатом позивача не було надано до суду ордера про надання професійної правничої допомоги та не надано розрахунок витрат з обґрунтуваннями часу, затраченого на надання адвокатських послуг із наведенням конкретних видів правничої допомоги. Отже, належних доказів на підтвердження оплати адвоката позивача, окрім розрахункових квитанцій від 03.02.2021 на суму 2000 грн, 30.09.2021 на суму 1500 грн та від 13.12.2021 на суму 2500 грн, не було надано, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги. Звертає увагу суду, що від спільних знайомих відповідачеві стало відомо, що позивач починаючи з 24.02.2022 перебуває за межами України та заявляє клопотання про витребування від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетинання позивачем кордону України після 24.02.2022. Вважає рішення першої інстанції незаконним, необґрунтованим та прийнятим на підставі неповного з`ясування обставин та таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процессуального права. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазаначила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та надав їм належну оцінку. Вказує, що інформація про перетинання нею кордону України після 24.02.2022 не стосуються предмета доказування: не є обставинами, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду цієї справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення Просила залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь втрати понесені з оплатою позивачем послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги щодо ведення даної справи в сумі 2500 грн за умови відмови Кропивницьким апеляційним судом у задоволенні апеляційної скарги. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим на ім`я ОСОБА_3 , де в графі «батько» вказаний ОСОБА_2 (а.с.13). Відповідно до довідки № 151 від 02.02.2021 року, виданої КП «ЖЕО №2» міської ради м. Кропивницького, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю (а.с.9). Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Крім того, судом встановлено, що позивач була інвалідом II групи (інвалідність встановлена на строк до 01.01.2022 року), що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (щодо інвалідності) від 03.12.2020 року серії 12 ААВ № 199102 (а.с.23) На даний час позивач не працює, є інвалідом IIІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (щодо інвалідності) від 23.12.2021 року серії 12 ААВ № 180837 (а.с.62). Дохід позивача складається лише із пенсії по інвалідності, що підтверджується довідкою відділу обслуговування громадян № 1 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 25.01.2021 №

198. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до змісту ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідачем не оспорюється рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не перевіряється. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. За положеннями частин другої-четвертої статі 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до частин першої, другої статті 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення. Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 755/16628/15-ц і узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19). У відповідності до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Частинами першою, третьою статті 4 вказаного Закону встановлено, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено на 2015 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2021 по 30.11.2021 1854 грн, з 01.12.2021 по 31.12.2021 1934 грн. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» визначено на 2022 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.20922 по 30.06. 2033 1934 грн, з 01.07.2022 по 30.11.2022 2027, з 01.12.2022 2093 грн. Як убачається із довідки про доходи, на момент звернення з позовом, розмір отримуваної ОСОБА_1 пенсії як інваліда 3 групи становив 2217,57 грн (а.с. 43). Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, і дійшов до помилкового висновку, що вона є особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні частини четвертої статті 75 СК України. Оскільки така умова є обов`язковою у правовідносинах за позовом одного із подружжя до іншого на утримання, що врегульовані Главою 9 Розділу ІІ СК України, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення аліментів на дружину відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, згідно положень ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволення цієї вимоги. Щодо судових витрат Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, та враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 681,00 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Згідно зі статтею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20). Виходячи з зазначених норм суд погоджується з позицією суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 3000,00 грн, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги. Представник позивача - адвокат Гусєв О.М. діяв відповідно до Договору про надання правової допомоги за № 03-02-21/01від 03.02.2021, в якому зазначене його свідоцтво № НОМЕР_2 про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.05.2017 р. (а.с 45-46). Платіжні документи (квитанції) про отримання гонорару за складання позовної заяви та ведення справи у суді від 03.02.2021 р. на суму 2000 грн., від 30.09.2021 на суму 1500 грн., від 13.12.2021 на суму 2500 грн. (а.с.47-49). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що надані представником позивача докази є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн з іншої сторони, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, та враховуючи часткове задоволенням апеляційної скарги. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн, у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині, що оскаржується скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову на утримання дружини, то колегія суддів відмовляє у стягненні витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 січня 2022 року в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини у розмірі ј частки зоробітку (доходу) щомісячно протягом строку інвалідності. В частині вирішення питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу рішення суду змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 681,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.М. Єгорова