Постанова Львівський апеляційний суд № 455/1360/21

Справа № 455/1360/21 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А.В. Провадження № 22-ц/811/279/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 96 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відділ обслуговування громадян №20 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян, про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівних довідок про стаж роботи та заробітну плату, виданих Державним архівом Амурської області від 17.06.2021 року №01-38/1902/2 та від 17.06.2021 року №01-38/1902. Рішення суду оскаржила заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просить його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що в даному випадку, встановлення факту належності архівних довідок про стаж та заробітну плату необхідно для звернення до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, а отже, неявний спір про право. Окрім того, зазначає, що заявник не обгрунтовував причини неможливості внесення виправлення у довідки про стаж та заробітну плату, не надав доказів, що свідчать про факт звернення до організацій, які видали документи, стосовно внесення виправлення у довідки про стаж роботи та заробітну плату, відповіді організацій на звернення з цього приводу тощо. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому розгляд справи проведено апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27.09.2022 року, є дата складення повного судового рішення - 07.10.2022 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Згідно зі статтею 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16). Враховуючи наведене й те, що заінтересована особа, яка є органом, уповноваженим вирішувати питання призначення пенсії, не визнає права заявника, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, покликаючись, при цьому, на недотримання заявником встановленого законом порядку для вирішення даного питання, відтак, наявний спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження. Отже, під час розгляду даної справи встановлено існування спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду. При цьому, заявнику необхідно роз`яснити, що він має право подати позов на загальних підставах. Керуючись ст.ст. 294, 367, 374 ч.1 п.4, 377, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 23 грудня 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 жовтня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич