Постанова Харківський апеляційний суд № 645/1314/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2022 року м. Валки Справа № 645/1314/20 Провадження № 22-ц/818/481/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Маміної О.В., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Гармаш К.В., Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Валки Харківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року, постановлене суддею Федоровою О.В., УСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права висновки якого не відповідають обставинам справи та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки як вважає ОСОБА_1 вони доведені наданими доказами та свідчать про повне ігнорування своїх обов`язків відповідачем перед спадкодавцем та неповажне ставлення до неї. Наданий представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 відзив на апеляційну скаргу судова колегія до уваги не приймає, оскільки він не містить доказів направлення копій учасникам справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи не було надано переконливих доказів саме ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 від 29.09.1972 року, та відповідача серії НОМЕР_2 від 01.04.1978 року, матір`ю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том І а.с. 141, 146). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 05.12.2018 року, актовий запис № 17975) (том І а.с. 6). З матеріалів спадкової справи № 107/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 17.08.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Полтєвою І.О., зареєстрований в реєстрі за № 6-470, відповідно до якого заповідала належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том І а.с. 140). Позивач ОСОБА_1 12.02.2019 року звернулася до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 (том І а.с. 134, 135). Також, ОСОБА_2 08.05.2019 року звернувся до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначив, що він приймає спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , та йому відомо про зміст її заповіту від 17.08.2012 року, який складений не на його користь. Проте, оскільки він є інвалідом третьої групи та має право на обов`язкову частку спадщини за заповітом, останній звернувся з вказаною заявою про прийняття спадщини (том І а.с. 144). Звертаючись до суду із позовом позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що , що її мати з 1997 року тяжко хворіла та потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. ОСОБА_2 , який приходився сином померлій ОСОБА_3 , не надавав жодної допомоги своїй матері, ухилявся від її утримання, піклування. З часу настання хвороби 1997 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка доглядала матір, займалася оформленням інвалідності, готувала їжу, прала речі, возила на прогулянки, відвозила її до лікарень та систематично відвідувала її в лікарнях. Коли остання зверталася до відповідача за допомогою, він відмовляв їй, посилаючи за допомогою до позивачки та її чоловіка. Враховуючи тривале ухилення відповідача від надання допомоги матері, позивачка була вимушена запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для матері, заощаджувати на собі та своїй сім`ї на харчуванні, одязі, відпочинку. Позивач стверджує, що відповідач під час тяжкої хвороби матері, яка була у безпорадному стані, мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної, фізичної допомоги та моральної підтримки, та навпаки влаштовував їй постійні сварки та чинив моральний тиск. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.. На підтвердження безпорадного стану матері ОСОБА_3 позивачкою надана копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 636363 від 22.08.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мала першу «Б» групу інвалідності з 06.08.2013 року та потребувала постійного стороннього догляду (том І а.с. 9). Крім того, надана медична документація, відповідно до якої ОСОБА_3 мала ряд тяжких захворювань: рак тіла матки IV кл.гр. (Т4N1М1 (пах лімфовузли)), ускладнення: асцит; супутні захворювання: ИБС; атеросклеротичний кардіосклероз, фібриляція передсердій, шлуночкова екстрасистолія; гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН ІІ А; ХОЗЛ; загострення ЛН І ст.; закритий вивіх головки правої плечової кістки; розсіяний склероз, мозжечково-атактичний синдром, нижній пара парез; психоорганічний синдром (том І а.с. 24, 25). Крім того позивачем в обґрунтування позову надана копія постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.01.2019 року по справі № 645/7288/18, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (том І а.с. 19). Також зі змісту висновків перевірок, які проводилися Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за заявами ОСОБА_1 в період часу з 2013 року по 2018 роки, вбачається, що остання неодноразово зверталася до правоохоронних органів з проханням вжити заходи до її брата ОСОБА_2 , який по місцю мешкання вчиняє сварки та погрожує фізичною розправою. За наслідками розгляду цих заяв перевірки були припинені. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.6 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, правило абз. 2 ч.3 ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило ч. 5. ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Таким чином, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадщину на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України потрібно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, ухилення від надання допомоги спадкодавцеві характеризується умисною формою вини. Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: 1) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 2) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; 3) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано переконливих доказів умисного ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю чи його бездіяльності, спрямованої на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Окрім цього, не надано і доказів потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів, у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від спадкування. Матеріали справи не містять доказів звернення спадкодавця до відповідача за допомогою та ухилення останнього від надання такої допомоги. Конфлікти, що виникали між позивачем та відповідачем за життя спадкодавця не свідчать про те, що спадкодавець потребувала допомогу саме від відповідача, зверталась за отриманням такої допомоги чи не мала можливості отримати таку допомогу від іншої особи. Позивач не заперечує, що саме вона надавала допомогу хворій матері. Даних про умисне ухилення відповідача від надання допомоги матеріали справи не містять. На користь ОСОБА_1 було складено заповіт на частину квартири АДРЕСА_1 , однак відповідач є інвалідом третьої групи та має право на обов`язкову частку у спадщині та своєчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 . Наявність такого права підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 11.02.2014 року. Даних щодо наявності заповіту щодо іншого майна матеріали справи не містять. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність судових справ між сторонами про стягнення заборгованості за комунальні послуги не можна вважати належними доказами які б могли бути підставою для усунення від спадкування у розумінні частини п`ятої статті 1224 ЦК України. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне текст постанови складено 13 жовтня 2022 року.