Постанова 4814 № 638/6813/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/6813/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2554/22Головуючий у 1-й інстанції Хайкін В.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 14:25:26 год до 14:40:37 год, дата виготовлення повного тексту рішення 07.10.2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, В С Т А Н О В И В: У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на його користь 837 135 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що керівники прокуратури Полтавської області Мельник А.С. та ОСОБА_3 , зловживаючи службовим становищем, в інтересах третіх осіб, у серпні 2010 року створили злочинне організоване угруповання із числа корумпованих слідчих, які під керівництвом відповідача сфальсифікували проти позивача кримінальну справу №59100063 та тривалий час вчиняли незаконні дії. Крім того, відповідач неналежно здійснював нагляд за виконання законів та неправомірної бездіяльності під час досудового розслідування по сфальсифікованій справі, чим спричинив позивачу моральні та фізичні страждання, а саме: по вині відповідача зменшився авторитет правоохоронних органів, позивач позбавлений почуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, нанесена шкода честі та гідності позивача, по вині відповідача він невинний та важкохворий був незаконно позбавлений свободи та перебував в ІВС та СІЗО, де знаходився без медичної допомоги. За заявою позивача від 14.01.2016 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження №42016000000000211 відносно колишніх керівників прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції проігнорував доводи поданого ним у січні 2017 року уточненого позову та помилково досліджував обставини розслідування кримінального провадження № 42016…..211, тоді як позовні вимоги обґрунтовані саме бездіяльністю і неналежним виконанням службовими особами відповідача своїх обов`язків із здійснення нагляду у межах кримінального провадження № 10231067. Суд першої інстанції не взяв до уваги практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, на яку зроблене посилання в апеляційній скарзі. У відзиві Полтавська обласна прокуратура, посилаючись на необґрунтованість позову і апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертається увага, що позивач окрім констатації факта задоволення слідчими суддями його скарг не подав суду належних і допустимих доказів у підтвердження начеб-то завданої йому моральної шкоди. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Лоскот С. С. від 21 липня 2011 року закрито кримінальну справу №10231067 щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених статтею 190 та статтею 358 КК України (т.1 а.с.42). Під час розслідування кримінальної справи №10231067 ОСОБА_1 та його захисниками на адресу Прокуратури Полтавської області подавались скарги на дії слідчих при провадженні досудового слідства, які органом прокуратури розглянуті із наданням мотивованих відповідей заявнику про хід досудового розслідування, а також роз`яснення про те, що за станом на момент подання скарг підстав для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку статті 97 КПК України. Відповіді надавались заступниками прокурора області Петровим В. Г. та Мельником А. С. (т.1 а.с.15-16, 20-21, 34-36). 09.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м.Києва із скаргою на неправомірні дії Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 02.12.2015 року про притягнення до кримінальної відповідальності прокурорів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.11-14). Згідно ухвали Печерського районного суду м.Києва по справі №757/47078/15-к від 25.12.2015 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано службових осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 02.12.2015 року та розпочати розслідування, про що повідомити заявника та розглянути питання щодо залучення заявника ОСОБА_1 (т.1 а.с.10). Як вбачається із витягу з кримінального провадження №42016000000000211, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 14.01.2016 року внесено відомості щодо можливих неправомірних дій окремих працівників прокуратури Полтавської області, правова кваліфікація ч. 1 ст. 364 КК України (чинна з 04.06.2014 року) (т.1 а.с.8). Згідно листа Генеральної прокуратури України від 15.01.2016 року за вих. №17/7-2716-10 вбачається, що зареєстроване Генеральною прокуратурою України 14.01.2016 року кримінальне провадження №42016000000000211 спрямовано до прокуратури Полтавської області для організації досудового розслідування (т.1 а. с. 9). Відповідно до ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 03.03.2016 року скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. від 12.02.2016 року стосовно відмови у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №42016000000000211 від 14.01.2016 року задоволено частково, скасовано постанову старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. від 12.02.2016 р. про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим по кримінальному провадженню № 42016000000000211 від 14.01.2016 року, зобов`язано старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області Сорокіна І. В. розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2016 р. про визнання його потерпілим по кримінальному провадженню № 42016000000000211 від 14.01.2016 р. повторно (т.1 а.с. 188). Згідно ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 14.03.2016 року заяву ОСОБА_1 про відвід прокурора прокуратури Полтавської області Мішуровського В.В. від нагляду за виконанням законів при досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню №42016000000000211 задоволено, відведено прокурора прокуратури Полтавської області Мішуровського В.В. від нагляду за виконанням законів при досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню №42016000000000211 (т.1 а.с. 187). Відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 31.08.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року скасовано, ухвалено нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 28 квітня 2016 року (т.1 а.с.183-186). Згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 31.05.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 06.03.2017 року скасовано, постановлено нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову старшого слідчого СВ Прокуратури Полтавської області молодшого радника юстиції Сорокіна І.В. від 24.10.2016 року про закриття кримінального провадження №42016000000000211, а матеріали цього провадження направлено до Прокуратури Полтавської області (т.1 а.с.163-165). Із постанови Прокуратури Полтавської області від 29.08.2017 року вбачається, що визначено слідчого у кримінальному провадженні №42016000000000211, а саме ОСОБА_5 (т.1 а.с.166). 31.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого Ральського А.А. із заявою про виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 31.05.2017 року, яку слідчий розглянув та повідомив заявника у листі від 25.09.2017 року за вих. №17/1-5910-16, що по кримінальному провадженню заплановано проведення одночасного допиту з участю ОСОБА_1 (т.1 а.с. 167-168). Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральського А.А. від 29.09.2017 року ОСОБА_6 відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42016000000000211 (т.1 а.с.169-170). Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральського А.А. від 29.09.2017 року ОСОБА_7 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42016000000000211 (т.1 а.с.171-172). Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Прокуратури Полтавської області Ральського А.А. від 29.09.2017 року ОСОБА_7 відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42016000000000211 (т.1 а.с.173-174). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 30.10.2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим відмовлено (т.1 а.с.175-176). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави та Апеляційного суду Полтавської області задовольнялись скарги ОСОБА_1 на постанови слідчого прокуратури Полтавської області, що свідчить про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого/прокурора і ця обставина не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1 . Саме по собі скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій. Доводи позивача про завдання йому моральної шкоди з вини відповідачів не підтверджені належними та допустимими доказами. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями. Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відповідно ч.4 та 5 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа № 920/715/17) викладений такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У справі, що переглядається, предметом позову є вимога про стягнення із Держави грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди. 16 січня 2017 року в уточненій позовній заяві (т.1 а.с.95-99) ОСОБА_1 змінив підстави заявлених вимог (обставини, якими обґрунтовується позов), стверджуючи про незаконну, на думку позивача, бездіяльність (дії) керівників Полтавської обласної прокуратури під час здійснення нагляду у кримінальному провадженні №59100063, наслідком чого стала фальсифікація доказів відносно позивача, незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності (перебування під слідством). Як на доказ незаконної бездіяльності керівництва Полтавської обласної прокуратури позивач послався на постанову слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 21 липня 2011 року про закриття кримінальної справи відносно позивача з реабілітуючих підстав (т.1 а.с.42). Зі змісту зазначеної постанови слідчого убачається, що 19 лютого 2010 року відносно позивача порушена кримінальна справа №59100063, яка закрита постановою слідчого від 21 липня 2011 року у зв`язку з недоведеністю його (позивача) участі у скоєнні злочину, який зазначений у постанові про притягнення його в якості обвинуваченого. З наявних у справі копій судових рішень убачається, що у межах цивільних справ №638/13237/13-ц і № 2011/1571/2012 вирішені позовні вимоги ОСОБА_1 до Слідчого управління МВС України в Полтавській області, Прокуратури Полтавської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями у межах розслідування кримінальної справи №59100063 (т1.а.с.110-117). У зазначених судових рішеннях не встановлено фактів незаконної бездіяльності керівництва Прокуратури Полтавської області при здійсненні нагляду за розслідуванням кримінальної справи №59100063. Постановою слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 21 липня 2011 року, на яку посилається позивач, також не встановлено обставин (фактів), на які посилається позивач в обґрунтування уточненого позову. Як встановлено судом першої інстанції, під час розслідування кримінальної справи №59100063 заступники прокурора Полтавської області Петров В. Г. і ОСОБА_4 надавали відповіді у межах своєї компетенції на скарги та звернення позивача і його захисників. При цьому, у справі відсутні висновки компетентних уповноважених службових осіб чи органів про те, що такі відповіді на скарги та звернення були необґрунтованими чи незаконними. Матеріали справи також не містять доказів того, що межах кримінального провадження №42016000000000211 слідством встановлені факти незаконної бездіяльності прокурорів під час нагляду за розслідуванням кримінальної справи №59100063. Отже, слід зробити висновок, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.78-80 ЦПК України) існування одночасно трьох умов: неправомірна умисна бездіяльність керівників Полтавської обласної прокуратури під час здійснення нагляду у кримінальному провадженні №59100063, наявність шкоди (негативні наслідки для позивача) та причинний зв`язок між неправомірною бездіяльністю і заподіяною шкодою, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення моральної шкоди, а тому суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.89 ЦПК України, зробив правильний висновок по суті спору. Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2022 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов