Постанова 4855 № 320/5636/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5636/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Аліменка В.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буд-Комплект» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року (повний текст складено 18 жовтня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буд-Комплект» про застосування заходів реагування, ВСТАНОВИЛА Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Фірма «Буд-Комплект», в якому просив застосувати заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи ТОВ «Фірма «Буд-Комплект», а саме експлуатацію виробничо-складської бази з офісними приміщеннями за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 12, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 05.02.2021 №14. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем порушено порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності під час проведення перевірки, окремі порушення, які виявлені під час перевірки, документально не підтверджені та позивачем не здійснено їх детальний опис, а застосований захід реагування є непропорційним, оскільки виявлені порушення могли бути усунуті шляхом надання припису, або застосуванням до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ним було дотримано порядок проведення планової перевірки, я виявлені в результаті такої перевірки порушення чітко відображені в акті від 05.02.2021 №14 і вони є такими, які несуть ризик настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності у формі пожежі. Також позивач зазначив, що за результатами проведення нової позапланової перевірки відповідача 16.12.2021 було складено акт №1332, в якому зафіксовано, що 5 порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки залишились неусунутими. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 15.01.2021 №45 «Про проведення планових перевірок», посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 16.01.2021 №463 Києво-Святошинським районним відділом ГУ ДСНС України у Київській області проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання - ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт від 05.02.2021 №14 (а.с.27-41), в якому зафіксовано порушення відповідачем вимог законодавства, а саме: 1) на об`єкті на видимих місцях відсутні плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі (пункт 5 розділу ІІ ППБУ); 2) допускається використання тимчасових дільниць електричної мережі (пункт 1.8 глави 1 розділу IV ППБУ); 3) допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування (пункт 1.18 глави 1 Розділу IV ППБУ); 4) на території підприємства розміщено звалища горючих відходів (пункт 1.2 глави 1 розділу III ППБУ); 5) відсутній блискавкозахист будівель (пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ); 6) дерев`яні елементи горищних покриттів не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують 1 групу вогнезахисної ефективності (абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III ППБУ); 7) підприємство не забезпечено в повному обсязі первинними засобами пожежогасіння (пункт 3.6 глави 3 розділу V ППБУ); 8) не проводиться замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глави 1 розділу IV ППБУ); 9) електророзетки розміщуються на горючих основах (пункт 1.17 глави 1 розділу IV ППБУ); 10) в складських приміщеннях з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснено не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ); 11) у віконних прорізах на сходових клітках в офісної будівлі відсутня відкривна фрамуга площею 1,2 м. кв, з відкриванням з рівня сходової площадки або марша (пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ); 12) ширина проходів на шляхах евакуації менше ніж 1,2 м (пункт 2.29 глави 2 розділу III ППБУ); 13) пожежні щити встановлені на території недоукомплектовані засобами пожежогасіння, до складу яких, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ); 14) об`єкт не забезпечено системами протипожежного захисту в повному обсязі (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); 15) наявні системи протипожежного захисту знаходяться у неробочому стані (пункт 1.1 глави 1 розділу V ППБУ); 16) евакуаційні виходи не позначено світловими покажчиками «ВИХІД» білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення (пункт 2.31 глава 2 Розділу III ППБУ); 17) шляхи евакуації не відповідають вимогам Державних будівельних норм (пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ); 18) не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки (стаття 9 ЗУ №2245-ІІІ); 19) працівників об`єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту (пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ). Акт підписано уповноваженою особою відповідача без зауважень та заперечень щодо проведеної перевірки та складення акту. У зв`язку з тим, що виявлені порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що порушення відповідачем вимог пожежної безпеки, які залишились не усунутими, в даному випадку є достатнім доказом існування небезпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють чи перебувають на такому об`єкті. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Відповідно до ст.1 Кодексу цивільного захисту України, цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Статтями 64, 65, 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до чинного законодавства. Згідно зі ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що позивач, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки. Частинами 1-2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно зі ст.70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Разом з тим, згідно ст.69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки. У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує про порушення позивачем вимог ст.7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки повідомлення про проведення перевірки ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» видано 14.01.2021 за №5603-477Д, в той час, як наказ про проведення такої перевірки датований 15.01.2021. Разом з тим, оформлення повідомлення про проведення перевірки до наказу про її проведення не суперечить наведеним положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якими передбачено, що на підставі наказу про проведення перевірки оформляється саме посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Вимог, що повідомлення про проведення перевірки не може бути оформлено до наказу на проведення перевірки (беручи до уваги, що позивачем здійснювалась планова перевірка), Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містить. Крім того, копія посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 16.01.2021 №463 було вручено керівнику ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» перед початком проведення перевірки, про що наявний його підпис на посвідченні (а.с.26), посадових осіб позивача було допущено до проведення перевірки без будь-яких заперечень, а акт перевірки підписано уповноваженою особою товариства без жодних зауважень (а.с.41). Апелянт зазначає, що згідно зі штатним розписом, кількість працівників ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» складає 18 осіб, а тому вимоги п.5 р.ІІ ППБУ не підлягають застосуванню (а.с.135). Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.5 р.ІІ Правил протипожежної безпеки України, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, на об`єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення із одночасним перебуванням 50 і більше осіб, у будинках та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, а для одноповерхових - більше 50 осіб, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. З наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по об`єкту за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 12, що належить позивача, його загальна площа становить 2425,3 м2, що дозволяє одночасне перебування на об`єкті 100 і більше осіб, а тому положення п.5 р.ІІ ППБУ мають бути враховані відповідачем. Апелянт стверджує про не підтвердження позивачем належними доказами факту вчинення порушень, відображених в акті перевірки під пунктами 2, 3, 4, натомість одним із засобів доказування є акт перевірки позивача від 05.02.2021 №14, який був підписаний уповноваженою особою підприємства без жодних зауважень щодо виявлених порушень, внаслідок чого у позивача не було підстав для додаткової фіксації виявлених порушень засобами фото- та відео-фіксації, складанням схем тощо. Також, в силу п.1.21 р.IV ППБУ захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд». Тобто обов`язок облаштування влискавкозахисту будівлі прямо визначено у п.1.21 р.IV ППБУ, а втрата чинності ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» не звільняє суб`єктів господарювання від виконання такого обов`язку, враховуючи, що на заміну ДСТУ Б В.2.5-38:2008 затверджено ДСТУ EN 62305:2012 «Блискавкозахист». В суді першої інстанції відповідач підтвердив, що на підставі договору підряду №1-07/06/2021.БЗ від 07.06.2021 на його користь здійснюється виконання робіт з проектування та монтажу системи блискавкозахисту та заземлення на об`єкті. Разом з тим, доказів, що відповідні роботи були завершені та блискозахист будівлі облаштовано до суду надано не було (а.с.125-134). До суду першої інстанції позивачем подано докази не підтвердження факту усунення виявлених порушень, відображених в акті перевірки під пунктами 6, 7, 8, 13, 16 (а.с.84-122). В той же час, жодних обґрунтувань щодо порушень, відображених в акті перевірки під пунктами, 9, 10, 11, 14, 15 та доказів їх усунення до суду першої інстанції надано не було. Відповідно до п.2.23 р.ІІІ ППБУ забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою. В той же час, відповідачем не подавались до суду докази, що класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій і застосованих будівельних матеріалів на шляхах евакуації відповідають нормативним вимогам, внаслідок чого не можна вважати безпідставними висновки позивача про наявність порушень вимог п.2.23 р.ІІІ ППБУ. В силу ст.1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» об`єкт підвищеної небезпеки - єдиний майновий комплекс підприємства, що включає будь-які будівлі, виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці), окреме обладнання та джерела небезпеки, розташовані в межах території такого об`єкта, який за результатами ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу. Відповідно до ст.9 наведеного Закону суб`єкт господарювання ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогових мас небезпечних речовин. Об`єкти підвищеної небезпеки, що належать одному суб`єкту господарювання, але за територіальною ознакою мають різні адреси місцезнаходження, вважаються різними об`єктами підвищеної небезпеки. За результатами ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки йому встановлюється 1, 2 або 3 клас. Беручи до уваги, що позивачем здійснювалась перевірка належних ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» нежитлових приміщень, в тому числі виробничого цеху, що відображено в описі об`єкта в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.44), то такий об`єкт належить до об`єктів підвищеної небезпеки, внаслідок чого колегія суддів відхиляє протилежні твердження скаржника про відсутність необхідності проведення ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки. Отже, на момент розгляду справи в суді першої інстанції частина порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки залишились неусунутими, незважаючи, що з моменту їх виявлення (05.02.2021) до постановлення судом першої інстанції рішення у справі (18.10.2021) пройшло 8 місяців. У відповідності до п.п.25, 26 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків; небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. Таким чином, законодавець пов`язує створення реальної загрози життю та/або здоров`ю людини від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Зазначені позивачем в акті від 05.02.2021 №14 порушення колегія суддів вважає пов`язаними з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей, які працюють, перебувають в будівлі, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні людей від можливої небезпеки. Разом з тим, форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень. Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. На думку суду, наведені в акті перевірки від 05.02.2021 №14 порушення безумовно пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, які працюють, перебувають в приміщеннях будівлі, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до розповсюдження вогню, внаслідок несвоєчасного оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації. Крім того, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Обставини щодо вжиття заходів з метою усунення порушень у сфері пожежної та техногенної безпеки не спростовують того факту, що до фактичного усунення таких порушень наявна реальна загроза життю та здоров`ю людей. Зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що не дивлячись на вжиття дій з метою усунення виявлених порушень, які станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції залишались такими, що створювали реальну загрозу життю і здоров`ю людей, тому висновок про наявність підстав для задоволення позову є правильними. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №812/2061/17 у постанові від 29.04.2020, який підтриманий в постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №640/16673/19 та має бути врахований судом. При цьому, до суду апеляційної інстанції позивачем було подано акт від 16.12.2021 №1332 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Фірма «Буд-Комплект» законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, в якому зафіксовано 5 порушень: 1) відсутній блискавкозахист будівель (пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ); 2) ширина проходів на шляхах евакуації менше ніж 1,2 м (пункт 2.29 глави 2 розділу III ППБУ); 3) об`єкт не забезпечено системами протипожежного захисту в повному обсязі (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); 4) шляхи евакуації не відповідають вимогам Державних будівельних норм (пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ); 5) не проведено ідентифікацію об`єкта підвищеної небезпеки (стаття 9 ЗУ №2245-ІІІ). Наведене свідчить про не усунення відповідачем всіх порушень, які були зафіксовані в акті перевірки від 05.02.021 №14 і такі порушення, зокрема в частині відсутності блискавкозахисту, не забезпечення системами протипожежного захисту в повному обсязі, невідповідність шляхів евакуації встановленим нормам можуть призвести до пожежі, розповсюдження вогню внаслідок несвоєчасного сповіщення про надзвичайну подію, перешкоджати евакуації осіб, які перебувають на об`єкті та становитимуть небезпеку для осіб, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, тобто створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Буд-Комплект» - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 12 жовтня 2022 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова В.О.Аліменко