Постанова 4809 № 401/176/21

ПОСТАНОВА Іменем України 04 жовтня 2022 року м. Кропивницький справа № 401/176/21 провадження № 22-ц/4809/375/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Іващенка В.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 59 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначала, що 16 червня 2016 року ОСОБА_2 отримав позику від неї в розмірі 59 000 гривень. На підтвердження отриманої суми позики, відповідач написав розписку, якою передбачено, що відповідач зобов?язується сплачувати їй до 16 числа кожного місяця 1000,00 грн на рахунок картки НОМЕР_1 . ОСОБА_2 свої зобов`язання, передбачені розпискою не виконав і навіть не почав виконувати. Письмові звернення до відповідача з вимогами про повернення боргу не дали жодних результатів і відповідач борг не повернув. Враховуючи зазначені обставини, просила суд стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 59000 гривень, 27111,38 гривень інфляційну складову та три відсотки річних в розмірі 8142 гривні, а також 942,53 гривні судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 59 000 гривень, втрати від інфляції в сумі 27111,38 гривень та три відсотки річних в сумі 8142 гривні. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним, висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам в справі. Апеляційна скарга обґрунтована зокрема тим, що він та донька позивачки ОСОБА_3 проживали з 2015 року разом як сім`я, без реєстрації шлюбу. Кошти для облаштування їх житла дійсно позичали у ОСОБА_1 . Після отримання коштів, у будинку були проведені ремонтні роботи та придбана побутова техніка. Однак відносини між ними погіршилися і вони припинили спільне проживання. Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в боргової розписці не визначено чітких строків повернення позики, а лише зазначено, що кошти повинні сплачуватись кожного місяця до 16 числа. Вважає, що таким чином, право кредитора вважається порушеним з моменту неотримання боржником строку погашення заборгованості, а тому й початок перебігу позовної давності починається з моменту порушення строку його погашення, а саме з 16.06.2016 року. До суду позивач з позовною заявою звернулась в 2021 році, тому позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки він сплинув 16.06.2019. Посилаючись на практику Верховного Суду ОСОБА_2 наполягав на застосуванні судом строку позовної давності. Просив скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини 16 червня 2016 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти у сумі 59000 гривень, з умовою повернення коштів шляхом перерахування по 1000 гривень на картковий рахунок кожного місяця до 16 числа, на підтвердження чого складено письмову розписку (а.с.20). ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 з письмовими вимогами про повернення боргу, на підтвердження чого до суду були надані заяви-вимоги від 02.09.2020 року, 22.10.2020 року, 10.11.2020 року та письмові повідомлення про отримання ОСОБА_2 вказаних поштових листів (а.с.8-16). Із розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних вбачається, що з липня 2016 року по січень 2021 року із суми боргу в розмірі 59000 гривень обраховано інфляційне збільшення боргу на суму 27111,38 гривень та 3-х % річних на суму 8142 гривень (а.с. 17-19). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу. Позивач, яка була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибула. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно частини першої статті 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно частини другої статті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною першою статті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки». Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16 (провадження № 14-360цс19). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами склалися правовідносини з договору позики, відповідно до яких позивач передала відповідачеві 59 000 грн, а відповідач у свою чергу зобов`язався повернути зазначені кошти, однак не зробив цього. Зокрема, існування між сторонами позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом договору позики (розписки),який засвідчує факт отримання боржником коштів за договором позики. Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно встановив порушення прав позивача щодо повернення відповідачем суми позики, тобто прав, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до положень ч.3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Не можуть вважатися обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом позовної давності. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. У розписці від 16 червня 2016 року зазначено строк повернення позики до 16 числа кожного місяця в розмірі 1000,00 грн на картковий рахунок. Отже, згідно умов розписки борг у розмірі 59 000 грн. має бути повернуто через 59 місяців до 16 травня 2021 року. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Із цим позовом ОСОБА_1 звернулася 21 січня 2021 року (день відправлення заяви на адресу суду поштою), тому позовна давність не пропущена. Відтак підлягають до стягнення періодичні платежі в межах трирічного строку за період з 21.01.2018 по 21.01.2021 у розмірі 36000 грн та за період з 22.01.2021 по 16.05.2021 у розмірі 4000 грн, а всього 40000 грн. Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом Інфляційні нарахування на суму боргу, згідно ст. 625 ЦК України. Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Де: [Сума боргу] сума простроченого боргу, [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період. РозрахунокСукупний індекс інфляції У період з 01.02.2018по 21.01.2021індексація на суму 36 000,00 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,90% ? 101,10% ? 100,80% ? 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% = 119,693% (за період Лютий 2018 - Січень 2021) [Інфляційні нарахування] = 36 000,00 грн. (сума боргу) ? 119,693% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 36 000,00 грн. (сума боргу) = 7 089,64 грн.119,693% Таблиця результату: Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування 01.02.2018 - 21.01.2021Лютий 2018 - Січень 2021119,693%36 000,007 089,64 Разом 7 089,64 Таким чином, сума збитків від інфляції складає: 7 089,64 грн. Розрахунок трьох процентів: Зважаючи на період часу за який підлягають до стягненню три проценти, а саме з 21.01.2018 по 21.01.2021, що дорівнює трьом рокам та суму заборгованості 36000 грн, розмір трьох процентів складає 3240 грн, виходячи з розрахунку (36000 х 3) : 100 х 3= 3240. Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 50329,64 грн, з яких: 40000 грн - заборгованість за договором позики, 7089,64 грн - втрати від інфляції та 3240 грн - три проценти річних. Щодо судових витрат Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частині 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Судові витрати понесені сторонами документально підтверджуються матеріалами справи: за подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 942,53 грн грн, за подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив - 1412,80 грн У зв`язку з частковим задоволенням вимог позивача - 53 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню компенсація різниці сплаченого судового збору в розмірі 165,00 грн з розрахунку (664,50 499,50 = 165) Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, ураховуючи положення ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50329,64 грн, з яких: 40000 грн заборгованості за договором позики, 7089,64 грн - втрати від інфляції та 3240 грн - три проценти річних. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 165,00 грн судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2022 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко