Постанова 4803 № 204/9182/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5884/22 Справа № 204/9182/21 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2022 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2021 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 21 вересня 2016 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис у заяві. Вказували, що відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 14 листопада 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 14 821,04 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 985,33 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 835,71 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 21 вересня 2016 року, станом на 14 листопада 2021 року, у загальному розмірі 14 821,04 грн. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчила, що згодна, що анкета-заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг та зобов`язується виконувати їх вимоги та самостійно знайомитися з його змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Відсутність підпису позичальника під Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами не свідчить про нікчемність договору, зважаючи на те, що вказаний договір є договором приєднання. На підставі підписаної відповідачем анкети-заяви останньому було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку з номером НОМЕР_1 , на яку було встановлено початковий ліміт в 400 грн., який в подальшому неодноразово змінювався. Активація картки свідчить про укладення між сторонами кредитного договору. 31 липня 2020 року відповідач звернувся до банку з метою перевипуску відповідної картки на нову з номером НОМЕР_2 . Заборгованості за кредитом за попередньою карткою станом на перевипуск картки не було, а тому, у зв`язку з цим встановлено новий кредитний ліміт в 11 500 грн. Активація картки, її використання та перевипуск підтверджується випискою по картковому рахунку, що є первинним банківським документом та належним доказом наявної у відповідача перед банком заборгованості. Зазначає, що в період з 02 вересня 2020 по 14 листопада 2021 року відповідачем використано кредитних коштів у загальному розмірі 12 745 грн., а сплачено 2 541,99 грн., тобто кошти в повному обсязі повернуті не були, на що суд першої інстанції уваги не звернув та самостійно невірно здійснив арифметичний розрахунок. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк відповідач по справі не скористалася. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 14 821,04 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву. Відповідно до заяви, позичальник підтвердила, що підписана нею заява разом з «Пам`яткою клієнта» та «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», а також Правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування, що розміщені в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.15). Станом на 14 листопада 2021 року виникла заборгованість у загальному розмірі 14 821,04 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 985,33 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 2 835,71 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява не містить жодних даних про те, яку саме картку отримала відповідач, строк її дії, розмір кредиту, номеру карткового рахунку, повідомлення їй пін-коду саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Процентна ставка в анкеті-заяві не зазначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, суд не має можливості встановити належність відповідного розрахунку умовам укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 21 вересня 2016 року. Довідки про надані відповідачу кредитні картки та зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки не містять відомостей про їх належність саме до кредитного договору від 21 вересня 2016 року. Інших доказів позивачем на підтвердження того, що відповідачкою отримано кредитну картку за вказаним кредитним договором, суду не надано. Розрахунок заборгованості містить різні процентні ставки по кредиту. Суд дійшов висновку, що надана позивачем виписка по карткових рахунках відповідача хоча і є первинним банківським документом, в той же час остання не містить будь-яких даних за період часу з 28 квітня 2018 року по 31 липня 2020 року включно, а відтак у суду відсутня можливість перевірити фактичний рух коштів по вказаним у ній рахункам, а також перевірити суми використаних кредитних коштів відповідачкою за казаним кредитним договором та суми внесених ним коштів в рахунок погашення заборгованості в повному обсязі. Також, з виписки по рахунку вбачається списання з розрахунку відповідача вбачається списання комісій, що є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (21 вересня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23 листопада 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що, підписуючи анкету-заяву, відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена із ними. З аналізу наявної в матеріалах справи виписки по картковим рахункам відповідачу вбачається, що 21 вересня 2016 року, тобто в день підписання між сторонами анкети-заяви без номеру, ОСОБА_1 було відкрито рахунок та надано кредитну картку з номером НОМЕР_1 із встановленим на ній розміром кредитного ліміту в 400 грн. З вказаної виписки вбачається і сам факт користування відповідним рахунком та кредитними коштами банку, здійснення погашення відповідної заборгованості до 27 квітня 2018 року. Заборгованість станом на 27 квітня 2018 року складала 0,00 грн., що банком не заперечується. Відомості про подальше користування відповідною карткою відсутні. Виписка по картковим рахункам відповідної інформації не містить. З аналізу наведених доказів по справі вбачається, що 21 вересня 2016 року між сторонами було укладено анкету-заяву б/н на підставі якої позичальник убуло видано кредитну картку з номером НОМЕР_1 із встановленим на ній кредитним лімітом в 400 грн., якою відповідач активно користувався та погашав заборгованість до 27 квітня 2018 року, станом на дату якої встановлено відсутність заборгованості по кредиту. Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість вимог банку про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за кредитом б/н від 21 вересня 2016 року. Посилання банку в своїй апеляційній скарзі на перевипуск дійсної картки та продовження користування картковим рахунком та кредитними коштами банку колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення до банку із заявою про перевипуск картки в матеріалах справи відсутні. Довідка про видачу карток та довідка про встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту не може бути належним доказом на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки вони не містять підпису позичальника та в анкеті-заяві не зазначено про видачу даних карток та встановлення на будь-яку з них кредитного ліміту. Більш того, вказані довідки є суперечливими, оскільки містять протилежні відомості одна одній. Так, згідно довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідач користувався карткою з номером НОМЕР_1 перевипуск якої було здійснено 31 серпня 2020 року , в той час як згідно довідки про встановлення кредитного ліміту вбачається, що відповідач користувався вищевказаною карткою до 06 травня 2021 року, відомості про перевипуск картки та встановлення на нову картку кредитного ліміту там відсутні. Окремо, колегія суддів звертає увагу, що виписка по рахунку, яка на відміну від внутрішніх довідок банку є первинним банківським документом, встановлює факт того, що після з 27 квітня 2018 року до 31 серпня 2020 року, тобто приблизно 2,5 роки, відповідач взагалі послугами банку з кредитування не користувався, активність по рахунку була припинена, що свідчить про те, що останній виконавши свої зобов`язання по кредитному договору б/н від 21 вересня 2016 року, припинив відповідне зобов`язання та карткою не користувався в подальшому. При цьому, правову природу карткового рахунку з номером НОМЕР_2 не можливо встановити з матеріалів справи, що не виключає можливості повторного укладення кредитного договору з банком, який не є предметом дійсного позову. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 жовтня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.