Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/4638/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4638/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила змінити дату звільнення позивачки згідно Наказу № 61-к від 20.01.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та вважати ОСОБА_1 звільненою з посади начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку із скороченням посади з 27.01.2020; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку стажу державної служби ОСОБА_1 за весь час перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку, а саме: за період з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно; зобов`язання відповідача доповнити та уточнити відомості про ОСОБА_1 шляхом подання відомостей про зарахування до стажу державної служби всього періоду з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з 2003 року працювала в територіальних органах Пенсійного фонду України в м. Києві. Наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.03.2016 № 10-к позивачку переведено на рівнозначну посаду начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем з 01.04.2016. У період з 01.04.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачка перебувала у соціальних відпустках по догляду за дитиною, що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.03.2016 № 12-к, від 19.01.2017 № 17-к, від 10.07.2017 № 144-к, від 23.01.2018 № 10-к, від 24.07.2018 № 379-к, від 22.07.2019 № 556-к. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.01.2020 №61-к позивачку було звільнено з ІНФОРМАЦІЯ_2 з посади начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку із скороченням посади. Не погоджуючись із визначенням відповідачем дати звільнення позивачки з посади начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2, а також вважаючи неправомірним не подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку стажу державної служби позивачки за весь час її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку за період з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що останнім днем відпустки позивачки по догляду за дитиною є ІНФОРМАЦІЯ_2. Враховуючи те, що 25.01.2020 та 26.01.2020 припадали на вихідний день (суботу та неділю відповідно), перший робочий день позивачки після закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку припадав 27.01.2020. Отже в силу положень частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу» звільнення позивачки із займаної посади ІНФОРМАЦІЯ_2 є неправомірним, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в цій частині шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві змінити дату звільнення позивачки, відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 20.01.2020 № 61-к, з ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.01.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В даному випадку апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо неправомірності висновків суду першої інстанції у зазначеній вище частині задоволених позовних вимог. Натомість колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є правильними, а тому рішення суду в цій частині не підлягає скасуванню. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. На переконання суду відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку стажу державної служби позивачки за весь час перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку, а саме: за період з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Згідно із ч.2 ст.181 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Суд першої інстанції вірно зазначив, що період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати до досягнення нею шестирічного віку з 25.01.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Оскільки відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, а саме позивачці було зараховано до спеціального стажу період відпустки по догляду за дитиною лише по квітень 2018 року, з метою відновлення порушених прав позивачки слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві доповнити та уточнити відомості про ОСОБА_1 шляхом подання відомостей про зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку, а саме з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що у Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві були відсутні підстави для зарахування даного періоду (з травня 2018 по ІНФОРМАЦІЯ_2) до стажу державної служби ОСОБА_1 , оскільки вона не перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та не виконувала передбачених посадовими інструкціями обов`язків з виконання завдань і функцій державного органу. Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними. Дійсно позивачка перебувала на посаді начальника відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві. Так, 29.03.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві». Даною постановою затверджено перелік територіальних органів Пенсійного фронду України, які реорганізуються шляхом злиття, а саме: Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві реорганізовано шляхом злиття та створено нову юридичну особу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Як свідчать матеріали справи саме наказом в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 20.01.2020 №61-к позивачку звільнено з посади. У зв`язку з тим, що станом на час звільнення позивачки фактично правонаступником всіх прав та обов`язків Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві було Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, саме до повноважень останнього відноситься подання відомостей про зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періоду перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку, а саме з травня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких