Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/4070/22

справа №991/4070/22 провадження №1-кс/991/4090/22 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А «03» жовтня 2022 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4., за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5, заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Обставини, якими обґрунтована скарга. Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 13 вересня 2022 року на офіційну електронну адресу НАБУ ним було направлено заяву (повідомлення) про кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 364, ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 376, ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 384, ч.2 ст. 28 КК України, які, на його думку, вчинив суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов`язків. В своїй заяві він просив невідкладно розпочати досудове розслідування у формі попереднього слідства, але слідство так і не розпочалося, а витяг із ЄРДР протягом 24 годин після внесення в нього відповідної інформації йому не надали та не надіслали на вказану ним електронну адресу. Заявник зазначає, що оскільки слідчі не повідомили йому про внесення викладеної ним інформації в заяві до ЄРДР, то на його думку, в даному випадку наявний факт бездіяльності органів досудового розслідування, в зв`язку з чим в нього виникло право на оскарження цієї бездіяльності. Заявник у скарзі просить зобов`язати НАБУ внести відомості до ЄРДР, викладені ним у його заяві (повідомленні) про вчинення кримінального правопорушення та надіслати на його поштову і електронні адреси витяг з ЄРДР через 24 години з моменту внесення таких відомостей. Позиція сторін у судовому засіданні. Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свою скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник НАБУ в судове засідання не з`явився, на електронну пошту надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 13 вересня 2022 року на електронну адресу НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року щодо можливих протиправних дій судді Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_2 , громадянки ОСОБА_3 та адвокатеси ОСОБА_6 за обставин, наведених у заяві, а також з інших питань. Проте, у заяві ОСОБА_1 не навів достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення зазначеним суддею кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ. При цьому, як вбачається з повідомлення ОСОБА_1 , заявник намагається оскаржити судові рішення та відповідні дії судді, вчиненні ним при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст. 303 КПК України. Можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності, оскільки відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку. У випадку порушення суддею, під час розгляду справи, вимог законодавства України, особа має право звернутися з відповідною скаргою до Вищої ради правосуддя. Оскільки розгляд порушених у заяві питань не віднесено до компетенції НАБУ, вказану заяву листом від 19 вересня 2022 року №11-192/17127 скеровано для розгляду відповідно до компетенції до Національної поліції України, про що заявника було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом із аналогічними реквізитами. Таким чином, детектив зазначає, що бездіяльність з боку службових осіб Національного бюро, що може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, у цьому випадку відсутня, у зв`язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити та розглянути справу без участі представника НАБУ. Керуючись положеннями ст. ст. 26, ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді. Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги з додатками та заперечення представника НАБУ, слідчий суддя зазначає про наступне. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України). Статтею 33-1 КПК України встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 206-2, 209, 211, 3662, 3663 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 цієї статті. У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. ст. 364, 368 КК України. У п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України йдеться про те, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 364, 368 КК України, при цьому повинні бути вчинені, зокрема суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Оскільки ОСОБА_1 у заяві (повідомленні) про вчинення злочинів зазначає про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 368 КК України суддею Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області, слідчий суддя вважає за необхідне дослідити подану заяву. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого (детектива), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). За змістом ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України. Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. Зі змісту заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 13 вересня 2022 року вбачається, що у ній викладені обставини про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, ч.1 ст. 364, ч.3 ст. 368, ч.1 ст. 376, ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 384, ч.2 ст. 28 КК України, в тому числі, суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_2 , а коротким викладом обставин зазначено, що на розгляді цього судді перебуває цивільна справа №534/1120/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зміну місця проживання дитини. Ухвалою від 02 серпня 2022 року суддею ОСОБА_2 було прийнято цю справу до провадження. В ході розгляду справи, після вирішення клопотань заявника суддя ОСОБА_2 не видалився до нарадчої кімнати і не оформив ухвали окремими процесуальними документами, постановлені за результатом такого розгляду та не оголосив мотиви з яких відмовив у задоволенні цих клопотань. Тобто, заявник зазначає, що суддя ОСОБА_2 формалізував процес постановлення ухвал, обмежившись лише висновком суду та надав незаконну перевагу позивачу за первісним позовом, що, на його переконання, вказує на отримання суддею пропозиції неправомірної вигоди з боку сторони позивача ОСОБА_3 . Також, суддя ОСОБА_2 протягом всього засідання залякував його та його дружину накладенням штрафу, чим такими діями показав на чиєму він боці. Крім цього, суддя ОСОБА_2, як зазначає заявник, не дивлячись на вмотивованість його заяви, свавільно відмовив йому у задоволенні відводу чим ще раз довів свою зацікавленість в результаті розгляду цієї справи. На думку слідчого судді, викладені у повідомленні ОСОБА_1 обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який в свою чергу розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з самого повідомлення, у ньому не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення суддею ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 364, ч.3 ст. 368 КК України. При цьому, заявник не наводить у повідомленні будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а його твердження про можливе вчинення суддею кримінального правопорушення ґрунтується виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності його дій під час здійснення правосуддя та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність. Крім того, зазначаючи про зловживання суддею ОСОБА_2 своїми повноваженнями, заявник ОСОБА_1 у своєму повідомленні про злочин не посилається на будь-які докази, які підтверджують цю обставину. Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь. Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів. Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. Крім того, слід зазначити, що ст. 124 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються, як і оскарження в будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі. Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про злочин вбачається, що його доводи фактично зводяться до незгоди з ухваленими суддею рішеннями під час здійснення ним правосуддя у цивільній справі №534/1120/18 та відповідними процесуальними діями судді. Орган досудового розслідування не є тим органом, який вправі надавати правову оцінку судовим рішенням і процесуальним діям судді, оскільки це не може бути підставою для його кримінальної відповідальності, а може бути лише підставою для застосування інших визначених законом заходів впливу на суддю, зокрема заходів дисциплінарного впливу. За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 13 вересня 2022 року, відсутні, а тому в задоволенні таких його вимог, як і похідних від них (зобов`язати надіслати на його поштову і електронну адреси витяг з ЄРДР ) слід відмовити. На підставі викладеного, з метою обмеження безпідставного впливу на діяльність спеціальних суб`єктів, керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,- ПОСТАНОВИВ : У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_4