Окрема думка КЦС ВС № 757/31879/20-ц
від 05.10.2022 · ЦивільнаОкрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В. справа № 757/31879/20-ц (провадження № 61-2054 св 22) 05 жовтня 2022 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД» та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», про визнання наказу та свідоцтва про право власності на нежилий будинок недійсним та зобов`язання вчинити дії і постановою від 05 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін. Водночас з рішенням Верховного Судуне можу погодитися з огляду на таке. 1) Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 757/31879/20-ц та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Олімп-ЛТД» (далі - ТОВ «Олімп-ЛТД») самостійно та із залученням підприємств, установ, організацій та/або інших осіб вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно проводити (виконувати, здійснювати) будівельні роботи та будь-які інші роботи із реконструкції та будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а також проводити (виконувати, здійснювати) будь-які дії з поділу, виділу, добудови, реконструкції, збільшення або зменшення площі вказаного приміщення, за цією адресою; накладено арешт на майно, що належать ТОВ «Олімп-ЛТД» а саме: на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 2) Додатковою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року з урахуванням ухвали від 17 червня 2021 року щодо виправлення описки, постановлено заборонити ТОВ «Олімп-ЛТД», самостійно та із залученням підприємств, установ, організацій та/або інших осіб вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно проводити (виконувати, здійснювати) будівельні роботи та будь-які інші роботи із реконструкції та будівництва нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а також проводити (виконувати, здійснювати) будь-які дії з поділу, виділу, добудови, реконструкції, збільшення або зменшення площі вказаного приміщення, за цією адресою; накладено арешт на майно, що належать ТОВ «Олімп-ЛТД» а саме: на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . 3) Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційна скарга ТОВ «Олімп-ЛТД» задоволена та скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року і постановлено нове судове рішення яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. 4) Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції в лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня, 2021 року, а ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року та від 08 червня 2021 року залишити в силі. 5) Ухвалою від 07 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а постановою від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін 6) Підставою для відкриття касаційного провадження та перегляду оскаржуваного судового рішення стала правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції оскільки, на думку Великої Палати Верховного Суду, такі обмеження є невиправданими, зазначивши, що в касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову. 7) Проте стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 8) Відповідно до частин першої та третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 9) Водночас згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. 10) Відповідно до пункту 14 стаття 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України. 11) Частиною другою статті 382 ЦПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. 12) Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження. 13) Так, статтею 389 ЦПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений вичерпний перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню. 14) Зокрема, пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку такі рішення суду як: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. 15) Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ГПК України. 16) Крім цього варто зауважити, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (частини друга та третя статті 258 ЦПК України). 17) Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову. 18) Отже, беручи до уваги приписи пунктів 1, 2 частини першої статті 389 та частин другої і третьої статті 258 ЦПК України та враховуючи те, що ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі оскаржує не ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а саме постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами перегляду такої ухвали, а також те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову в цій справі скасована апеляційним судом і у забезпеченні позову суд відмовив, слід констатувати, що ЦПК України не передбачає можливості оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, якою остання ухвала скасована. 19) Волевиявлення законодавця у питанні оскарження забезпечення позову в касаційному порядку є більш ніж очевидними - якщо забезпечення позову зберігається, особа, щодо якої вжиті такі заходи забезпечення, з огляду на можливу наявність для неї негативних наслідків, не може бути позбавлена можливості їх оскарження в касаційному порядку, якщо ж заходити забезпечення відсутні, покладення на суд касаційної інстанції вирішення питання про необхідність вжиття таких заходів є надмірним та не відповідає меті касаційного перегляду. 20) Отже більші ніж очевидно, що застосовні норми процесуального закону не містять жодних суперечностей щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовані заходи забезпечення позову, а правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 є суперечливим, оскільки учасник справи не позбавлений можливості заявити повторне клопотання про забезпечення позову як у випадку відмови у забезпеченні позову судом першої інстанції так і у випадку скасування забезпечення судом апеляційної інстанції. 21) Частиною четвертою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. 22) Таким чином, вважаю, що належним процесуальним рішення Верховного Суду у цій справі було б постановлення ухвали про передачу справи № 757/31879/20-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 щодо питання можливості касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову. На моє переконання касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому. Суддя В. В. Пророк