Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7177/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7177/22 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у несвоєчасному, з порушенням строків, визначених частиною третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляді та вирішенні скарги ОСОБА_1 на дії державного реєстратора, державного нотаріуса Василевської О.А. від 31 грудня 2021 року, вх. № СК-4143-21. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено порядок розгляду поданої нею скарги на дії державного реєстратора, що виявились у порушенні строків її розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у несвоєчасному, з порушенням строків, визначених частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляді та вирішенні скарги ОСОБА_1 від 31 грудня 2021 року (вхідний номер СК-4143-21). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої існтаанції не було досліджено обставини порушення прав позивача оскаржуваною бездіяльністю Міністерства юстиції України. На думку апелянта, у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби, було встановлено адаптивний карантин, відтак Міністерство юстиції України працювало в умовах підвищеного навантаження, що впливало на строки розгляду відповідних скарг. Також апелянтом до суду апеляційної інстанції було надано Наказ від 12.09.2022 №2105/7 та висновок Південно-Західної регіональної колегії Міністерства юстиції України, прийняті за наслідками розгляду скарги позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що відповідач жодним чином нне сприяє відновленню її порушених прав, та у апеляційній скарзі не надав жодного обгрунтування порушень її прав. Крім того, позивач у відзиві просить суд винести окрему ухвалу. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою відповідачем 31 грудня 2021 року за № СК-4143-21, в якій просила провести перевірку правомірності прийнятого 10 серпня 2021 року рішення державного реєстратора Василевської О.А. № 43446607 (П`ята київська державна нотаріальна контора) та скасувати таке рішення про державну реєстрацію від 10 серпня 2021 року № 43446607. Однак, станом на день прийняття даного рішення суду відсутні відомості про завершення відповідачем розгляду вказаної скарги позивача. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з цим позовом до суду. При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що за результатами розгляду скарги позивача було прийняте вмотивоване рішення, а також, доказів розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та надіслання скаржнику у визначені строки засвідчені в установленому законодавством порядку копії такого рішення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV). Відповідно до статті 37 вказаного Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. При цьому, згідно частини п`ятої вказаної статті скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128). У відповідності до п. 2 Порядку № 1128, для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Підпунктом 2 частини пункту 5 Порядку №1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги. Аналіз наведених законодавчих приписів, дає підстави для висновку про те, що вичерпний перелік вимог до форми та змісту скарги наведений у частині п`ятій статті 37 Закону №1952-IV, за наслідками розгляду якої Міністерство юстиції України має винести відповідне рішення. Так, за приписами частини шостої статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Відповідно до частини третьої статті 37 Закону №1952-IV у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів. Отже, із зазначеного вбачається, що строк розгляду та вирішення скарги позивача не може перевищувати 45 календарних днів. З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою відповідачем 31 грудня 2021 року за № СК-4143-21. Враховуючи вищезазначене, відповідач як суб`єкт розгляду скарги, зобов`язаний був розглянути та вирішити скаргу позивача, яка зареєстрована відповідачем 31 грудня 2021 року за № СК-4143-21, з урахуванням всіх можливих підстав для продовження строків її розгляду, не пізніше 14 лютого 2022 року. При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що Міністерство юстиції України не надано суду доказів того, що за результатами розгляду скарги позивача було прийняте вмотивоване рішення, а також, доказів розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та надіслання скаржнику у визначені строки засвідчені в установленому законодавством порядку копії такого рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду поданої позивачем скарги на рішення державного реєстратора Василевської О.А. (П`ята київська державна нотаріальна контора) від 10 серпня 2021 року №43446607. Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, під час розгляду справи № 826/9758/17 (постанова від 31 травня 2019 року). Посилання апелянта на те, що 25.07.2022 на звернення позивача надано аргументовану відповідь та 12.08.2022 вказану скаргу було розглянуто, колегія суддів оцнює критично, оскільки скаржником не було надано належних та допустимих доказів неможливості розгляду вказаної скарги у строк, визначений Порядком №1128. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. Щодо клопотання позивача про необхідність винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне. Так, статтею 249 КАС України регулюється питання постановлення окремих ухвал. Згідно з частинами першою та п`ятою ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Тобто, окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті. Наведена правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі №09/1653/15 та від 13.02.2019 у справі №355/1116/17. При цьому, постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи вищевикладене, виходячи з обставин справи, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук