Постанова 4851 № 440/5757/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 р.Справа № 440/5757/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бершова Г.Є. , за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 25.08.21 по справі № 440/5757/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України Міністр юстиції Денис Леонтьевич Малюска про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить суд: визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.03.2021 №1004/7 "Про відмову у задоволенні скарги" ОСОБА_1 від 16.02.2021; визнати висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.03.2021 неправомірним та таким, що порушує процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128; зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити певні дії щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 23693008, дата, час державної реєстрації 01.12.2017 15:11:10 індексний номер 38475130. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що скарга від 16.02.2021 року зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.02.2021 року за №Р-5033, тому 19.02.2021 року вона відповідно до п.5 Порядку №1128 повинна бути розглянута на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено, що скарга не повернута скаржниці без розгляду Колегії, а винесена на 03.03.2021 року на розгляд. Зауважує, що питання щодо діяльності Руденко Н.Ю. при оформленні правочину договору міни від 01.12.2017 року реєстраційний номер 1949 як нотаріуса та як державного реєстратора, є невирішеними. Наголошує, що суд не дослідив питання невідповідності висновку Колегії вимогам законодавства та не звернув уваги на неналежне дослідження обставин відповідної скарги. Зазначає, що 23.01.2018 року та 24.01.2018 року зверталась із скаргами до органів Міністерства юстиції, керівника Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 , по питанню посвідчення договору міни, а також про надання правової оцінки договору, тому з 23.01.2018 року органам юстиції стало відомо про порушення прав позивачки, однак розгляд скарги не було здійснено. Вказує, що судом не обґрунтовано відмовлено позивачці в задоволенні клопотання від 03.08.2021 року про витребування доказів судом. Стверджує, що позивачкою не порушено строк звернення із скаргою, оскільки про порушені права ОСОБА_1 стало відомо із листа Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.03.2021 року. Вважає, що відповідач порушив процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, внаслідок чого наказ, виданий на підставі такого висновку, не може вважатися правомірним, а тому підлягає скасуванню. Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвалою від 25.08.2021 року здійснено розгляд клопотань про збільшення позовних вимог, залучення до розгляду другого відповідача та зупинення провадження по справі та вказано що дана ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з для їх складення, проте 25.08.2021 року було винесено оскаржуване рішення. Міністерство юстиції України подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивачки, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року без змін. Зазначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Вказує, що скаржниці про порушення її прав стало відомо до 13.05.2019 року у зв`язку з чим нею було подано позовну заяву до Київського районного суду міста Полтава та відкрито провадження у справі №552/2669/19. Зауважує, що скарга датована 16.02.2021 року та надіслана до Міністерства юстиції України 16.02.2021 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті. Зазначає, що також скаржниця неодноразово зверталась до Міністерства юстиції України щодо перевірки дотримання приватним нотаріусом Руденко Н.Ю. норм чинного законодавства під час посвідчення договору міни, відповіді на які їй було надано листами від 25.03.2020 року №14332/Р-6006/1, від 03.06.2020 року №24331/Р-13806/19.5.1, від 04.02.2021 року №4857/Р-443/19.2.3. Вказує, що зміст скарги ОСОБА_4 фактично зводиться до незгоди з умовами договору міни, стороною якого вона була, тому про зазначені обставини скаржниці було відомо щонайменше з моменту звернення з позовом до суду, який розглянуто в межах справи №552/2669/19. Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивачки. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 16.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора (вхідний №Р-5033 від 18.02.2021 року), в якій просила провести перевірку правомірності прийнятого рішення приватного нотаріуса Полтавського нотаріального округу Полтавської області Руденко Наталії Юріївни та скасувати рішення про державну реєстрацію від 01.12.2017 15:11:10 №23693008. За результатами розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції рекомендувала відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 16.02.2021 року у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги. 29.03.2021 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №1004/7 "Про відмову у задоволенні скарги", згідно з яким відповідно до пункту 1 частини шостої, пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 16.02.2021 року у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги. Позивачка не погодилась із вищевказаними рішеннями та оскаржила їх до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані наказ Міністерства юстиції України № 1004/7 від 29.03.2021 «Про відмову у задоволенні скарги» та висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03.03.2021 року прийняті із дотриманням порядку, встановленого ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відсутні підстави для їх скасування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 року (далі по тексту - Закону №1952-IV). Відповідно до ст.3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Згідно зі ст.7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом. Частинами 1-4 ст.37 Закону №1952-IV визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Згідно з ч.ч. 6, 8 ст.37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства. Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строку подачі скарги. Процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, що здійснюється Мін`юстом, визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 (далі по тексту - Порядок №1128). Відповідно до п.2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. Пунктом 5 Порядку №1128 встановлено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу. Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу. Згідно з п.6 Порядку №1128, якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги. За обставинами справи, підставою прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 29.03.2021 № 1004/7 зазначено висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03.03.2021 року. Так, за змістом зазначеного висновку від 03.03.2021 Колегія, розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 16.02.2021 року на рішення від 01.12.2017 № 38475130, прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталією Юріївною щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рекомендувала: відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 16.02.2021 року у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги. Із матеріалів справи встановлено, що скарга ОСОБА_1 на рішення від 01.12.2017 року №38475130, прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталією Юріївною щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , подана 16.02.2021 року, а отже із порушенням встановленого 60-денного строку. Позивачка зазначає, що про порушені права ОСОБА_1 стало відомо із листа Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.03.2021 року. Однак, судом встановлено, що 13.05.2019 року позивачка зверталась до Київського районного суду міста Полтави із позовом до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна про внесення змін до договору міни від 01.12.2017 року та стягнення грошових коштів. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що позивачці було відомо про порушення своїх прав вже 13.05.2019 року, а відтак скарга від 16.02.2021 року подана із порушенням строку, встановленого ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач дотримався вимог, встановлених ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та відмовив у задоволенні скарги позивачки з огляду на пропуск строку оскарження. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані наказ Міністерства юстиції України № 1004/7 від 29.03.2021 «Про відмову у задоволенні скарги» та висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03.03.2021 року прийняті із дотриманням порядку, встановленого ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відсутні підстави для їх скасування. Посилання апеляційної скарги на лист Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.03.2021 року, з якого, на думку позивачки, їй стало відомо про порушені права, є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачці було відомо про порушення своїх прав вже 13.05.2019 року. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарги, оскільки скарга не повернута позивачці без розгляду Колегії, а винесена на 03.03.2021 року на розгляд, колегія суддів вважає помилковими, так як при поданні скарги ОСОБА_1 були наявні, передбачені пунктом 5 Порядку №1128, підстави для відмови у задоволенні скарги, а саме закінчення встановленого законом строку для подачі скарги. Стосовно посилання позивачки на те, що 23.01.2018 року та 24.01.2018 року вона зверталась із скаргами до органів Міністерства юстиції, керівника Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 , по питанню посвідчення договору міни, а також про надання правової оцінки договору, тому з 23.01.2018 року органам юстиції стало відомо про порушення прав позивачки, однак розгляд скарги не було здійснено, то колегія суддів вважає, що такі посилання не впливають на вирішення спірних правовідносин з урахуванням предмету позову щодо оскарження дій та рішень Міністерства юстиції України за результатом розгляду скарги саме від 16.02.2021 року. Щодо посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвалою від 25.08.2021 року повернуто без розгляду заяву позивачки про збільшення позовних вимог, залучення до розгляду другого відповідача та зупинення провадження по справі та вказано, що дана ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з для їх складення, проте 25.08.2021 року було винесено оскаржуване рішення, то колегія суддів зазначає про безпідставність таких посилань, так як позивачка не позбавлена права на оскарження даної ухвали в апеляційному порядку. Крім того, відповідно до абз. 2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В цьому випадку справу вирішено вірно. При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для прийняття рішення про задоволення позову. Щодо доводів позивачки про те, що судом першої інстанції не обґрунтовано відмовлено їй в задоволенні клопотання від 03.08.2021 року про витребування доказів, а також стосовно заявленого клопотання в суді апеляційної інстанції про витребування доказів, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Так, в заявлених клопотаннях про витребування доказів ОСОБА_1 просить уповноважити Міністерство юстиції України щодо утворення комісії та проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Руденко Наталії Юріївни щодо реєстраційних дій стосовно правомірності та правильності здійснення державної реєстрації речового права за № 23693008 від 01.12.2017 (здійснення номеру запису про право власності/довірчої власності) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1425043653101 та з урахуванням вимог п. 9 договору Міни від 01.12.2017 зареєстрованого в реєстрі за № 1949. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивачки, оскільки предметом розгляду у даної справи є визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та скасування наказу від 29.03.2021 №1004/7 "Про відмову у задоволенні скарги" ОСОБА_1 від 16.02.2021, а також визнання висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.03.2021 неправомірним та таким, що порушує процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, тому заявлені клопотання про витребування додаткових доказів не відносяться до предмету розгляду у даній справі. Таким чином, вказані позивачкою у клопотаннях про витребування доказів обставини виходять за межі предмету позову. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивачки та з аналогічних підстав відмовляє у задоволенні повторно поданого клопотання до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Як вбачається з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність дій та рішень, що є предметом оскарження у даній справі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно із приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 440/5757/21 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Г.Є. Бершов Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 09.06.2022 року