Постанова Київський апеляційний суд № 752/13559/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2022 року м. Київ Справа № 752/13559/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/6914/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Моторіної В.А. ,Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Чередніченко Н.П. 01 листопада 2021 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «ЖЕД-109» Голосіївського району м. Києва про визначення порядку користування квартирою, В С Т А Н О В И В В червні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням наявних у сторін часток у праві власності на квартиру, просила визначити порядок користування житловими кімнатами у квартирі АДРЕСА_1 , виділивши позивачу у відокремлене користування житлові кімнати, площею 12,4 кв.м з балконом та площею 12,6 кв.м з балконом, в користуванні відповідачів залишити житлові кімнати, площею 17,5 кв.м з балконом та площею, 12,5 кв.м; підсобні приміщення - кухню, площею 8,5 кв.м, коридор, площею 13,3 кв.м, вбиральню, площею 1,3 кв.м, ванну кімнату, площею 3,0 кв.м - залишити у спільному користуванні сторін. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Позивач є власником Ѕ частини зазначеної квартири, а кожному із відповідачів належить по 1/6 частини. Квартира складається із чотирьох відокремлених житлових кімнат (12,5 кв., 12,4 кв.м, 17.5 кв.м, 12,6 кв.м), загальна площа яких становить 55,0 кв.м. Крім того, в квартирі є кухня, площею 8,5 кв.м, ванна кімната, площею 3,0 кв.м, вбиральня, площею 1,3 кв.м, коридор, площею 13,3 кв.м та три балкони. Позивач вказує, що останні роки між позивачем та відповідачами, як співвласниками, постійно виникають конфлікти з приводу оплати комунальних послуг, якими користуються власники даної квартири, та в зв`язку з тим, що її частка у власності є значно більшою ніж у інших, позивач вимушена багато років нести витрати за комунальні послуги, хоча за сімейними обставинами в даній квартирі вона не проживає. Позивач пропонувала відповідачам добровільно визначити порядок користування квартирою з метою розділення особових рахунків на квартиру, однак, відповідачі не бажають вирішити це питання в позасудовому порядку. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Комунальне підприємство «ЖЕД-109» Голосіївського району м. Києва про визначення порядку користування квартирою - задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , відповідно до якого: виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату, площею 12,4 кв.м з балконом та житлову кімнату, площею 12,6 кв.м з балконом; в користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити житлову кімнату, площею 17,5 кв.м з балконом та житлову кімнату, площею, 12,5 кв.м; залишити у спільному користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підсобні приміщення, а саме: кухню, площею 8,5 кв.м, коридор, площею 13,3 кв.м, вбиральню, площею 1,3 кв.м, ванну кімнату, площею 3,0 кв.м. Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908,00 грн, тобто по 302, 67 грн із кожної. Рішення суду мотивовано тим, що фактично позивачу належить 27,5 кв.м. житлової площі, та площа кімнат, які позивач просить виділити їй у користування не перевищує її частку у праві власності, запропонований порядок користування житловими кімнатами стороною відповідачів не спростовано та не наведено обґрунтованих підстав, за якими порядок користування кімнатами в квартирі із врахуванням ідеальних часток власників має бути іншим, а відтак суд дійшов до висновку, що встановлення запропонованого позивачем порядку користування квартирою не порушуватиме ані житлові права їх співвласників, ані майнові права. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , нею подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що вона не була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, а тому була позбавлена можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог. Таким чином, судом першої інстанції було порушено право на справедливий суд. Також вказувала на те, що згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 11 осіб, це позивач, відповідач 1, відповідач 3, та діти відповідачів, всього 8 дітей, семеро з яких на теперішній час є неповнолітніми, і хоча частина дітей фактично проживає за іншими адресами разом з батьками , але в прийнятому рішенні порушуються їх права на користування спірною квартирою. В тому числі двоє її неповнолітніх дітей. Оскільки у квартирі зареєстрована велика кількість неповнолітніх різнополих осіб, то для правильного розгляду справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право а тому необхідним є проведення експертизи та залучення Службу у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. Також вказує на те, що суд першої інстанції, при вирішенні питання про користування спірною квартирою, не взяв до уваги існуючий порядок користування квартирою. На підставі викладеного, скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення відповідно до результатів проведеної експертизи. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Жабен Л.І. вказує на те, що доводи апеляційної скарги та клопотання про призначення у справі експертизи не підлягають задоволенню, оскільки при вирішенні даної справи спеціальні знання не потрібні, так як розрахунок житлової площі кожному із співвласників визначений самою правовою нормою, а саме ст. 358 ЦК України і проводиться шляхом простої арифметичної дії у вигляді множення ідеальної частки на житлову площу в даній квартирі. Позивач у позовній заяві навела такий розрахунок, суд його перевірив. Також вказує на та, що надана відповідачем до суду апеляційної інстанції довідка про зареєстрованих осіб та посилання на те, що судом не враховані інтереси її двох неповнолітніх дітей не ґрунтуються на вимогах закону, так як порядок користування житловими кімнатами в приватизованій квартирі згідно вимог ст. ст. 317, 319 , 358 ЦК України визначається лише між співвласниками даної квартири з урахуванням частки кожного із співвласників у справі спільної часткової власності. Також вказує на те, що позивач була належним чином повідомленою про розгляд справи в суді першої інстанції, зокрема отримала судову повістку про призначене на 28 вересня 2021 року судове засідання, а тому її доводи про порушення судом норм процесуального права є безпідставними. На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду приймав участь представник позивача ОСОБА_2 - Жабен Л.І. , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін. Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання повторно не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена через опублікування судового повідомлення на офіційному сайті судової влади, так як судові повідомлення направлені на зазначену нею адресу не були вручені. Даний відповідач є особою, яка подала апеляційну скаргу, а отже мала надати достовірні дані про місце проживання, мала вказати електронну пошту та має цікавитись ходом розгляду її апеляційної скарги, інформацію про яку наявна у відкритому доступі. Інші відповідачі та третя особа також в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через опублікування судового повідомлення на офіційному сайті судової влади. Третя особа повідомлена засобами поштового зв`язку. Тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та третьої особи. На стадії апеляційного перегляду справи відповідачем було подано заяву про забезпечення позову та клопотання про призначення експертизи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року заяву про забезпечення позову було залишено без задоволення, оскільки запропонований захід у вигляді заборони позивачу здійснювати ремонтні роботи у спірній квартирі не є співмірним з заявленими позовними вимогами та не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду. Також ухвалою Київського апеляційного суду, постановленою в судовому засіданні 15 вересня 2022 року та занесеною до протоколу судового засідання, клопотання про призначення судової будівельного-технічної експертизи та клопотання про залучення в якості третьої особи Служби у справах дітей залишені без задоволення, з огляду на порушення порядку для звернення з таким клопотаннями. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного. В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_7 вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи у її відсутність, що в силу ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Тому вказані доводи підлягають перегляду першочергово. З матеріалів справи вбачається, ухвалою суду від 07 червня 2021 року, розгляд справи був призначений в підготовче судове засідання на 15 липня 2021 року . Судове повідомлення направлене за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 , було повернуто поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» / а.с.40/. Ухвалою суду першої інстанції від 15 липня 2021 року справу було призначено до розгляду в порядку у відкритому судовому засіданні на 16 вересня 2021 року. Судова повістка, яка була направлена за зареєстрованою адресою відповідача повторно повернулась із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» / а.с.49/. Розгляд справи був відкладений на 01 листопада 2021 року за клопотання позивача. Повістку втретє було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 , яку нею особисто було отримано 28 вересня 2021 року, про що свідчить відмітка на зворотньому повідомленні/а.с.61/. У вказаному судовому засіданні судом першої інстанції здійснений розгляд справи за відсутності відповідачів та третьої особи, за результатами якого ухвалено рішення, що є предметом даного апеляційного розгляду /а.с.65-75/. А відтак відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи і вказані доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті спору апеляційним судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 2000 року належить 1/7 частина квартири АДРЕСА_1 ; на підставі свідоцтва про право власності на спадщину від 11 січня 2007 року, належить 1/42 частина зазначеної квартири; на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2009 року, - 1/6 частина зазначеної квартири; на підставі договору дарування від 23 грудня 2010 року, - 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 /а.с.10-19,26/. Відповідачам ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить по 1/42 частки в зазначеній квартирі кожній, а також на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 2000 року належить по 1/7 частики в зазначеній квартирі кожній /а.с.10,19/. Зазначена квартира, згідно технічного паспорту КМБТІ від 18 червня 2009 року, складається із чотирьох відокремлених житлових кімнат (1-а кімната, площею 12,6 кв., 2-а кімната, площею 17,5 кв.м, 3-я кімната, площею 12,4 кв.м, 4-а кімната, площею 12,5 кв.м), загальна житлова площа яких становить 55,0 кв.м. Крім того, в квартирі є кухня, площею 8,5 кв.м, ванна кімната, площею 3,0 кв.м, вбиральня, площею 1,3 кв.м, коридор, площею 13,3 кв.м та три балкони, загальною площею 6,2 кв.м/а.с.8-9/. Рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 29 березня 2016 року у справі № 752/9745/14-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення вартості житлово-комунальних послуг було задоволено частково, та стягнуто із відповідачів на користь позивача по 9486,67 грн. за житлово-комунальні послуги із кожної /а.с.20-25/. До апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_7 долучені: копія паспорту видані на ім`я ОСОБА_8 /а.с.94/; копія рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у справі 752/27481/17 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яким також відновлене дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_3 » /а.с.95-96/; витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва, з якого вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 11 осіб /а.с.97/; копії свідоцтв про народження двох дітей відповідача ОСОБА_7 /а.с.98,99/ . Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. В силу ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. В порядку ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Положеннями ч. 1 ст. 156 ЖК України визначено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 вказав на те, що відповідно до ст. 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість, але при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Суд роз`яснив, що співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Суд також звернув увагу, що у даній справі спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Верховний Суд вказав, що при цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Положеннями ст. 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З наведених обставин справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 на праві власності позивачу належить 1/2 частина, а відповідачам - по 1/6 частині кожній. Вказана квартира складається із чотирьох відокремлених житлових кімнат (1-а кімната, площею 12,6 кв., 2-а кімната, площею 17,5 кв.м, 3-я кімната, площею 12,4 кв.м, 4-а кімната, площею 12,5 кв.м), загальна житлова площа яких становить 55,0 кв.м. Таким чином, виходячи із розміру належних сторонам у справі часток, позивач має право на користування 27,5 кв.м житлової площі. Найбільш відповідає даному розміру кімната площею 12,4 кв.м. з балконом та одна з кімнат площею 12,6 кв.м з балконом. Таким чином, суд першої інстанції, виділивши позивачу у користування житлову кімнату площею 12,4 кв.м. з балконом та кімнату, площею 12,6 кв.м. з балконом дотримався балансу інтересів сторін. Відхилення від ідеальних часток сторін є незначним і не порушує права відповідачів. При цьому, таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Та обставина, що разом з відповідачами зареєстровані та проживають їх діти, виходячи з наведених положень чинного законодавства, не надає переваг відповідачеві, так як її діти мають право користування частиною, що є у власності відповідача. До того ж слід зазначити, що спір виник між співвласниками щодо права користування спільним майном і не стосується прав дітей, так як вони не мають права власності у цьому майні, а їхнє право користування ним не оспорюється в межах даної справи. Посилання відповідача ОСОБА_7 на те, що суд першої інстанції, не взяв до уваги існуючий порядок користування квартирою, висновків суду не спростовують. Так, в ході розгляду справи відповідачами не вказано який саме порядок користування квартирою склався між її співвласниками. Позивач при зверненні до суду з позову вказує про відсутність у неї можливості користування квартирою саме у зв`язку з відсутністю визначеного порядку користування, що і порушує її права як власника. Вказане свідчить про відсутність погодження між співвласниками порядку користування належною їм квартирою та наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 05 жовтня 2022 року.