Постанова Київський апеляційний суд № 761/13069/21

справа № 761/13069/21 головуючий у суді І інстанції Овсеп`ян Т.В. провадження № 33/824/2867/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік. Стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 10 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку направив апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У апеляційній скарзі апелянт просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк на апеляційне оскарження. При цьому зазначає, що оскаржуване судове рішення отримав поштою 06 вересня 2022 року після двох звернень та дзвінків до суду першої інстанції. Окрім того, вказує, що фізичної можливості поїхати до міста Києва в цей час не мав. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Шевченківським районним судом міста Києва 26 квітня 2021 року (8-10). Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з моменту коли скаржник отримав копію такої постанови суду. Отже, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 26 квітня 2021 року та закінчився 05 травня 2021 року, в той час як апеляційна скарга була направлена засобами поштового зв`язку лише 10 вересня 2022 року. Разом з тим, апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на дату отримання копії оскаржуваної постанови 06 вересня 2022 року, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на таке. Як убачається зі змісту заяви, направленої до суду першої інстанції засобами поштового зв`язку 21 червня 2022 року, ОСОБА_1 зазначав, що про текст судового рішення дізнався з порталу «Судова влада» 21 червня 2022 року (а.с.15). А відтак, враховуючи вищевикладене, вбачається, що апелянт був ознайомлений зі змістом оскаржуваної постанови суду 21 червня 2022 року. Зважаючи на таке, навіть з урахуванням дати ознайомлення особи з текстом постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року, строк апеляційного оскарження міг бути поновлений в разі подання апеляційної скарги ОСОБА_1 до 30 червня 2022 року включно. Натомість, апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку лише 10 вересня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не зазначено, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Отже, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб`єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин. При цьому слід зауважити, що розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно, подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано. За таких обставин апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік. Стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко