Постанова Київський апеляційний суд № 753/431/20-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2022 року м. Київ Справа №753/431/20 Провадження № 22-ц/824/6487/2022 Резолютивна частина постанови оголошена 28 вересня2022 року Повний текст постанови складено 03 жовтня2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», третя особа - Акціонерне товариство «Правекс-Банк», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», третя особа - Акціонерне товариство «Правекс-Банк», про захист порушених прав споживача та визнання недійсним договору страхування,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із позовом до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа -АТ «Правекс-Банк», про захист порушених прав споживачів та визнання недійсним договору страхування. Позов мотивовано тим, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклав із ТДВ «Експрес Страхування» договір добровільного страхування № 202.18.2424340 транспортного засобу - Toyota Corolla 2018, року випуску, який є предметом застави. Транспортний засіб було придбано позивачем у ТОВ «Автосаміт ЛТД» на умовах кредитного договору, укладеного з АТ «Правекс-Банк». Вигодонабувачем за договором страхування є банк. 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 вніс на рахунок відповідача повну суму страхового платежу - 26 511,11 грн. 26 серпня 2019 року стався страховий випадок, про який позивач вчасно повідомив страховика. 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 залишив транспортний засіб в ТОВ «Автосаміт ЛТД» для проведення відновлювального ремонту. 18 вересня 2019 року прибувши до ТОВ «Автосаміт ЛТД» за автомобілем провів там довгий час, очікуючи страхового комісара, який мав видати йому автомобіль. Дочекавшись комісара та підписавши акт виконаних робіт, він не оглядаючи автомобіль поїхав забирати дитину зі школи. Після приїзду додому позивачем було виявлено пошкодження водійської та пасажирської дверей. Про цей факт він мав намір повідомити страхову компанію, проте в зв`язку з закінченням робочого часу не додзвонився, тому зателефонував наступного дня. В розмові з працівником страхової він дізнався, що потрібно скласти і подати заяву-повідомлення про страховий випадок. При цьому, в розмові йому не повідомили про необхідність надати довідку з поліції. Прибувши до ТОВ «Автосаміт ЛТД» 20 вересня 2019 року він вимагав надати йому відеозапис перебування його автомобіля на території товариства. При цьому зазначив, що більше не має наміру залишати свій автомобіль у ТОВ «Автосаміт ЛТД» і бажає отримати страхове відшкодування за цим страховим випадком на власний рахунок. Склавши відповідну заяву із зазначенням своїх реквізитів для перерахування страхового відшкодування, він дізнався про необхідність надати ще й довідку з поліції, про що раніше мова не йшла. 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 запропонували переписати заяву із зазначенням реквізитів ТОВ «Автосаміт ЛТД» для перерахування страхового відшкодування, проте він відмовився це робити. В подальшому йому ще кілька разів телефонували з вимогою переписати заяву з тих же підстав. Перевіривши дані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з`ясував, що у ТОВ «Автосаміт ЛТД» та ТДВ «Експрес Страхування» одні й ті самі кінцеві бенефіціарні власники, в зв`язку з чим дійшов висновку, що страхове відшкодування є просто перекладанням коштів з кишені однієї компанії до іншої. За таких умов вважав, що договір страхування від 24 вересня 2018 року № 202.18.2424340 укладено без мети виплати відшкодування потерпілій особі. До того ж, посилаючись на лист-відповідь АТ «Правекс-Банк», зазначив, що вигодонабувач (банк) не був проти перерахування страхового відшкодування на його (позивача) рахунок. ОСОБА_1 вважав укладений між ним та страховою компанією договір таким, що укладений без мети настання реальних наслідків. Зауважив, що відповідач веде нечесну, та агресивну підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір страхування № 202.18.2424340 від 24 вересня 2018 року та застосувати реституцію: стягнути з будь-яких рахунків відповідача на його (позивача) рахунок 26 511,11 грн страхового платежу. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк», про визнання договору страхування недійсним та стягнення страхового платежу передано до Печерського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк», про захист прав споживачів та визнання недійсним договору страхування. Вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк», про захист порушених прав споживача та визнання недійсним договору страхування відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 681,60 грн. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги, оскільки оспорюваний позивачем договір страхування від 24 вересня 2018 року № 202.18.2424340 був підписаний сторонами, що свідчить про їх розуміння умов договору та згоду з усіма істотними умовами; оспорюваний договір не містить ознак фіктивності. Із його умов та поведінки сторін випливає, що вони уклали саме той договір, який мали намір укласти і в подальшому виконали його умови. Також позивачем не доведено факт ведення нечесної підприємницької діяльності відповідачем, із посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів». Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно визначена правова природа спору. Заявник вказує на порушення його права, як споживача, що виразилось у нерівності всіх учасників даних правовідносин. Заявник зазначає, що судом неправильно було застосовано норми матеріального права, не застосовано норми, які підлягають до застосуванню. Заявник також вказує, що страховик примушував його змінити свій вибір щодо способу відшкодування страхової виплати, що свідчить про нечесну підприємницьку діяльність. Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18лютого 2022 рокувитребувано з Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 753/431/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк», про захист порушених прав споживача та визнання недійсним договору страхування. 15 червня 2022 року матеріали цивільної справи № 753/431/20 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суд увід 17 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк», про захист порушених прав споживачів та визнання недійсним договору страхування. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи 28 червня 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ТДВ «Експрес Страхування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року залишити без змін. Додаткові аргументи заявника 05 липня 2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому заявник вказує, що аргументи наведені у відзиві, жодним чином не спростовують факти, зазначені в апеляційній скарзі. Позиція Київського апеляційного суду В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. За правилами частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи відповідач ТДВ «Експрес Страхування», третя особа - АТ «Правекс-Банк»в судове засідання не з?явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За викладених обставин, Київський апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи № 753/431/20-ц за відсутності відповідача ТДВ «Експрес Страхування» та третьої особи - АТ «Правекс-Банк», які про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповіді на відзив на апеляційну скрагу, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 24 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Експрес Страхування» укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, предмету застави - Toyota Corolla, 2018 року випуску, № НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за договором страхування є АТ «Правекс-Банк». 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 внесено суму страхового платежу - 26 511,11 грн. на розрахунковим рахунок ТДВ «Експрес Страхування». За твердженнями позивача 26 серпня 2019 року стався страховий випадок, в зв`язку з чим він звернувся до страховика. 16 вересня 2019 року він залишив автомобіль на станції технічного обслуговування (СТО) ТОВ «Автосаміт ЛТД» для здійснення відновлювального ремонту в зв`язку зі страховим випадком. Також, за твердженнями позивача, коли він забрав автомобіль з СТО - 18 вересня 2019 року, не оглядаючи останній підписав акт виконаних робіт. Згодом, коли прибув додому виявив пошкодження водійської та пасажирської двері автомобіля, про що повідомив страховика наступного дня. Однак страховик відмовив йому у виплаті страхового відшкодування посилаючись на відсутність довідки поліції. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом розгляду є саме договір страхування, укладений між сторонами, який позивач просить визнати недійсним. Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам, Київський апеляційний суд зазначає таке. Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Статтею 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України). Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (стаття 983 ЦК України). Судом встановлено, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 внесено суму страхового платежу - 26 511,11 грн на розрахунковим рахунок ТДВ «Експрес Страхування». Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і далі в редакції, чинній на час укладення спірного правочину) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей. Статтею 19 України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ураховуючи те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору страхування, про що свідчать підписи у договорі, що у свою чергу свідчить про їх розуміння умов договору та згоду з усіма істотними умовами, Київський апеляційний суд не вбачає підстав для визнання спірного договору страхування недійсним. Твердження позивача про те, що договір страхування укладено без мети настання реальних наслідків (тобто без мети відшкодування страхової виплати страхувальнику) спростовується фактом виплати відповідачем страхового відшкодування за страховим випадком, що стався у серпні 2019 року, у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, про що останній підписав акт виконаних робіт. Неспроможним є посилання позивача на статтю 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину), оскільки позивачем не доведено факту фіктивності договору страхування, оскільки із його умов та поведінки сторін випливає, що вони уклали саме той договір, який мали намір укласти і в подальшому виконали його умови. Також позивачем не доведено факт ведення нечесної підприємницької діяльності відповідачем, із посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів». Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна