Постанова 4824 № 756/16591/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2661/2022 справа №756/16591/18 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В., суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності,- встановив: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») укладено кредитний договір №KIVPGK01550561, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 73170 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця. 20 жовтня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачкою передано в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв.м. Як стало відомо позивачці 08 жовтня 2018 року відповідач зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі застереження у договорі іпотеки. Позивачка вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ КБ «Приватбанк» підлягає скасуванню з огляду на те, що приватним нотаріусом порушено порядок вчинення реєстраційної дії, оскільки не перевірено наявність та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору та/або повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому, боржник не отримував таких повідомлень та попереджень про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідачем не було дотримано умов договору іпотеки щодо можливого укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленого Законом України «Про іпотеку»; ні банком, ні приватним нотаріусом не було дотримано вимог законодавства України про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Зазначає, що відповідно до пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" Протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту. Таким чином квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 44,8 кв.м. та використовується як постійне місце проживання позичальника, у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а тому вказана квартира не може бути примусово стягнута на підставі Закону України " Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Також вказує, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIVPGK01550561 від 20 жовтня 2006 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені банку договору купівлі-продажу будь-яким способом з особою-покупцем, з отриманням витягу з реєстру, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселено ОСОБА_1 зі спірної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в частині задоволених вимог про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири із зняттям з реєстраційного обліку та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Мотивуючи наведеним, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32425161 від 18 листопада 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. про реєстрацію права приватної власності ПАТ КБ «Приватбанк» на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати відповідний запис №17498369 від 15 листопада 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково та вирішено: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:32425161 від 18 листопада 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем про державну реєстрацію права приватної власності Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на двокімнатну квартиру, загальною площею 44, 8 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу. Вважає ухвалене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 20 жовтня 2006 року між Позивачем та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" був укладений кредитний договір та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяною Володимирівною за реєстровим номером №11349. Згідно пункту 7 договору іпотеки, предметом іпотеки є об`єкт житлової нерухомості, а саме: двохкімнатна квартира загальною площею 44,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 27 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя прав власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодежателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. Зазначає, що договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку на підставі статті 36 Закону України "Про Іпотеку". Іпотекодержатель має право вибрати спосіб застосування позасудового порядку. При виборі позасудового порядку стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності за договором передбачений обов`язок письмово повідомити про це іпотекодавця. Відповідно до вимог пункту 61 Порядку реєстрації 1127 AT КБ "ПриватБанк" була направлена вимога про усунення порушення основного зобов`язання від 17 серпня 2016 року. У вказаній вимозі зокрема зазначалось, що у разі невиконання вимоги, AT КБ "Приватбанк" задовольнить свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 46.6. кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана вимога була отримана позивачкою 02 вересня 2016 року, а тому підстав для відмови нотаріуса у державній реєстрації прав на нерухоме майно були відсутні. Зазначає, що поняття «мораторій», на яке посилався позивач у позовній заяві, у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є законом з питань майнового забезпечення кредитів, а регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. При цьому, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не регулює порядок вчинення реєстраційних дій нотаріусом. Сама ж реєстраційна дія повністю відповідає чіткому алгоритму послідовних дій державного реєстратора визначених спеціальними нормативно-правовими актами. Вказує, що нотаріус як державний реєстратор не має права на безпідставну відмову у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також на відмову у державній реєстрації. Кожне рішення повинно прийматись в межах та на підставах, визначених законом. За даних обставин у нотаріуса не було можливості прийняти інше правове рішення, яке б відповідало закону та не ставило під сумнів правомірність такої дії. З огляду на наведене, просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу AT КБ "ПРИВАТБАНК", рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 25 серпня 2022 року від представника позивачки адвоката Лінника М.А. надійшли письмові пояснення, в яких звертається увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №726/1538/16 від 10 квітня 2019 року, у справі №644/3116/18 від 19 травня 2020 року. В судовому засіданні представник відповідача Стадніков Д.В. доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивачки ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідач приватний нотаріус Швець Р.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частини 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування запису державного реєстратора суд першої інстанції дійшов висновку, що 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права у зв`язку зі змінами до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відмовляючи в задоволенні вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. суд першої інстанції вказав, що у цій справі він не є належним відповідачем. В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що з огляду на відомості інформаційної довідки №229540271 від 26 жовтня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 використовується як місце постійного проживання позивачки, у власності позивачки не знаходиться іншого нерухомого майна, загальна площа вказаної квартири не перевищує 140 кв.м., а отже не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності АТ КБ "ПРИВАТБАНК" як забезпечення виконання позивачем умов укладеного кредитного договору №KIVPGK01550561 від 20 жовтня 2006 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно даних кредитного договору №KIVPGK01550561 від 20 жовтня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 73 170,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця (а.с.21-23). В забезпечення виконання кредитного договору №KIVPGK01550561 від 20 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №б/н від 20 жовтня 2006 року. З даних договору убачається, що іпотекодавець передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 44,80 кв.м., житловою площею 27,20 кв.м. (а.с.18-20). Пунктом 27 вищевказаного договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в т.ч. на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. З даних реєстраційної справи №1088096280000 та облікової справи №1088096280000 убачається, що представником ПАТ КБ «Приватбанк» 15 листопада 2016 року приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Швецю Р.О. подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до якої додано довіреність представника, копію паспорта НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ПАТ КБ «Приватбанк», договір іпотеки від 20 жовтня 2006 року, а також повідомлення іпотекодавця про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки №1 від 17 серпня 2016 року та рекомендоване зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення його ОСОБА_1 02 вересня 2016 року (а.с.210-229). З даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №142050612 від 22 жовтня 2018 року убачається, що 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32425161 від 18 листопада 2016 року, номер запису про право власності 17498369, згідно якого перереєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.15-16). З даних інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №229540271 від 26 жовтня 2020 року убачається, що у власності позивачки не знаходиться іншого нерухомого майна (том 2 а.с.5-8). Відповідно до пункту 1.1 укладеного між сторонами кредитного договору №KIVPGK01550561 від 20 жовтня 2006 року кредит позивачці надавався в іноземній валюті. Відповідно до пункту 7 договору іпотеки та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності вбачається, що загальна площа спірної квартири становить 44,80 кв.м та не перевищує максимального розміру, визначеного статтею 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка не має іншого житла та згоди на відчуження квартири не надавала. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку. Згідно статті 3 вищевказаного закону, він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, унормовано, що протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця. Встановивши зазначені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком була проведена в порушення вимог договору про іпотеку та вимог чинного законодавства. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині вимог, що судом задоволені. Доводи апеляційної скарги заявника про те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав нотаріусу всі необхідні документи для здійснення реєстраційних дій, зокрема, і повідомлення про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом переходу до банку права власності на предмет іпотеки, є безпідставними, оскільки не спростовують факту порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Доводи апеляційної скарги в тій частині, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не є підставою для задоволення позовних, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються змістом цього Закону, а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №802/1340/18а від 20 листопада 2019 року , у справі №644/3116/18 від 19 травня 2020 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які призвели б до скасування рішення суду, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова