Ухвала ККС ВС № 183/1912/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ справа № 183/1912/22 провадження № 51-2170ск22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Подільська торговельна компанія» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року, Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Подільська торговельна компанія» - адвоката ОСОБА_5 про зміну порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 12021130000000077, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 лютого 2021 року, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Подільська торговельна компанія», на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року, у зв`язку з тим, що її подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах ТОВ «Подільська торговельна компанія» порушує питання про скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, про те що ухвала слідчого судді про відмову у зміні порядку зберігання речових доказів не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки остання не передбачена приписами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вважає, що таке рішення може бути оскаржене з огляду на положення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 24 КПК та правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (у справі № 757/49263/15-к), постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17, 243/6674/17-к, а також рішеннях Конституційного Суду України. Крім того, адвокат стверджує, що апеляційний суд був зобов`язаний відкрити провадження за апеляційною скаргою, керуючись правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05 липня 2022 року у справі № 757/27041/21-к. Також, на думку адвоката, є підстави для передачі провадження за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотиви Суду Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та долучені до неї копії матеріалів, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити зважаючи на таке. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Проте, як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, у яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову від 04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)». Аналогічну позицію Верховний Суд висловив і під час розгляду питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК (див., наприклад, ухвалу від 29 листопада 2021 року у справі № 947/26993/21). Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Цей Суд, зокрема, в рішенні від 28 березня 2006 року щодо прийнятності заяви № 23436/03 у справі «Мельник проти України», зазначив, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується апеляційними та касаційними судами, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства. Конституційний Суд України у Рішенні від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абз. 3 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини). Згідно зі статтею 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом; гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Разом з тим забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбачене п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, стосується гарантованого права на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Зазначений конституційний припис надає законодавцю певну свободу розсуду: або передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд у процесі розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 5-р/2020). У цьому аспекті неспроможними є доводи адвоката про те, що право на апеляційний перегляд є безумовним. За таких обставин наявність визначених у кримінальному процесуальному законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд. Такі обмеження права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування встановлені приписами статей 307, 309, 392 КПК. Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307 та частинами 1, 2 ст. 309 КПК. Це ухвали, які стосуються відмови у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до деяких речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. З огляду на імперативний спосіб регулювання кримінальних процесуальних відносин перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Водночас, як вбачається з касаційної скарги та доданих матеріалів, ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Подільська торговельна компанія» - адвоката ОСОБА_5 про зміну порядку зберігання речових доказів. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Подільська торговельна компанія» оскаржив його в апеляційному порядку. Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 апеляційний суд виходив з того, що оспорювана ухвала не підлягає оскарженню з огляду на положення ст. 392 КПК. За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Отже, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 суддя апеляційного суду діяв у відповідності до вимог статей 392, 399 КПК. Аналогічний висновок зробила і Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 січня 2020 року (справа № 758/16546/18, провадження № 51-620 кмо19), з яким погоджується колегія суддів. Крім того, згідно усталеної судової практики Верховного Суду вбачається підтримання позиції, викладеної у вищевказаній постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду (див., наприклад, ухвали Касаційного кримінального суду від 17 грудня 2021 року у справі № 520/9403/19, від 14 червня 2022 року у справі № 127/6054/22 тощо). У цьому аспекті неспроможними є посилання у касаційній скарзі адвоката на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 12 жовтня 2017 року (у справі № 757/49263/15-к), а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17-к, оскільки в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя ухвалив рішення в межах повноважень, наданих йому КПК. Колегія суддів звертає увагу, що посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 05 липня 2022 року у справі № 757/27041/21-к є нерелевантним, оскільки в ній мова йде про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, якою задоволено скаргу на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора та зобов`язано старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні протягом трьох робочих днів з моменту отримання Офісом Генерального прокурора ухвали слідчого судді закрити кримінальне провадження на підставі ч. 1 ст. 284 КПК. З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_4 колегія суддів не вбачає. Також, розглядаючи питання про відмову у відкритті касаційного провадження, колегія суддів враховує, що адвокат ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вказує на існування підстав для передачі провадження за його касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Разом з цим законодавцем визначені підстави і порядок передачі кримінального провадження на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду у статтях 434-1, 434-2 КПК, тобто віднесені до стадії касаційного розгляду. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Водночас, ухвалення рішення про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду на стадії розгляду в порядку ст. 428 КПК (вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження) є передчасним. У цьому аспекті колегія суддів Касаційного кримінального суду на цій стадії не має повноважень надавати оцінку доводам адвоката ОСОБА_4 щодо наявності підстав для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ «Подільська торговельна компанія» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2022 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді : ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3