Ухвала КЦС ВС № 598/955/21

Ухвала 30 вересня2022 року м. Київ справа № 598/955/21 провадження № 61-9460ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувшикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом Тернопільської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням адміністративного правопорушення, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року Тернопільська обласна організація українського товариства мисливців та рибалок (далі - Тернопільська обласна організація УТМР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих неправомірними діями у розмірі 8 000,00 грн, а також судові витрати. Позов мотивувала тим, що 05 квітня 2020 року о 15 год. 20 хв. ОСОБА_1 випалював суху рослинність на пасовищі біля с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області без належного на те дозволу, що призвело до загибелі зайця русака. 06 квітня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області (далі - ДЕІ у Тернопільській області) складений протокол про адміністративне правопорушення № 003947 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 77-1, частиною першою статті 87 КУпАП. Постановою ДЕІ у Тернопільській області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600,00 грн. Відповідно до розрахунку, проведеного ДЕІ у Тернопільській області, ОСОБА_1 , завдав державному мисливському фонду збитки в розмірі 8 000,00 грн, які не відшкодовані. Рішенням від 31 травня 2022 року Збаразький районний суд Тернопільської області позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної організації УТМР8 000,00 гривень у відшкодування матеріальної шкоди. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. Постановою від 22 серпня 2022 року Тернопільський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року без змін. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення суду першої і апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачає, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачає, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) в розмірі 2 481,00 грн. Ціна позову у цій справі становить 8 000,00грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Оскільки оскаржене заявником судове рішення прийняте у малозначній справі, а тому не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у справі за позовом Тернопільської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих вчиненням адміністративного правопорушення. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська