Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/32264/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32264/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 18 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про підтвердження обґрунтування адміністративного арешту майна, - В С Т А Н О В И В : Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з «позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків» АТ «НАК «Нафтогаз України», в якій просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Акціонерного товариства «НАК Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720), застосованого Офісом великих платників податків ДПС рішенням від 13 листопада 2020 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року без змін. Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року скасовано, а справу №640/32264/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року замінено Офіс великих платників податків ДПС його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач правомірно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до статті 94 Податкового кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у задоволенні даного позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що податковим органом виконано вимоги п.п. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 ПК України та застосовано арешт майна АТ «НАК «Нафтогаз України» у зв`язку з тим, що платник не допустив працівників фіскального органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності на її проведення законних підстав. Зазначає, що арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків. Підстави до застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, - визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Враховуючи викладене, Офіс звернувся з даним позовом в загальному порядку, оскільки у контролюючого органу були правові підстави для звернення до суду із позовом з огляду на те, що Товариство не допустило посадових осіб позивача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Доказів скасування наказу від 11 листопада 2020 року № 1315 не надано. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що позивачем порушено процедуру проведення перевірки, а саме абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Зазначено, що Товариством було оскаржено наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» №1315 від 11 листопада 2020 року до суду і з його заявою було відкрито провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Офісом великих платників податків ДПС (надалі - Офіс) прийнято наказ від 11 листопада 2020 року №1315 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «НАК «Нафтогаз України» (з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 за адресою: 01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького,

6. Відповідно до направлень на перевірку від 12 листопада 2020 року №№ 174, 175, 176 з метою проведення перевірки АТ «НАК «Нафтогаз України» працівниками Офісу 12 листопада 2020 року здійснено виїзд за відповідною адресою. Проте, представник за довіреністю АТ «НАК «Нафтогаз України» Серга В.С. відмовив у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, за, на переконання позивача, наявності законних підстав для її проведення та допуску посадових осіб Офісу великих платників податків до перевірки. З огляду на наведені обставини посадовими особами Офісу ВПП ДПС складено акт «Про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків від проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720)» від 12 листопада 2020 року №40/28-10-07-02-01/20077720. У зв`язку з тим, що посадові особи АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовились від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та допуску посадових осіб контролюючого органу, на підставі звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 13 листопада 2020 року, Офісом ВПП ДГІС прийнято рішення від 13 листопада 2020 року №36062/10/28-10-07-02-01-14 про застосування адміністративного арешту майна платника податків АТ «ПАК «Нафтогаз України», яке направлене рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків. У зв`язку з зазначеними обставинами позивач звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків АТ «ПАК «Нафтогаз України». Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України). Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 статті 94 ПК України). Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. За пунктом 94.6 статті 94 Кодексу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу). Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав. Таким чином, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже у цьому випадку відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що звернення Офісу великих платників податків ДПС до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна АТ «НАК «Нафтогаз України», накладеного рішенням контролюючого органу від 13 листопада 2020 року, лише 21 грудня 2020 року, тобто після спливу строку у 96 годин після прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 ПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2018 року по справі №820/3059/17 та від 14 січня 2021 року по справі №815/3986/16. При цьому, колегією суддів не надається оцінка правомірності недопуску посадовими особами товариства представників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки питання про правомірність прийняття наказу від 11 листопада 2020 року №1315 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «НАК «Нафтогаз України» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 за адресою: 01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, 6» наразі є предметом судового розгляду у справі № 640/28495/20. Під час розгляду зазначеної справи в суді апеляційної інстанції апелянтом не доведено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального чи процесуального права, або неповною мірою з`ясував обставини, що мають значення для її вирішення. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову. Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду місті Києва від 18 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І.Мєзєнцев Я.М. Собків