Постанова 4855 № 320/5820/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5820/22 Суддя (судді) першої інстанції: ОСОБА_2. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо тривалого невиконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. судового збору на користь ОСОБА_1 ; - зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 46500,00 грн., завдану внаслідок тривалого невиконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. судового збору. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у відкритті провадження відмовлено. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувану ухвалу суду прийнято без врахування всіх обставин справи, а тому її не можна вважати такою, що є законною та обгрунтованою. Вказано, що предмет і підстави позову у цій справі абсолютно різні і вони ніяк не пов`язані з предметом і підставами позову у справі №369/4713/16-а, де було зобов`язано призначити позивачу пенсію за вислугою років та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії. Навіть відповідачем у цій справі було Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, а не Казначейство. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. 14 вересня 2022 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без її участі. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. 24 травня 2016 року озивач звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - Управління), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Управління про відмову в призначенні пенсії за вислугою років; зобов`язати Управління призначити і виплатити пенсію з 12 лютого 2016 року; стягнути з Управління 551,21 грн судового збору. Постановою Києво-Святошинського районного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 369/4713/16-а позовні вимоги задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у цій справі апеляційну скаргу Управління на постанову Києво-Святошинського районного суду повернуто апелянту, отже постанова суду від 15 серпня 2016 року набрала законної сили. 02 листопада 2016 року Києво-Святошинським районним судом видано два виконавчих листа у справі № 369/4713/16-а, один з яких - про стягнення з Управління судового збору в сумі 551,21 грн (копія додається), який не виконаний на цей час, інший - про зобов`язання Управління призначити і виплатити пенсію, який боржник виконав. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 23 грудня 2016 року у цій справі виправлено описки у виконавчих листах, допущених у даті розгляду справи. 26 грудня 2016 року позивач звернулася до Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - УДКСУ) з заявою про примусове виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року про стягнення 551,21 грн. судового збору. Листом УДКСУ у Києво-Святошинському районі від 10 січня 2017 року № 03-04/ТІ позивача повідомлено про відкладення безспірного списання коштів у зв`язку з помилкою у даті розгляду справи, зазначеної у пред`явленому виконавчому листі. Позивач надіслала копію згаданої ухвали суду про виправлення описки у виконавчому листі та уточнила реквізити банківського рахунку. Листом УДКСУ від 27 грудня 2016 року № 03-04/1472 Управління зобов`язано протягом 5 днів надати інформацію про здійсненні заходи щодо виконання виконавчого листа про стягнення 551,21 грн. судового збору. Листом від 29 грудня 2016 року № 12144/04 Управління повідомило УДКСУ, що «оскільки у Пенсійному фонді не передбачено бюджетні призначення на виплату стягнутих сум за рішенням суду, виплата суми згідно виконавчого листа Києв Святошинського районного суду Київської області № 369/4713/16-а може буту здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України». Листом від 21 лютого 2017 року № 03-06/187, на підставі пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджет: або боржників (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (зі змінами), УДКСУ надіслало до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області виконавчий: лист від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. для виконання. Листом від 05 листопада 2018 року № 13-04/1987-6174 ГУДКСУ у Київській області повідомило позивача, що Управління не обслуговується в органах Казначейства, тому останніми неможливо вчинити будь-які дії та заходи, передбачені Порядком. Також у цьому листі вказано, що в Управлінні відсутнє фінансування, тому погашення заборгованості за виконавчим документом про стягнення 551,21 грн. здійснюватиметься у третю чергу за бюджетною програмою КІ1КВ 3504040 «Заході щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - Програма). Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня .2016 року № 988 боржника за цим виконавчим листом реорганізовано шляхом злиття з іншим управлінням Пенсійного фонду та утворено нову юридичну особу публічного права - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 369/4713/16-а замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн - Управління Пенсійного Фонду України у Києво-Святошинському районі - на Києво-Святошинське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України у Київській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 Києво- Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 369/4713/16-а замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області. Станом на дату звернення з цим позовом до суду виконавчий лист Києво- Звятошинського районного суду від 02 листопада 2016 року № 369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. судового збору досі не виконаний, заборгованість за вказаним виконавчим листом обліковується на веб-сайті Казначейства України. Тривале невиконання судового рішення, що набрало законної сили, порушує конституційний принцип обов`язковості судових рішень та принцип верховенства права, притаманний будь-якій правовій і демократичній державі, а також суб`єктивні інтереси і права, в тому числі право на мирне володіння майном. Тобто, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що Державна казначейська служба України відмовляється виконувати виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року у справі №369/4713/16-а про стягнення 551,21 грн. судового збору на користь ОСОБА_1 . Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиконання вищевказаного виконавчого листа та спонукають відповідача виконати винесене судове рішення у справі №369/4713/16-а. Надаючи правову оцінку зазначеному вище, колегія суддів зазначає наступне. За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.1 статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Аналізуючи доводи і посилання апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушених прав шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами знаходяться на стадії виконання судового рішення, оскільки вимога про стягнення з Управління 551,21 грн судового збору вирішена судом в межах справи №369/4713/16-а. Згідно ч.1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В ч. 1 статті 11 цього Закону йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Крім того, приписами ч.1 статті 383 КАС передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Такі вимоги закону щодо обов`язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права. Так, в Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка була прийнята Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 року на 851 нараді зазначено, що враховуючи необхідність забезпечення довіри приватних осіб до адміністративної і судової системи і, з огляду на це, також необхідність забезпечення виконання як рішень адміністративних органів, які покладають обов`язки на приватних осіб, так і судових рішень у сфері адміністративного права, які визначають права приватних осіб. Дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв`язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід`ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку. У постанові від 22 серпня 2019 по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення належним чином. Обраний же позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно неналежного виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати відповідача виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення. Належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є звернення до суду із заявою про визнання неправомірними дій відповідача в рамках процедури судового контролю. Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Отже, позивач у цій справі, обравши спосіб захисту шляхом подання нового позову, не врахував того, що спірні правовідносини між сторонами перейшли до стадії виконання судового рішення, що в силу вже згаданих приписів статей 382, 383 КАС пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Таким чином, на переконання колегії суддів, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Отже, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства згідно п.1 ч.1 статті 170 КАС, на чому вірно наголосив суд першої інстанції. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Щодо заявленого позивачем клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно судді ОСОБА_2 , то колегією суддів не встановлено порушення ним норм права, відповідно, підстав для задоволення такого клопотання немає. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п.1 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 312, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І.Мєзєнцев Я.М. Собків