Постанова 4855 № 640/37522/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/37522/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В. позивача ОСОБА_1 , представника позивача Лавренчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 09.02.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Київ з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі головного державного виконавця Мороз Лесі Євгенівни, в якому просив суд: - визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. при винесенні постанови від 16.11.2021 ВП №57960982 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 48711,04 грн.; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни від 16.11.2021 ВП №57960982 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 48711,04 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем та третьою особою подано апеляційні скарги, в яких апелянти просить скасувати рішення суду першої та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо можливості застосування до даних правовідносин приписи ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла до серпня 2018 року. Апелянт зазначає, що чинним законодавством встановлено, що виконавчий збір стягується з боржника в розмірі 10 % від суми, що підлягала стягненню, що і було зроблено спірною постановою. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом постановлено ухвалу про продовження апеляційного розгляду даної справи. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №57960982 з примусового виконання виконавчого листа від 11.05.2017 №761/5871/15-ц, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення боргу у сумі 487 110,43 грн, відкрите постановою від 22.12.2018 року. В подальшому ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні №57960982, звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 10.11.2021 (вх.№59883 від 11.11.2021) про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. від 16.11.2021 ВП №57960982 закінчено виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості у сумі 487 110,43 грн. Одночасно з постановою про закінчення виконавчого провадження, 16.11.2021 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі48 711,04 грн. Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Частиною 1, 2, 3 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Частиною дев`ятою статті 27 цього Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 57960982 завершено постановою від 16.11.2021 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, у зв`язку із повним виконанням рішення суду, що підлягало виконанню. Відповідно до змісту заяви позивача про закінчення виконавчого провадження, заборгованість, що підлягала стягненню з ОСОБА_1 , сплачена ним 21.10.2021 року. Відтак, рішення щодо виконання якого було відкрито виконавче провадження № 57960982, виконано боржником після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З огляду на викладене, умови за яких з боржника не стягується виконавчий збір у даному випадку відсутні. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до даних правовідносин слід застосовувати Закон № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, якою встановлювалось стягнення виконавчого збору від суми фактично стягнутої виконавцем, а не від суми, що підлягає стягненню згідно виконавчого документа. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтовує тим, що заборгованість щодо стягнення якої відкрито виконавче провадження існувала на час внесення змін до закону. Поряд із цим, з моменту відкриття виконавчого провадження № 57960982 - 22.12.2018 року, та до моменту його завершення - 16.11.2021, частина 2 статті 27 Закон № 1404-VІІІ не зазнавала змін, а виконавчий збір підлягав стягненню саме від суми вказаною у виконавчому документі. Відтак, положення позивача жодним чином не погіршувалось. З огляду на викладене, цілком безпідставними є посилання суду першої інстанції на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду у постановах 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, оскільки у вказаних справах мали місце інші обставини, зокрема, виконавчі провадження були відкриті до внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження», що мали місце в серпня 2018 року. Відтак, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а апеляційна скарга такою, що підлягає задоволенню. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 04.10.2022)