Постанова Сумський апеляційний суд № 576/1079/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2022 року м.Суми Справа №576/1079/22 Номер провадження 22-ц/816/933/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2022 року про забезпечення позову у складі судді Колодяжного А.О., постановлену у м. Глухів Сумської області, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Глухівського міського нотаріального округу Сумської області Заруба Оксана Вячеславівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в с т а н о в и в : 03 серпня 2022 року АТ «Європейський промисловий банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсними договори купівлі-продажу від 23 січня 2020 року, за якими ОСОБА_2 відчужив своїй матері ОСОБА_1 належні йому на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 5910300000:01:015:0088. Крім того, того ж дня, позивачем було подано заяву про забезпечення цього позову, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2020 року в солідарному порядку стягнуто з позичальника ТОВ «Майстер Технологій» та поручителя ОСОБА_2 , який був засновником,кінцевим бенефіціарним власником та директором цього товариства, заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2018 року: 4850000 грн 00 коп. прострочений борг за кредитом; 449526 грн 73 коп. заборгованість за процентами; 37803 грн 84 коп. пені. ОСОБА_2 відчужуючи належне йому нерухоме майно, був обізнаним про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором. На переконання позивача, невжиття заходів забезпечення цього позову, утруднить можливість для нього вчинити дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Посилаючись на те, що існує реальна загроза подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що в свою чергу, утруднить чи унеможливить виконання судового рішення, просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане домоволодіння та земельну ділянку. Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2022 року заяву АТ «Європейський промисловий банк» задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий № 5910300000:01:015:0088, площею 0,0957 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на житловий будинок, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., «А» - житловий будинок, дерев`яний, обкладений цеглою, а також надвірні господарські та побутові будівлі: «Б» - сарай, цегляний, «Д» - гараж металевий, «В» - погріб цегляний, «Г» - вбиральня дерев`яна та № 1-6 огорожа, дерев`яна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. У доводах апеляційної скарги вказує на те, що ні вона, ні відповідач ОСОБА_2 не були сторонами правочину за яким виникло грошове зобов`язання, станом на час укладення оспорюваного договору рішення про можливе стягнення з них боргу та жодних обов`язків в цій частині не існувало. Стверджує, що укладені правочини були спрямовані на реальне настання наслідків, їх зміст не суперечить чинному законодавству, вони не мали жодних заборон, обмежень чи обтяжень на укладення спірних правочинів. Крім того, наголошує на тому, що оскаржувана ухвала суду порушує її права на вільне розпорядження належним їй на праві власності нерухомим майном, не є співрозмірним обтяженням із предметом заявленого позову. Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подано не було. Учасники справи про день та час слухання справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відкладення слухання справи , у зв`язку із незадовільним станом здоров`я, але доказів на підтвердження цього суду не надав і тому колегія суддів вважає за необхідне в порядку передбаченому ст.372 ЦПК України слухати справу у відсутність учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постановляючи оскаржену ухвалу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наведено вагомі аргументи про можливі недобросовісні дії відповідачів, а тому існує досить обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам закону. Відповідно до преамбули постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У відповідності до приписів ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти. Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Отже, за змістом вищезазначених норм закону, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу укладених 23 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу належної останньому на праві власності земельної ділянки, кадастровий №5910300000:01:015:0088, площею 0,0957 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 46,1 кв.м., «А» - житловий будинок, дерев`яний, обкладений цеглою, а також надвірні господарські та побутові будівлі: «Б» - сарай, цегляний, «Д» - гараж металевий, «В» - погріб цегляний, «Г» - вбиральня дерев`яна та № 1-6 огорожа, дерев`яна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані банком договори були укладені між сторонами з метою ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання зобов`язання за кредитним договором від 27 серпня 2018 року, заборгованість за яким була стягнута рішенням Господарського суду м. Києва від 04 серпня 2020 року. Беручи до уваги характер спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою запобігання негативних наслідків у вигляді можливого невиконання або утруднення виконання рішення суду у майбутньому. На переконання колегії суддів, накладення арешту на спірне домоволодіння та земельну ділянку, є співмірними заходами забезпечення позову у відношенні із заявленими позовними вимогами. Усупереч доводів апеляційної скарги, накладення арешту на спірне нерухоме майно не призведе до істотного порушення прав ОСОБА_1 , адже вона не позбавлена можливості користуватися цим майном. Посилання відповідача ОСОБА_1 на законність укладених з ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу від 23 січня 2020 року є безпідставними, так як ці обставини підлягають під час розгляду справи по суті спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 04 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко