Постанова Сумський апеляційний суд № 576/1093/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2023 року м.Суми Справа №576/1093/22 Номер провадження 22-ц/816/51/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року у складі судді Колодяжного А.О., ухвалене у м. Глухові Сумської області, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в с т а н о в и в : У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (далі ТОВ «Сумигаз Збут») звернулася до суду з указаним позовом, свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу і користувалась послугами товариства з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконувала, послуги з постачання природного газу вчасно не оплачувала, внаслідок чого станом на 29 липня 2022 року утворилася заборгованість за спожитий природний газ за період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року в сумі 14078,28 грн. Посилаючись на зазначені обставини ТОВ «Сумигаз Збут» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожитий природний газ в сумі 14078,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 108,02 грн та три відсотки річних у розмірі 48 грн. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумигаз Збут» 14078 грн 28 коп. заборгованості за спожитий природний газ; 108 грн 02 коп. інфляційних втрат; 48 грн 00 коп. трьох відсотків річних; 2481 грн 00 коп. судового збору. ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення керувався постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01 жовтня 2015 року та постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19 жовтня 2018 року, які вже втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин. Заявниця заперечує факт укладання договору постачання природного газу з позивачем, стверджує, що суд не врахував тієї обставини, що із заявою-приєднання вона до ТОВ «Сумигаз Збут» не зверталась. Стверджує, що не користується природним газом, а позивач не надав належних допустимих доказів на підтвердження обставин отримання нею природного газу та оплати рахунків. ТОВ «Сумигаз Збут» у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сумигаз Збут» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу. У газеті «Сумщина» від 30 грудня 2015 року № 49 позивач опублікував Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, а також пропозицію товариства укласти з ним договір постачання природного газу на умовах вказаного типового договору та заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Сумигаз Збут» (а.с.20). ОСОБА_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , користувалась природним газом, який постачав позивач та оплачувала відповідні рахунки у період з січня 2016 року по вересень 2021 року, що свідчить про її згоду на приєднання до умов договору про постачання природного газу (а.с.14). У грудні 2021 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Сумигаз Збут» повідомленні про припинення газоспоживання та погашення простроченої заборгованості від 06 грудня 2021 року, згідно з яким розмір її заборгованості за послуги з газопостачання становив 6455,58 грн (а.с. 17). Листом від 12 січня 2022 року товариство в черговий раз запропонувало ОСОБА_1 оплатити заборгованість, яка становила вже 9182,96 грн (а.с. 18). Розмір заборгованості споживача ОСОБА_1 , за особовим рахунком НОМЕР_1 , ЕІС-код НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що виникла починаючи з жовтня 2021 року по березень 2022 року з урахуванням перерахунку становить 14078,28 грн (а.с. 10, 14). Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягуючи з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумигаз збут» заборгованість за спожитий газ, а також інфляційні втрати та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивач поставив відповідачці природний газ, проте вона своїх зобов`язань з оплати наданих послуг належним чином не виконала, чим порушила право товариства на одержання плати за надані послуги. Порушене право підлягає захисту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими достатніми доказами, які були досліджені і належним чином оцінені судом першої інстанції. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015року №2496 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 5 частини 2 статті 7 вказаного Закону визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до вимог статей 525-526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Судом встановлено та не спростовуються відповідачкою, плата за послуги з постачання природного газу, надані ТОВ «Сумигаз Збут» абоненту за адресою: АДРЕСА_1 , в період з жовтня 2021 року по червень 2022 року не вносилася, розмір нарахованої заборгованості за цей період становить 14078,28 грн. Доказів погашення заборгованості за спожитий газ відповідачка до суду не подала. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання місцевого суду на постанову Кабінету Міністрів України № 758 від 01 жовтня 2015 року та постанову Кабінету Міністрів України № 867 від 19 жовтня 2018 року, які вже втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин, відхиляються апеляційним судом, як такі, що не впливають на висновки суду. Вказаними постановами були затверджені Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, якими був визначений обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Встановлений строк покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу. Зокрема підпунктом 3 пункту 3 Положення, затвердженого постанову Кабінету Міністрів України № 867 від 19 жовтня 2018 року, на постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК Нафтогаз України відповідно до цього Положення, до 1 серпня 2020 р. покладений обов`язок постачати такий природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України Міжнародний дитячий центр Артек і звітувати про його використання на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. до 1 серпня 2020 р. постачати природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України Міжнародний дитячий центр Артек, постачання яким у відповідному періоді (місяці постачання) не здійснює інший постачальник (у тому числі інший постачальник із спеціальними обов`язками відповідно до цього Положення), на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. Тобто вказані нормативно-правові акти визначили правовий статус ТОВ «Сумигаз Збут», як постачальника природного газу побутовим споживачам, та визначили підстави виникнення правовідносин між постачальником та споживачем. Висловлені у апеляційній скарзі заперечення відповідачки щодо укладання договору постачання природного газу з позивачем висновків суду першої інстанції також не спростовують, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вимог пункту 3,4 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правил постачання природного газу), ТОВ «Сумигаз Збут» опублікував у офіційному друкованому виданні - газеті «Сумщина» №49 від 30 грудня 2015 року Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам та заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Сумигаз Збут» (а.с. 20). За змістом пункту 3,4 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу за відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник. Тобто споживаючи природний газ, наданий ОСОБА_1 товариством та оплачуючи його постачання з січня 2016 року по вересень 2021 року включно, відповідачка своїми діями підтвердила прийняття умов Типового договору постачання, запропонованого споживачам ТОВ «Сумигаз Збут». З жовтня 2021 року по березень 2022 року включно ОСОБА_1 продовжувала користуватися послугами з газопостачання, наданими товариством, проте оплату за надані послуги не вносила, доказів відмови від послуг газопостачання відповідачка до суду не подала, із заявою про припинення газопостачання до товариства вона не зверталась. Враховуючи, що наданий розрахунок заборгованості відповідачка не спростувала належними допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахована заборгованість за надані послуги з газопостачання підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумигаз Збут». Відповідальність за прострочення виконання боржником зобов`язання визначено ст. 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з невиконанням відповідачкою свого зобов`язання по оплаті отриманих послуг з газопостачання, межах заявлених позовних вимог, відповідно до наведеного позивачем розрахунку, яким відповідачкою також спростовано не було, на користь товариства також обґрунтовано стягнуто інфляційні витрати та 3% річних. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та не належать до тих підстав, з якими процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного рішення. За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук