Постанова Львівський апеляційний суд № 447/3985/21

Справа № 447/3985/21 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І. Провадження № 22-ц/811/1775/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Провадження №22-ц/811/1776/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «СК «Брокбізнес» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 червня 2022 року та додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, - в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог. В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18.11.2020 року відбулася ДТП за участю автомобіля марки VOLKSWAGEN VENTO р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та мотоцикла марки SPARK SP110-C-2C р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . У результаті ДТП водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження і помер у медичному закладі, а транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. 01.02.2021року представником ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в інтересах дружини загиблого - ОСОБА_1 подано заяву до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про страхове відшкодування, яке включало вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000грн. та відшкодування на утримання у розмірі 180000 грн., оскільки позивачка перебувала на матеріальну забезпеченні померлого ОСОБА_3 так як являється інвалідом третьої групи у зв`язку із онкологічною хворобою. Винуватець ДТП ОСОБА_2 вироком визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України.Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». 30.09.2021року відповідач надіслав позивачці лист-розрахунок виплати страхового відшкодування у сумі 30000 грн. ( моральна шкода). 01.10.2021року відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 180000 грн. та повідомлення , що утримання буде сплачено у період з жовтня 2021року по 5000 грн. щомісячно. Станом на 07.12.2021року сплачено 10000 грн. Позивачка вважає рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання дружини загиблого таким, що суперечить закону, а тому просить позовні вимоги задоволити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства « СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Брокбізнес» в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 135000 ( сто тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства « СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Брокбізнес» в користь держави судовий збір в сумі 908 гривень. Визначено представнику позивача ОСОБА_4 п`ятиденний строк з дня отримання копії рішення для заявлення вимог про компенсацію витрат. Додатковим рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 червня 2022 року заяву адвоката Макух Аліни Василівни задоволено. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі №447/3985/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства « СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Брокбізнес» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, що понесені у зв`язку із розглядом справи №447/3985/21 в розмірі 8 000 ( восьми тисяч ) гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПАТ «СК «Брокбізнес» та її доводи. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При ухваленні оскаржуваного рішення суд 1-ї інстанції не застосував норми п. 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон ОСЦПВВНТЗ) та норми ст.1202 ЦК України, і зробив необгрунтовані висновки, які суперечать матеріалам справи, що норми ст. 1202 ЦК України містять розбіжності із нормами п. 36.2. ст. 36 Закону ОСЦПВВНТЗ. Зокрема нормою п. 27.5 ст. 27 Закону ОСЦПВВНТЗ встановлено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Можливість виплати страхового відшкодування на утримання у вигляді одноразової виплати, означає, що така виплата здійснюється в іншому порядку. Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати. Тобто одноразова виплата на утримання є виключенням із правила, а не правилом. При цьому, має місце факт існування у в п. 27.2 ст. 27 Закону ОСЦПВВНТЗ відсилочної норми до положень ЦК України, а тому, при здійсненні виплати на утримання вказані нормативно-правові акти необхідно застосовувати у поєднанні. Таким чином, правило здійснення виплати на утримання і порядок такої виплати закріплено в ч.1 ст. 1202 ЦК України, згідно якої відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, - надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення. Щодо додаткового рішення суду, зазначає наступне. 30 червня 2022р. Миколаївський районний суд Львівської області ухвалив додаткове рішення у цивільній справі №447/3985/21, яким вирішив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, що понесені у зв`язку із розглядом справи №447/3985/21 в розмірі 8 000 ( восьми тисяч ) гривень. Однак, Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» не отримувала заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №447/3985/21 з доказами витрат на правничу допомогу. Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» вважає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, а висновки суду 1-ї інстанції зроблені без повного і всебічного з`ясування обставин. Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Так, звертає увагу Суду, що ні Позивачем, ні судом 1-ї інстанції не було надіслано докази витрат на професійну правничу допомогу Страховій компанії «БРОКБІЗНЕС». Заява позивача про ухвалення додаткового рішення і докази витрат на професійну правничу допомогу навіть не підкріплені в системі Електронний суд. (Витяг з системи Електронний суд додається). Таким чином, Страхову компанію «БРОКБІЗНЕС» будо позбавлено можливості скористатися своїми процесуальними правами і надати заперечення, клопотання про зменшення витрат та/або докази щодо поданих позивачем доказів витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Крім цього, Страхову компанію «БРОКБІЗНЕС» будо позбавлено можливості виконати свої процесуальні обов`язки щодо доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Зазначене вказує, на порушення судом 1-ї інстанції принципу змагальності сторін та норми ст. 12 ЦПК України, згідно яких учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зазначене, вважає, що оскаржуване додаткове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Просить скасувати рішення суду та додаткове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Фактичні обставини справи, встановлені судом. 18 листопада 2020 року відбулася ДТП за участю автомобіля марки VOLKSWAGEN VENTO р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та мотоцикла марки SPARK SP110-C-2C р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . У результаті ДТП водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження і помер у медичному закладі, а транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається із копії свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відповідності до свідоцтва про укладення шлюб серії НОМЕР_6 30.08.1986року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_8 . Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №342329, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 являється інвалідом третьої групи. Як вбачається із довідки №3 від 12.01.2021 виданої виконкомом Новосілко-Опарської сільської ради , ОСОБА_1 , з 2012року після операції, перебувала на матеріальному забезпеченні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до довідки від 28.12.2020року, ОСОБА_3 з 07.02.2018 року працював в ПП « АМІК УКРАЇНА» на посаді помічника оператора заправних станцій, і його дохід з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020року становить 105995,06грн. За фактом дорожньо-транспортної пригоди 18.11.2020 року зареєстровано кримінальне провадження №12020140270001040 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - що підтверджується витягом з ЄРДР. 07 червня 2021 року вироком Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч, 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN VENTO р.н. НОМЕР_1 », на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу АО1507373 у ПрАТ « СК «БРОКБІЗНЕС». 01 лютого 2021 року на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах дружини загиблого ОСОБА_1 та сина загиблого ОСОБА_7 . Загальна сума страхового відшкодування 240000 грн. 03 вересня 2021 за вих. ЦВ94332/У відповідач надіслав на адресу ТОВ «ЮК» Відшкодування», ОСОБА_7 , ОСОБА_1 лист, з якого вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія» Брокбізнес» прийнято рішення про виплату моральної шкоди у строки передбачені законодавством в розмірі по 30000 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . 01 жовтня 2021 року за вих. ЦВ 94332/У відповідач надіслав на адресу ТОВ «ЮК» Відшкодування», ОСОБА_1 лист, з якого вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія» Брокбізнес» прийнято рішення про виплату на утримання ОСОБА_1 180000грн.. Виплата страхового відшкодування буде здійснено у строки передбачені законодавством. Станом на день розгляду справи в суді першоїінстанції, а саме 20.06.2022 року страховою компанією здійснено виплату моральної шкоди в розмірі по 30000 грн. для ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та проведено часткову виплату страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_1 в розмірі 45000 ( сорок п`ять тисяч ) грн. Наступні виплати страхового відшкодування на утримання ОСОБА_1 у розмірі 135000 грн. страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі. Позиція Апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак: саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають до задоволення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т ранспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Пунктом 27.1 статті 27 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Пунктом 41.1 статті 41 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У цих правовідносинах ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 747/522/19, у постанові від 09 червня 2021 року у справі №440/510/19. Враховуючи вищевикладене, безпідставним є доводи апеляційної скарги відносно того, що одноразова виплата страхового відшкодування є правом страховика, а не обов`язком, що не позбавляє його згідно зі статтею 1202 ЦК України здійснювати відшкодування шкоди щомісячними платежами, оскільки, положення ЦК України по відношенню до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є загальними і регулюють по-іншому порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, ніж Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами, не передбачена. В частині оскарження додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 червня 2022 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою . Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кульчицьким О.С. було укладено Договір про надання правової допомоги від 30.12.2021 року . Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.06.2022р, до Договору про надану правову допомогу від 30.12.2021, загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 3800,00 гривень (вивчення матеріалів справи, консультація, підготовка позовної заяви , підготовка заячви про розгляд справи без участі позивача). Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Макух А.В. було укладено Договір про надання правової допомоги від 06.04.2022 року . Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт 21.06.2022р, до Договору про надану правову допомогу від 06.04.2022, загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 4200,00 гривень (підготовка заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях 11.05.2022 та 20.06.2022р.). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, що зумовило необхідність отримання професійної правничої допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування додаткового рішення немає. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ПАТ «СК «Брокбізнес» - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 червня 2022 року залишити без змін. Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 червня 2022 року залишити без змін. Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 жовтня 2022 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.