Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2448/22

Дата документу Справа № 336/2448/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2448/22 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І. Провадження №33/807/405/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 вересня 2022 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , адвоката Козара М.В. розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід 04 липня 2022 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 05 червня 2022 року приблизно о 16.35 годині ОСОБА_1 перебуваючи на вул. Ігоря Сікорського біля будинку №159В у м. Запоріжжя, керував автомобілем ЗАЗ 110217, реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння та на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів, посилаючись на рішення ЄСПЛ, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначає, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки судом не враховані заяви про відкладення судового засідання ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Козара М.В., та як наслідок, справа була розглянута без їх участі. Зазначає, що не керував транспортним засобом та не відмовлявся від проходження медичного огляду, але фактична відмова поліцейських підвезти його матір до дому, стала підставою відмови їхати із останніми та проходити огляд. Посилаючись на відеозапис, зазначає, що не мав жодних ознак сп`яніння, а підставою для зупинки та огляду авто, стало те, що в службовому планшеті поліцейського Нікітенко М.В. була інформація, що ОСОБА_1 31.05.2022 року відмовлявся від проходження огляду. Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2022р., провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , думку його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Відповідаючи на доводи апелянта щодо порушення судом права на захист ОСОБА_1 через розгляд справи за відсутність останнього та не задоволення клопотання про перенесення розгляду справи, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про наявність справи, оскільки останній знав про складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та в суді апеляційної інстанції не заперечував своєї участі за обставин зазначених у протоколі (а.с. 1). Посилання щодо відмови суду у задоволенні клопотання про відкладення справи у зв`язку з відрядженням адвоката Козара М.В. безпідставні, оскільки суд аргументовано в оскарженому рішенні зазначив, що адвокатом Козарем М.В. не надано доказів перебування у відрядженні, а ОСОБА_1 не прибув в судові засідання двічі, а саме 17.06.2022 року та 04.07.2022 року, отже місцевий суд поважних причин для відкладення судового засідання не знайшов, з чим погоджується і апеляційна інстанція. Сам по собі факт розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, оскільки, його інтереси як у суді першої так і апеляційної інстанції були представлені адвокатом Козарем М.В., який надавав правову допомогу своєму клієнту. Крім того, права передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 та його адвоката про судовий розгляд справи та надання можливості бути присутніми в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами, і вказані особи реалізували своє право. Також, оглянуте відео підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку, що спростовує доводи апелянта про відсутність факту керування. Між тим, інші доводи ОСОБА_1 щодо порушення процедури огляду апеляційна інстанція знаходить слушними з огляду на наступне. Так, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Однак, з таким висновком суду апеляційна інстанція не може погодитися у зв`язку з наступним. Матеріали справи схиляють апеляційну інстанцію до висновку, що місцевий суд не звернув увагу на певні обставини. Так, звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати відсутність жодного належного обґрунтування висновку районного суду про доведеність провини ОСОБА_1 , що вочевидь не надає можливості стверджувати про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення. Визнаючи вину ОСОБА_1 доведеною, суд не перевірив належним чином докази на підтвердження законності вимог працівників поліції та обґрунтованості їх сумнівів щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а також було порушено процедуру огляду передбачену ст. 266 КУпАП. Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, наркотичного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому Інструкція № 1452/735). Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У ч. 4 розділу І вказаної Інструкції зазначено, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З оглянутого відеозапису не вбачається наявність візуальних ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , на ньому лише відображено, що причиною пропозиції пройти огляд у медичному закладі була раніше зафіксована відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння, що виявила працівник патрульної поліції після перевірки документів водія і запитала у останнього чи готовий він зараз пройти цей огляд. Між тим мова, поведінка ОСОБА_1 , його рухи є адекватними, поведінка останнього не надавала будь-яких об`єктивних підстав для висновку про наявність у останнього ознак наркотичного чи іншого сп`яніння, які до того ж одразу не були озвучені працівником патрульної поліції. Загалом відео наочно демонструє упереджене ставлення працівника патрульної поліції до водія, лише після запитання останнього про ознаки наркотичного сп`яніння, працівник повідомила про порушення мови та тремтіння рук, чого з оглянутого відео не вбачається, а навпаки прослідковується штучність ситуації та формальний підхід. Отже, на переконання апеляційного суду досліджені обставини не вказують на наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, а зафіксовані на відео факти об`єктивно не підтверджують відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Вказані обставини впливають на встановлену ст. 266 КУпАП процедуру огляду на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння і недотримання вказаної процедури є суттєвим порушенням, оскільки лише дійсна наявність ознак певного сп`яніння у водія надає працівникам поліції право пропонувати проведення процедури медичного огляду, зокрема у медичному закладі. Окремо слід зауважити, що оглянуте відео демонструє дії працівників поліції, які фактично зводилися до отримання незгоди ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичній установі, що за відсутності жодних об`єктивних підстав для такої пропозиції, слід вважати формальним підходом з боку працівників поліції. Отже, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 266 КупАП апеляційний суд дійшов висновку, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан сп`яніння не відповідає законодавчо встановленій процедурі, що є підставою для визнання встановленого факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння недійсним. А тому, посилання ОСОБА_1 щодо порушення процедури огляду є підтвердженим. Також, слід відмітити, що заявлені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння у вигляді: розширених зіниць очей, які не реагують на світло, порушення мови, вираженого тремтіння пальців рук не знайшли свого підтвердження у наданому відеоматеріалі, а також не мало місце озвучення працівником поліції ознаки у вигляді розширених зіниць очей, які не реагують на світло. З`ясування цих обставин також має вирішальне значення, оскільки саме наявність таких дійсних ознак надає можливість працівникам патрульної поліції запропонувати проходження медичного огляду та усуває сумніви у дотриманні певної процедури з боку працівників патрульної поліції та утримує від формального підходу до з`ясування всіх обставин. Натомість, з наданого відео єдиною підставою висунутої пропозиції медичного огляду у медзакладі була попередня відмова від проходження огляду. Отже, викладені у протоколі про адміністративне правопорушеннявідомості є лише відображенням позиції працівників поліції і за своєю суттю фактично є обвинуваченням, яке має бути доведеним. Зважаючи на вказані обставини, надані докази не можна визнати допустимими й такими, які за критерієм «поза розумним сумнівом» доводять винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а постанову районного суду скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2022р., якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПскасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник