Ухвала КАС ВС № 826/1444/15

УХВАЛА 03 жовтня 2022 року м. Київ справа № 826/1444/15 адміністративне провадження № К/990/25005/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі №826/1444/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в останній редакції якого з урахуванням заяв від 27 січня 2017 року та 06 грудня 2017 просила суд: стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року; допустити негайне виконання рішення в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць; зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області нарахувати та виплатити позивачці заробітну плату з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року або стягнути середньоденну заробітну плату з 10 вересня 2014 року по 27 жовтня 2014 року; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 28 жовтня 2014 року по дату постановлення рішення у цій справі за затримку розрахунку при звільненні; стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивачки середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14 за період з 30 березня 2016 року по дату постановлення відповідного рішення судом у цій справі; визнати протиправним і скасувати пункт 2 наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 27 жовтня 2014 року №1672/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 »; відшкодувати їй витрати, понесені на апеляційний розгляд у цій справі, повернути надлишково сплачений судовий збір у зв`язку із зменшенням позовних вимог. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 29 березня 2016 року в розмірі 2 704,60 (дві тисячі сімсот чотири) грн 60 коп. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14 з 30 березня 2016 року по 27 жовтня 2020 року в розмірі 217 183,60 (двісті сімнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 60 коп. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління юстиції у Львівській області від 27 жовтня 2014 року №1672/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к «Про звільнення ОСОБА_1 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 надміру сплачений до Державного бюджету України відповідно до квитанції від 12 лютого 2015 року №31 судовий збір в розмірі 1 827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015822) понесені судові витрати в розмірі 37,04 (тридцять сім) грн 04 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) (79000, м. Львів, Львівська область, площа Маркіяна Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 43317547) на понесені судові витрати в розмірі 37,04 (тридцять сім) грн 04 коп. 14 вересня 2022 року Міністерство юстиції України вчетверте засобами поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 235, 236 КЗпП України з урахуванням наявної ухвали про прийняття звіту Міністерства юстиції України про виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Проте в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, належним чином не обґрунтовує в чому полягало неправильне застосування цієї норми судами попередніх інстанцій та як, на його думку, така норма повинна застосовуватись. Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку скаржника полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауважень, викладених Верховним Судом в ухвалі від 16 червня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі №826/1444/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх направлення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур