Ухвала КАС ВС № 380/1873/21

УХВАЛА 03 жовтня 2022 року м. Київ справа № 380/1873/21 адміністративне провадження № К/990/25995/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 380/1873/21 за позовом ОСОБА_1 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Юзвяка Богдана Осиповича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, в с т а н о в и в : Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17 грудня 2020 року "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " згідно із пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді рівноцінній посаді Завідувача відділу освіти культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області; стягнути з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути солідарно з міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17 грудня 2020 року "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області на посаді рівнозначній посаді завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області. Стягнуто з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 68838,12 грн. без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено. У поданій касаційній скарзі позивачка з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у справі № 340/10996/20 від 13 жовтня 2021 року, у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року справі №21-389а19, від 02 листопада 2016 року у справі №6-2261цс16, крім того в загальному по тексту касаційної скарги цитує уривки з постанов Верховного Суду у справі №815/5600/15 від 08 липня 2020 року. Верховний Суд роз`яснює скаржнику, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Проте, позивачка в загальному процитувала уривки з різних постанов Верховного Суду та Верховного Суду України щодо застосування норм КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас скаржником не вказано конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не зазначено, який безпосередньо висновок Верховного Суду не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі. Крім того, Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та наведених скаржником уривках з рішень судів касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2022 року повернув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №380/1873/21, оскільки вона не містила належних обгрунтувань підстав касаційного оскарження. Також, ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року вдруге повернуто касаційну скаргу позивачки на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, через її невідповідність вимогам частини чевертої статті 330 КАС України. Звертаючись втретє, позивач знову належним чином не навела обгрунтувань вимог касаційної скарги, а фактично висловила незгоду із прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції у цій справі, що унеможливлює відкриття касаційного провадження у справі за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі № 380/1873/21 повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак