Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/6668/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 607/6668/22 пров. № А/857/10627/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Онишкевич Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року (головуючий суддя Кунець Н.Р., м.Тернопіль) у справі № 607/6668/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, - В С Т А Н О В И В: 30.05.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову поліцейського з РПП СПД №1 (смт. Козова) сержанта Іващука О.С. серія БАБ № 610721 від 21.05.2022, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.121, ч.5 ст.121 КУпАП. Позов обґрунтовує тим, що 21.05.2022 він керував автомобілем «Форд Сієрра» номерний знак НОМЕР_1 , коли в с.Городище його зупинив екіпаж патрульної поліції. Після зупинки транспортного засобу він вийшов з автомобіля і до нього підійшов сержант патрульної поліції ОСОБА_2 , який пояснив причину зупинки, зокрема вказав що, на його думку, на задні фонарі його автомобіля нанесено покриття (тонування), що зменшує їх прозорість. Проте, позивач вважає зазначену причину зупинки незаконною, оскільки працівником поліції не було представлено будь-яких доказів (висновків експерта, заключення експертизи, тощо), що на задні фонарі його автомобіля нанесено покриття (тонування), що зменшує їх прозорість. Зазначає, що з його боку жодних втручань до заводських стандартів оформлення задніх фонарів автомобіля не було та він тонування не наносив, а фонарі на машині стоять заводські. Більше того автомобіль, він експлуатує вже протягом 20 років та здійснював на ньому неодноразові поїздки по Україні та за кордон, і за час його експлуатації випадків, які б спричинили аварійну ситуацію через прозорість задніх фонарів не було. Звертає увагу, що через 5 хвилин спілкування за межами автомобіля з сержантом патрульної поліції ОСОБА_2 , до них підійшов ще один поліцейський і повідомив, що йому зателефонували на особистий мобільний телефон та сказали, що він та пасажир не були пристебнуті ременями пасивної безпеки, хоча під час руху транспортного засобу він та пасажир були пристебнуті ременями пасивної безпеки. На його прохання надати докази правопорушення інспектор повідомив, що відео є, але показати його він відмовився, відтак вважає, що працівниками поліції не надані будь-які докази порушення ним вимог п.2.3 (в) ПДР України. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №610721 від 21.05.2022 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121,ч.1ст.121КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121,ч.1ст.121КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 гривень 20 копійок. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області повернути ОСОБА_1 - 496 гривень 20 копійок сплаченого судового збору, понад суму, яка підлягала сплаті в якості судового збору за звернення до суду із вказаним позов згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.2561271792.1 від 30.05.2022. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вказує, що оскільки факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудної камери сержанта поліції ОСОБА_2 , який був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення для розгляду справи, та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді як файли. Посилаючись на ст.ст. 31, 40 ЗУ «Про Національну поліцію» та норми КАС України зазначає, що поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискредиційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було. Також звертає увагу, що не зазначення технічного приладу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація правопорушення, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. 21.05.2022 поліцейським РПП СПД №1 (смт. Козова) сержантом поліції Іващуком О.С. була винесена постанова серії БАБ №610721 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121,ч.1ст.121КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.05.2022 о 11 год. 00 хв. в с. Городище Тернопільського району позивач керував транспортним засобом Ford Sierra д.н.з. НОМЕР_1 не будучи пристебнутим ременем пасивної безпеки та нанесено (тонування) покриття, що зменшує їх прозорість, чим порушив п. 2.3 в), 31.4.3 ґ ПДР України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. П. 31.4.3 ґ) ПДР України вказує: забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Частина 1 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. За змістом п. 2.3 в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Частина 5 ст. 121 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Пунктом 9 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото-і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото-і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1)запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»). Для попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні (п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»). Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026, пунктом 4, 5 якої передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Пункт 5 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, передбачає, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. З оглянутого колегією суддів долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що вказаний транспортний засіб не перебував в стані руху. Разом з тим, працівником патрульної поліції особисто зроблено висновок щодо тонування світлових приладів на транспортному засобі Ford Sierra д.н.з. НОМЕР_1 , без вивчення документів на транспортний засіб, дослідження технічних характеристик та заводських установок, без проведення дослідження з застосуванням вимірювальної техніки та без вимірювання світловіддачі фар. З відеозапису слідує, що блок фара задніх зовнішніх світлових приладів була з темного пластику, проте працівниками патрульної поліції не було запропоновано позивачу продемонструвати зовнішні світлові прилади в робочому стані та не зафіксовано того, що їх колір при роботі не відповідав вимогам ДСТУ та того, що прозорість чи світлопропускання зовнішніх світлових приладів була зменшена. Крім того, апеляційний суд вважає, що працівники патрульної поліції не вжили жодних заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення норми світлопропускання та прозорості зовнішніх світлових приладів за вказаних обставин справи. Відсутність належних доказів того, що темний пластик блок фари погіршувало світло пропускання та прозорість зовнішніх світлових приладів, свідчить про недоведеність факту наявності в діях позивача порушення п. 31.4.3 «ґ» ПДР України. Окрім цього, колегія суддів наголошує, що апелянтом не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які свідчили б про те, що позивач 21.05.2022 року керував транспортним засобом марки Ford Sierra д.н.з. НОМЕР_1 з непристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3 ПДР України. Не можливо встановити такі обставини і з доданого до матеріалів справи відеозапису, оскільки останній містить інформацію лише щодо спілкування позивача та працівників поліції вже після зупинки транспортного засобу. Факт вчинення позивачем правопорушення, зокрема керування транспортним засобом марки з непристебнутим паском безпеки, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №610721 від 21.05.2022, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, апелянтом суду не подано. Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст.251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому суд першої інстанції правильно вирішив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Керуючись ст. 268, 272,286,310, 311, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року у справі № 607/6668/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. В. Онишкевич