Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/41/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/41/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, який звільнений зі служби і на теперішній час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. У квітні 2018 року відповідачем позивачу не було перераховано пенсію з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Натомість, йому виплачується пенсія відповідно до постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до вказаної довідки грошове забезпечення позивача складається з наступних складових: посадовий оклад - 760,00 грн.; оклад за військове звання - 65,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (30 %) - 247,50 грн; ОУС (25%) - 190,00 грн; надбавка за особливо важливі завдання (50%) - 536,25 грн; премія (10%) - 76,00 грн. Усього - 1874,75 грн. На даний час відповідач видав довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року, в якій складові грошового забезпечення були, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У зв`язку з визнанням протиправними та скасування п. 1, п. 2 та п. 6 постанови КМУ № 103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв`язку зі змінами в законодавстві, Позивач звернувся до Відповідача з заявою, в якій просив оформити та надіслати до ГУ ПФУ у Київській області для перерахунку пенсії довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року відповідно до постанови КМУ № 704 із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року, для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру його пенсії. Відповідач листом від 25.11.2021 року №2/3/1/6602 повідомив позивача про те, що списки осіб від органу Пенсійного фонду України до нього не надходили, а також іншого порядку для перерахунку пенсій на сьогодні не визначено, а тому, на думку Відповідача, у нього відсутні правові підстави для оформлення нових довідок та відсутні функції надсилання повідомлень до ГУ ПФУ у Київській області про перерахунок раніше призначених пенсій. Позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача, звернувся з данним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, позивачем зазначено, що з 29.01.2020 року відбулися зміни в законодавстві, враховуючи які уповноважені органи зобов`язані видавати нові довідки про розмір грошового забезпечення, в яких посадовий оклад та оклад за військове звання повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та направляти ці довідки до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії. Відтак, позивач вважає, що він має право на оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року, в якій посадовий оклад та оклад за військове звання мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та направлення цієї довідки до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку його пенсії з 01.02.2020 року. Пунктом 4 постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018 року) встановлювалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військово-службовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 103 (набрала чинності 24.02.2018 року) (далі - Постанова № 103) до постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Так, додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704, на які посилається позивач, містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Починаючи з 24.02.2018 року положення п. 4 постанови № 704 передбачають використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 - розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Отже, постановою № 103 викладено у новій редакції п. 4 постанови №704, однак зміни у додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 внесені не були. Додатки 1 та 14 до постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норми права. Неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови № 704 у відповідність до змін, що внесені в п. 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)". Так, на думку позивача, у зв`язку з набранням судовим рішенням в справі № 826/6453/18 законної сили 29.01.2020 року грошове забезпечення всіх військовослужбовців, яким воно нараховується та виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704, має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, який становить 2102 грн., а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, який становив 1762 грн. Однак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо помилковості вище вказаної позиції позивача, оскільки, скасування п.6 постанови Кабінету Міністрів України №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розмірів посадового окладу позивача та не може слугувати підставою для надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 лютого 2020 року, оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача. Позивачем на обґрунтування своєї позиції окрім посилання на скасування п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яке слугує для видачі нової довідки, не подано до суду жодних доказів зміни грошового забезпечення за посадою старшого прапорщика станом 29.01.2020 року. Отже, вимога стосовно видачі довідки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1,12,13,14 задоволенню не підлягають. Водночас, питання щодо права позивача на оформлення довідки станом на 29.01.2020 року не може підтвердитися чи спростоватися під час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази зміни в грошовому забезпеченні відповідної категорії, зокрема старшого прапорщика. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочка Є.О. Чаку Є.В.