Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1223/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2022 року Справа № 902/1223/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засідання Мельников О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шаргородської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року (суддя - Тварковський А.А.) час та місце ухвалення рішення: 17 травня 2022 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:50 год; повний текст рішення складено 27 травня 2022 року за позовом Шаргородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про визнання дій протиправними за участю представників сторін: від Позивача - Країло С.В.; від Відповідача - Топольницький А.Й.; від Третьої особи - не з`явився. ВСТАНОВИВ: Шаргородська міська рада (надалі Позивач) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (надалі Відповідач), в якій просила зобов`язати Відповідача постачати Позивачу електричну енергію у відповідності до умов, визначених Договором від 28 січня 2021 року за №1 про постачання електричної енергії споживачу. Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року, внаслідок задоволення клопотання представника Позивача, залучено до участі у справі Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (надалі Третя особа). Господарським судом Вінницької області прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну предмету позову (вх. № 01-34/1129/22 від 3 лютого 2022 року), відповідно до якої Позивач просить визнати протиправними дії Відповідача, пов`язані з одностороннім розірванням договору від 28 січня 2021 року за №1 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також переведення Позивача на постачання електричної енергії Третю особу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач всупереч вимогам діючого законодавства України в односторонньому порядку достроково припинив постачання електричної енергії Позивачу за Договором №1 від 28 січня 2021 року про постачання електричної енергії споживачу і перевів Позивача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме на Третю особу. При цьому позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, внаслідок чого звернувся із відповідним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року в справі №902/1223/21 в задоволенні позову відмовлено. При цьому судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки поетапне збільшення ціни за одиницю товару оформлено окремими додатковими угодами, у кожній з яких відповідне збільшення не перевищує 10% відносно попереднього збільшення, то на переконання місцевого господарського суду в даному випадку, не вбачається порушень Відповідачем вищевказаних приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому оформлення відповідного збільшення кількома окремими додатковими угодами законодавчо не обмежено, оскільки визначальною є умова, що у випадках змін умов договору про закупівлю електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що загальне збільшення ціни за одиницю товару перебуває в межах обґрунтованого збільшення на 47,30%, що підтверджується експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11 серпня 2021 року та є належним і допустимим доказом такого збільшення. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що Позивач як споживач надав Відповідачу як електропостачальнику письмову заяву про незгоду із такими змінами, запропонована Позивачем зміна ціни обґрунтована значним коливанням ціни електричної енергії в сторону збільшення у серпні 2021 року внаслідок змін в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни, тому наявні підстави вважати укладений між сторонами Договір достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача відповідно до підпункту 1 пункту 3.2.4. ПРРЕЕ. Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1223/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити (а.с. 191-193). Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Скаржник зазначає, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором, а тому Відповідач зобов`язаний постачати Позивачку електричну енергію у відповідності до умов, визначених Договором, а його розірвання (припинення) в односторонньому порядку могло б бути можливим лише з підстав, котрі прямо передбачені відповідним законом або договором. Крім того, Позивач в апеляційній скарзі вказав, що Відповідач прислав чотири додаткові угоди про зміну умов Договору в частині оплати, жодна з яких не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки в них зазначено підвищення ціни одразу на понад 24 - 60 % (одна додаткова угода передбачала підвищення ціни на понад 24%, друга - приблизно на 37%; третя - понад 50% і четверта - понад 60%). Також апелянт вказав, що поза увагою суду залишилось те, що зазначені додаткові угоди не були датовані, не мають жодного відношення до договору від 28 січня 2021 року за № 1 про постачання електричної енергії споживачу, підписані не уповноваженою на те особою, а другий пункт Угоди знову ж таки суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відкидає підняття ціни на більш ранішній час, хоча на цьому представником Позивача (адвокатом Країно С.В.) акцентувалась увага суду, що на переконання апелянта вказує на упереджене його ставлення під час розгляду справи та не відповідає таким принципам судочинства, які рівність сторін та неупереджене ставлення. Крім того, Позивач в апеляційній скарзі вказав, що в даному конкретному випадку ефективнішим способом захисту прав та законних інтересів Позивача буде визнання дій Відповідача, пов`язаних із одностороннім розірванням Договору протиправними, які підлягають визнанню такими судом, оскільки це убезпечить Позивача від не обгрунтованих претензій з боку Третьої особи та відповідальності перед ним за протиправні дії Відповідача. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року (а.с. 202). Відповідач подав до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що змістом положень пункту 13.4 Договору визначено, що Відповідач має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Позивача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадку, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору, і не вжив заходів усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Таким чином Відповідач вважає, що зміст положень вказаного пункту надає право Відповідачу на розірвання Договору у разі, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору, і не вжив заходів усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів (а.с. 203-208). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 серпня 2022 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 28 вересня 2022 року об 14:00 год.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року клопотання Відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, забезпечено представнику Відповідача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Шаргородського районного суду Вінницької області задоволено. В судове засідання від 28 вересня 2022 року представник Третьої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у встановленому законом порядку. Поряд з тим, частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В силу дії частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду від 5 липня 2022 року, сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України). З огляду на все вищевказане, враховуючи закінчення шестидесятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами. В судовому засіданні від 28 вересня 2022 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року в справі №902/1223/21 та прийняти нове яким позов задоволити. Також вказав, що Відповідач прислав чотири додаткові угоди про зміну умов Договору в частині оплати, жодна з яких не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки в них зазначено підвищення ціни одразу на понад 24 - 60 %. Також представник Позивача вказав, що поза увагою суду залишилось те, що зазначені додаткові угоди не були датовані, не мають жодного відношення до договору від 28 січня 2021 року за № 1 про постачання електричної енергії споживачу, підписані не уповноваженою на те особою, а другий пункт Угоди знову ж таки суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки відкидає підняття ціни на більш ранішній час. Крім того, представник Позивача вказав, що в даному конкретному випадку ефективнішим способом захисту прав та законних інтересів Позивача буде визнання дій Відповідача, пов`язаних із одностороннім розірванням Договору протиправними, які підлягають визнанню такими судом, оскільки це убезпечить Позивача від не обгрунтованих претензій з боку Третьої особи та відповідальності перед ним за протиправні дії Відповідача в майбутньому з огляду на постачання Третьою особою електричної енергії по завищеним тарифам порівняно з умовами припиненого Договору. В судовому засіданні від 28 вересня 2022 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представники Відповідача заперечили доводи апеляційної скарги та просили залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року в справі №902/1223/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник Відповідача вказав, що змістом положень пункту 13.4 Договору, Відповідач має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Позивача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у випадку, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору, і не вжив заходів усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Представник Відповідача наголосив, що зміст положень вказаного пункту надає право Відповідачу на розірвання Договору у разі, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору, і не вжив заходів усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Представник Відповідача вказав, що для Позивача були надіслані на розгляд лише проекти угод, які підлягали узгодження з Позивачем, а саме тому в них відсутня дата, та передбачалося поетапне збільшення ціни, яке теж підлягало б узгодження з Позивачем. Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного. Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 28 січня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №1 про постачання електричної енергії споживачу (надалі Договір; а.с. 32-36). Згідно із пунктом 2.1 Договору, Відповідач продає електричну енергію "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 0931000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)" Позивачу для забезпечення потреб електроустановок Позивача, а Позивач оплачує Відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Факт укладення Договору на погоджених сторонами умовах Відповідачем визнається. Відповідно до пункту 3.1 Договору, постачання електричної енергії Позивачу здійснюється у строк з 28 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно. Згідно пункту 3.4 Договору, місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Позивачу: Вінницька область, Шаргородський p-н; кількість - 69 000 кВт./год. Пунктом 5. 1 Договору визначено, що Позивач розраховується з Відповідачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Позивачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 140257 грн 40 коп. з ПДВ. З урахуванням статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Позивача за цим Договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Відповідно пункту 5.2 Договору сторони визначили, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Відповідача. Умовами Персональної комерційної пропозиції, яка є додатком №2 Договору, зокрема Розділом "Ціна", визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год. без урахування тарифів на її розподіл становить 2,032716 грн, в тому числі ПДВ 20% - 0,338786 грн. Згідно пункту 13.2 Договору, Відповідач має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Позивача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Позивача розірвати Договір. Відповідач зобов`язався повідомити Позивача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Відповідачу, якщо Позивач не приймає нові умови. Пунктом 13.4 Договору сторони погодили, що Відповідач має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Позивача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, зокрема у випадку, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Відповідачем скеровано Позивачу супровідний лист за вих. №75-75.1-48 від 16 серпня 2021 року з додатками (Лист-обгрунтування №75-75.1-43 від 16 серпня 2021 року; Експертний висновок №0-758 від 11 серпня 2021 року та відповідні додаткові угоди) з обґрунтуванням збільшення ціни спожитої електричної енергії у зв`язку з її збільшенням на ринку (том 1, а.с. 51). Як підтверджується експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11 серпня 2021 року за першу декаду серпня 2021 року порівняно з липнем 2021 року відбулося коливання ціни електричної енергії в бік збільшення на 47,30 % (том 1, а.с. 60). Відповідачем у зв`язку з таким коливанням цін Позивачу як Споживачу запропоновано укласти додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 1 серпня 2021 року. За змістом направлених Відповідачу примірників додаткових угод до Договору Відповідачем визначено поетапне збільшення ціни за спожиту електричну енергію за 1кВт/год. без урахування тарифів на її розподіл (2,110892 грн без ПДВ; 2,321559 грн без ПДВ; 2,553251 грн без ПДВ; 2,720000 грн без ПДВ) оформлене окремими додатковими угодами. Однак, своїм листом від 7 вересня 2021 року за вих. №02-11/1574 (том 1, а.с. 66), Позивач повідомив Відповідача, що надіслані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині підняття ціни в угодах, що перевищує 10 відсотків від суми Договору та в частині надання трьох додаткових угод на один висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11 вересня 2021 року, тому додаткові угоди не можуть бути підписані. Супровідним листом за вих. №75-75.1-133 від 22 серпня 2021 року Позивачу надіслано повідомлення про припинення договірних відносин 18 вересня 2021 року та додаткову угоду про розірвання Договору (том 1, а.с. 62-64). Вказане повідомлення було продубльовано 20 вересня 2021 року за вих. №1.05-15927, у якому Відповідач повідомив Позивача про дострокове припинення дії Договору 10 жовтня 2021 року о 00 год 00 хв. (том 1, а.с. 67). У свою чергу, Позивачем надано відповідь Відповідачу (вих. №02-11/1736 від 5 жовтня 2021 року; том 1, а.с. 69-70), за змістом якої Позивач не погоджується із одностороннім достроковим припиненням Договору, вказуючи на протиправність таких дій Відповідача. З 11 жовтня 2021 року, у зв`язку із відсутністю у Позивача постачальника електричної енергії, Позивач став споживачем Третьої особи як постачальника "останньої надії". Не погоджуючись із діями Відповідача щодо розірвання Договору в односторонньому порядку та переведення Позивача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", Позивач звернувся із позовом до суду, за захистом порушеного, на його думку, права, з позовом про визнання таких дій Позивача протиправними. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. В силу дії статті 626 Цивільного кодексу України: договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із приписами статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. В силу дії частин 1-2 статті 598 Цивільного кодексу України: зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Згідно із частинами 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Колегія суддів зважаючи на доводи апеляційної скарги Позивача щодо встановлення в додаткових угодах ціни, жодна з яких не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі» (що на переконання Позивача є підставою для визнання дій Відповідача щодо припинення договірних зобов`язань протиправними) зазначає наступне. За змістом пункту 13.2 Договору6 Відповідач має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Позивача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Позивача розірвати Договір; Відповідач зобов`язався повідомити Позивача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Відповідачу, якщо Позивач не приймає нові умови. Пунктом 13.4 Договору сторони погодили, що Відповідач має право розірвати цей Договір достроково, повідомивши Позивача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, зокрема у випадку, якщо Позивач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 5 робочих днів. Таким суттєвим порушенням, на думку Відповідача, є факт відмови Позивача щодо прийняття змін про збільшення ціни за одинцю товару, позаяк Позивач відмовився підписувати додаткові угоди з відповідними змінами, не прийнявши змін за жодною із наданих угод. При цьому Відповідач належним чином обґрунтував зміну ціни значним коливанням ціни електричної енергії в сторону збільшення у серпні 2021 року внаслідок змін в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни. Разом з тим колегія суду звертає увагу, що за змістом пункту 1.2 Договору сторони визначили, що до умов цього Договору застосовуються положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312, інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії. При цьому, відповідно до підпункту 8 пункту 6.2 Договору, Позивач зобов`язався виконувати інші обов`язки, покладені на Позивача чинним законодавством та/або цим Договором. Колегія суддів звертає увагу, що за приписами пунктів 3.2.4 ПРРЕЕ у разі надання у встановленому порядку електропостачальником споживачу повідомлення про зміни умов договору про постачання електричної енергії (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг та/або "останньої надії") та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення), про що зазначається у повідомленні: · достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору; · зміненим на запропонованих електропостачальником умовах - якщо споживач не надав електропостачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін. Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції констатує, що листом від 7 вересня 2021 року Позивач, як Споживач, повідомив Відповідача, як Постачальника про свою незгоду із запропонованими змінами ціни Договору, тобто подав письмову незгоду щодо запропонованих Постачальником змін. При цьому, колегія суду наголошує на тому, що основним аргументом Позивача щодо такої відмови слугувало твердження, що надіслані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині підняття ціни в угодах (що перевищує 10 відсотків від суми договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 28 січня 2021 року) та в частині надання трьох додаткових угод на один висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11 вересня 2021 року. В той же час, оскільки Договір укладено за процедурою публічних закупівель, що сторонами не заперечується, то на правовідносини за вказаним Договором розповсюджуються приписи Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Так, пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Разом з тим, оскільки апеляційним господарським судом встановлено поетапне збільшення ціни за одиницю товару оформлено окремими додатковими угодами, у кожній з яких відповідне збільшення не перевищує 10% відносно попереднього збільшення, то колегія суду не вбачає порушень Відповідачем вищевказаних приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому суд апеляційної інстанції наголошує і на факт того, що оформлення відповідного збільшення кількома окремими додатковими угодами на даний час законодавчо не обмежено, оскільки визначальною є умова, що у випадках змін умов договору про закупівлю електричної енергії обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються. Окрім того, апеляційний господарський суд констатує і те, що загальне збільшення ціни за одиницю товару перебуває в межах обґрунтованого збільшення на 47,30%, що підтверджується експертним висновком Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11 серпня 2021 року та є належним і допустимим доказом такого збільшення. При цьому з огляду на те, що Відповідач надсилав додаткові угоди і вищезазначений висновок одним листом Позивачу (що не заперечується і не спростовується Позивачем), суд критично ставиться до доводів апелянта щодо потреби виготовляти ще інші висновки (до кожної з додаткових угод окремо), адже всі вказані додаткові угоди пропонувалися для укладення саме з підстави, описаної і підтвердженої вищевказаним експертним висновком (не мають іншої підстави). При цьому суд першої інстанції ще раз наголошує на тому, що Позивач не заперечує, що запропоновані Відповідачем зміни умов Договору викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг). В той же час, зазначаючи в апеляційній скарзі про перевищення запропонованої ціни на 10%, Позивач не долучив будь-яких підтверджуючих його твердження розрахунків чи пояснень щодо таких тверджень. Таким чином, оскільки Позивач як споживач надав Відповідачу як електропостачальнику письмову заяву про незгоду із такими змінами, запропонована Позивачем зміна ціни обґрунтована значним коливанням ціни електричної енергії в сторону збільшення у серпні 2021 року внаслідок змін в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни, по суті наявні підстави вважати укладений між сторонами Договір достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача відповідно до підпункту 1 пункту 3.2.4 ПРРЕЕ. За змістом пункту 3.2.5 ПРРЕЕ, ініціювання споживачем розірвання у разі зміни електропостачальника договору має відбуватися одночасно з ініціюванням ним початку процедури зміни електропостачальника, передбаченої главою 6.1 розділу VI цих Правил, або укладенням договорів, передбачених Правилами ринку, а у разі остаточного припинення користування електричною енергією - з дотриманням вимог пункту 4.27 цих Правил. В той же час, Позивач зазначаючи про доцільність подання ним позову вказує про постачання йому електричної енергії Третьою особою по завищеному тарифу на невигідних для нього умовах, та існування в Позивача заборгованості по послугах наданих Третьою особою. Водночас колегія суддів вважає доводи Відповідача, щодо того, що Позивач не прийнявши запропоновані ним зміни, не ініціював процедури зміни постачальника за Договором (що призвело до подальшого постачання електричної енергії Позивачу за економічно необґрунтованим тарифом) правомірними. При цьому слід зазначити, що Відповідач жодним чином не обмежив права Позивача ініціювати зміну постачальника електроенергії, оскільки повідомив про припинення договірних відносин із Позивачем ще листом від 22 серпня 2021 року за №75-75.1-133, який згідно штемпеля вхідної кореспонденції Позивач отримав 25 серпня 2021 року, а фактичне припинення дії Договору відбулося 10 жовтня 2021 року і лише з 11 жовтня 2021 року Позивач став споживачем Третьої особи як постачальника "останньої надії". Відтак, колегія суддів зважаючи на весь алгоритм дій, проведених Відповідачем щодо припинення договірних відносин з Позивачем, зазначає що Відповідачем вчинено всі дії відповідно до пунктів 13.2 13.4 Договору та за приписами пунктів 3.2.4 ПРРЕЕ, що вказує на правомірність його дій в цій частині. Разом з тим згідно із приписами підпункту 6.1.3 пункту 6.1 ПРРЕЕ, зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. За необхідності та на вимогу споживача (у разі технічної можливості адміністратора комерційного обліку) зміна постачальника здійснюється у строк, що менший за 21 день, зокрема у разі використання електронної програмної платформи ведення реєстрів точок комерційного обліку електропостачальників. У разі якщо у жодної зі сторін немає заперечень щодо даних комерційного обліку, такий перехід здійснюється протягом 1 години робочого дня отримання адміністратором комерційного обліку запиту на зміну постачальника у порядку, визначеному у пункті 6.1.8 Правил. Таким чином, у Позивача було достатньо часу на оформлення процедури зміни електропостачальника, чого останньою не було ініційовано, що й стало наслідком переходу з 11 жовтня 2021 року на постачальника "останньої надії". Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності в запропонованих Додаткових угодах дати та зазначення про їх віднесення до основного Договору, то колегія суддів зазначає, що з листа Позивача (а.с. 51) який адресований Відповідачу та з яким були надіслані відповідні додаткові угоди, вбачається зазначення лише про те, що Позивач пропонував лише розглянути дані додаткові угоди а не підписувати їх остаточно. Дане в свою чергу свідчить про те, що Позивач мав можливість запропонувати свою ціну та інші вимоги до Додаткових угод, чого ним зроблено не було. Зважаючи на все вищеописане, враховуючи обгрунтування Позивача щодо доцільності подання такого позову (саме щодо визнання протиправними дії Відповідача щодо розірвання Договору) колегія суду не вбачає протиправності дій Відповідача, що мали наслідком дострокове розірвання Договору про постачання електричної енергії Позивачу та перехід Позивача на постачання електроенергії Третьою особою як постачальником "останньої надії". Окрім усього вищезазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть у разі встановлення протиправності таких дій, обраний Позивачем спосіб захисту у даному спорі не є ефективним, позаяк не здатен забезпечити поновлення порушеного (оспорюваного) права Позивача в межах одного судового провадження. Адже Позивач обгрунтовує необхідність подання такого позову саме бажанням Позивача вирішити питання щодо відшкодування різниці в тарифі електричної енергії, зазначеної у припиненому Договорі та нових договірних відносинах з Третьою особою, зважаючи на існування заборгованості Позивача перед Третьою особою за отриману електричну енергію. При цьому, колегія суддів зазначає, що відносини Позивача та Третьої особи (щодо незгоди з тарифом, відповідно до якого постачається електрична енергія) не є предметом розгляду в цій справі. А бажання Позивача встановити певні обставини в даній справі, з метою використання їх в подальших судових процесах не може бути підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, колегія суддів зазначає, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Зокрема, висновок, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, сформульовано в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19). Відтак, обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав по суті є ще однією самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічна правова позиція наведена в пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року в справі №925/642/19. При цьому задоволення заявленої у цій справі позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу Позивача, а тому така вимога не відповідає ефективному способу захисту. Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відтак, враховуючи усе вищеописане, в площинні встановлення обставин щодо правомірності дій Відповідача щодо припинення договірних зобов`язань та існування нових договірних зобов`язань Позивача з Третьою особою, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій Відповідача протиправними, а відтак вимога Позивача про визнання дій Відповідача, пов`язаних із одностороннім розірванням Договору та переведенням Позивача на постачання електричної енергії протиправними, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. З огляду на вказане Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Апеляційний господарський суд з огляду на все вищевстановлене в даній постанові, ще раз констатує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, та спростовані судом апеляційної інстанції всім вищеописаним у цьому судовому рішенні. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Відповідача, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно колегія суду залишає без змін оспорюване рішення, а подану Позивачем апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шаргородської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року в справі №902/1223/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2022 року в справі №902/1223/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №902/1223/21 повернути Господарському суду Вінницької області. Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2022 року. Головуючий суддя Василишин А.Р. Суддя Маціщук А.В. Суддя Бучинська Г.Б.