Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/2504/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1228/22 Справа № 199/2504/22 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., ознайомившись з матеріалами провадження за апеляційною скаргою захисника Жукова Вадима Володимировича в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИЛА : Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 вересня 2022 року надійшли до мого провадження матеріали за вищезазначеною апеляційною скаргою. Ознайомившись з матеріалами справи, доходжу висновку про необхідність заявити самовідвід, виходячи з наступного. Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає поняття «самовідвід судді» та порядку його вирішення. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. З положень ст. 80 КПК України слідує, що за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити самовідвід, який повинен бути вмотивованим. За матеріалами справи, оскаржена постанова винесена суддею Щербиною-Почтовик І.В., яка є моїм близьким родичем і ця обставина може викликати сумнів у стороннього спостерігача в моїй неупередженості щодо об`єктивності розгляду апеляційної скарги на дане судове рішення. Враховуючи зазначене, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, вважаю за необхідне застосувати аналогію закону та розгляд питання про самовідвід судді в межах справи про адміністративне правопорушення є можливим і таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом, не дивлячись на прогалину в Кодексі України про адміністративні правопорушення в даному питанні. Зі змісту статті 6 Конвенції та практики Європейського Суду з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Як зазначено в пунктах 69-70 рішення ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року (Заява N 4785/02), застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді Б., певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58). У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45). Оскільки встановлено, що при розгляді даної справи в суді першої інстанції приймала участь суддя Щербина-Почтовик І.В., яка є родичем головуючого судді Піскун О.П., тому з метою запобігання будь-яким сумнівам щодо об`єктивності та неупередженості апеляційного розгляду слід заявити самовідвід і в даному випадку правомірним й доцільним буде передати дану справу про адміністративне правопорушення до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для здійснення повторного автоматичного розподілу справи між суддями для її розгляду по суті. Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 2, 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 268, 283, 285 КУпАП суд, П О С Т А Н О В И Л А: Заявити самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Справу передати до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Піскун