Постанова Київський апеляційний суд № 760/4081/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3931/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2022 року місто Київ справа №760/4081/21 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Калініченко О.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25 квітня 2019 року у розмірі 308797,45 грн., яка складається з наступного: 178121,69 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 87651,90 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12225,42 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 30798,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. В мотивування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 25 квітня 2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміті на картковий рахунок. Зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вказував, що відповідач ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 25 квітня 2019 року, отримав картку типу: преміальна картка WorldElite, кредитний ліміт до 400000 грн. Позивач зазначав, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Посилався на те, що відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п.2.1.1.3.1 умов договору. У разі відсутності коштів на рахунках, відповідач здійснює погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Вказував, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 25 квітня 2019 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміті на картковий рахунок. Зазначав, що на підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт. Вказував, що ним надані належні та допустимі докази по справі, наданий розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми, відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Посилався на те, що на підтвердження свої позовних вимог, ним було надано до суду копію анкети-заяви, з якої вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчив, що він ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, розуміє їх зміст. Зазначав, що відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті банку. Вказував, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду. Посилався на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Зазначав, що відповідач не надав доказів, що його не було ознайомлено з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафами, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів, які б підтвердили, що відповідачу видавалася картка та якого саме виду, що йому відкривався картковий рахунок, а відтак, і встановлений розмір наданого кредиту. А тому перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Також суд першої інстанції вказував на те, що в даній справі жодних доказів на підтвердження ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами, які були б підписані відповідачем на сторінках Умов не надано. А лише те, що відповідач почав користуватися грошовими коштами само по собі не свідчить про обізнаність з умовами договору щодо сплати відсотків та пені, їх розміру та порядку сплати. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н,відповідно до якої відповідач отримав кредит. Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, розрахунки заборгованості за договором №б/н від 25 квітня 2019 року станом на 16 грудня 2020 року, виписку по рахунку станом на 22 квітня 2020 року, копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карт, копію паспорту відповідача. Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. У вказаній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, а саме: кредитний ліміт,які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту. Довідки про умови кредитування чи Тарифів обслуговування кредитних карт, які б містили підпис відповідача про ознайомлення з ними, матеріали справи також не містять. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника, яка долучена позивачем до позовної заяви процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Також позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості по відсоткам до позовної заяви було надано копію паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем 25 квітня 2019 року. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого, виходячи з наступного. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 та Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі №313/181/21. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту. Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 265773,59 грн., яка утворилася станом на 16 грудня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначав, що банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правильності нарахування заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). У довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про видачу кредитних карток зазначено, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 10 вересня 2014 року, термін дії до 09/16; № НОМЕР_2 , дата відкриття 16 вересня 2016 року, термін дії до 09/17; № НОМЕР_3 , дата відкриття 02 лютого 2017 року, термін дії до 09/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття 03 квітня 2018 року, термін дії до 03/19; № НОМЕР_5 , дата відкриття 15 серпня 2018 року, термін дії до 08/21; № НОМЕР_6 , дата відкриття 25 квітня 2019 року, термін дії до 04/22; № НОМЕР_7 , дата відкриття 26 квітня 2019 року, термін дії до 04/23; № НОМЕР_8 , дата відкриття 27 січня 2020 року, термін дії до 01/23. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (договір б/н), старт карткового рахунку № НОМЕР_1 був визначений 10 вересня 2014 року та зміна кредитного ліміту відбулася 22 січня 2020 року. Разом з тим, з вищевказаних доказів вбачається, що як картка № НОМЕР_1 , так і старт карткового рахунку № НОМЕР_1 був визначений 10 вересня 2014 року, тобто раніше ніж відповідач підписала анкету-заяву б/н від 25 квітня 2019 року. Доказів про те, яка саме картка була видана відповідачу на виконання договору б/н від 25 квітня 2019 року матеріали справи не містять. При цьому, матеріали справи не містять письмових договорів, укладених між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжні картки: НОМЕР_10 від 16 вересня 2016 року, НОМЕР_11 від 02 лютого 2017 року, НОМЕР_12 від 03 квітня 2018 року, НОМЕР_13 від 15 серпня 2018 року, зокрема анкети-заяви на видачу кредиту, підписаної відповідачем. Виходячи з вищевикладеного вбачається, що у справі відсутні належні докази, що картки: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 банк видавав саме на виконання та (або) пролонгацію кредитного договору б/н від 25 квітня 2019 року і судом апеляційної інстанції таких обставин не встановлено. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що картки № НОМЕР_6 від 25 квітня 2019 року, № НОМЕР_7 від 26 квітня 2019 року, НОМЕР_14 від 27 січня 2020 року були видані на виконання договору б/н від 25 квітня 2019 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 25 квітня 2019 року та виписки за договором б/н по рахункам станом на 17 грудня 2020 року, відповідач здійснював витрати кредитних коштів та періодично вносив кошти на погашення кредиту по кредитних картках: № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 . Також, як вбачається з зазначеного розрахунку та виписки по рахункам, позивач вказував на те, що загальна заборгованість за наданим кредитом становить 308797,45 грн. При цьому, у розмір заборгованості - 308797,45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було включено, у тому числі: заборгованість, яка переходила по картках:№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , а також суми відсотків за використування кредитного ліміту. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що картки: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 видавалися до укладення кредитного договору б/н від 25 квітня 2019 року та доказів погодження з відповідачем умов стягнення відсотків за використування кредитного ліміту по вказаних картках матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував та включав у розмір заборгованості вказані складові. Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 25 квітня 2019 року та виписки за договором б/н по рахункам станом на 17 грудня 2020 року, відповідач здійснив витрати кредитних коштів по кредитних картках: № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 на загальну суму 383835,34 грн. та останнім було погашено заборгованість на загальну суму 187236,59 грн. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач фактично отримав кредит та користувався ним (картки № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ), отже з останнього підлягає стягненню сума за тілом кредиту за вирахуванням відсотків за використування кредитного ліміту та заборгованості, яка переходила по картках:№ НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 у розмірі 196598,75 грн. (383835,34 грн. - 187236,59 грн.). Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у загальному розмірі 7371,76 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 196598 грн. 75 коп. та судові витрати у розмірі 7371 грн. 76 коп. В решті позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 вересня 2022 року. Головуючий: Судді: