Постанова Київський апеляційний суд № 757/16922/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 757/16922/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/9748/2022Головуючий у суді першої інстанції - Вовк С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Крижанівська Г.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Крижанівська Г.В., судді Гуль В.В., Шебуєва В.А., секретар Шпирук Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу виконуючого обов`язки голови правління Приватного акціонерного товариства "Експортно-кредитне агентство" Гашева Руслана Ігоровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Експортно-кредитне агентство", третя особа: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (припиненні повноважень), В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Експортно-Кредитне Агентство", згідно з яким просив: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (припиненні повноважень) у розмірі 79 626 грн. 36 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказував, що відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 11.07.2019 року за № 1191 його було призначено Головою правління Приватного акціонерного товариства "Експортно-кредитне агентство". 11.07.2019 року між позивачем та Мінекономрозвитку, що є вищим органом управління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство", було укладено контракт № 26, за умовами якого цей контракт набирає чинності з дати його підписання і залишається чинним до 10.07.2022 року включно, якщо його дію не буде припинено раніше відповідно до п. 5.4 контракту. Відповідно до наказу Мінекономіки від 14.01.2020 року за № 5-п повноваження позивача як Голови правління товариства було достроково припинено 16.01.2020 року на підставі п.п. 5.4.3.1 п. 5.4 Контракту. Цим же наказом було вирішено питання щодо виплати йому вихідної допомоги у розмірі, визначеному п. 5.5 контракту. Разом з тим, позивач вказував, що 16.01.2020 року його ніхто не ознайомлював з наказом і розрахунок станом на 16.01.2020 року з ним здійснено не було. При цьому, зазначав, що з наказом його ознайомили лише 17.02.2020 року та у цей же день він отримав кошти від відповідача у зв'язку з припиненням повноважень (звільненням), як зазначено у наказі, а також трудову книжку. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що затримка у виплаті належних йому сум, зокрема, вихідної допомоги, склала 22 робочих днів, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Експортно-кредитне агентство" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 69217 грн. 69 коп. (т. 2, а.с. 193-195). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції наступних обставин в їх сукупності: - матеріалами справи підтверджується факт ознайомлення позивача з наказом Мінекономрозвитку від 14.01.2020 року ще 14.02.2020 року після надходження останнього на електронну робочу скриньку позивача; - 16.01.2020 року саме позивач був головою правління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство", а тому саме він був наділений правом видавати у межах компетенції накази та інші розпорядчі документи з питань діяльності та в інтересах відповідача, а також розпоряджатися відповідно до Статуту майном і коштами відповідача; - саме через халатну бездіяльність та умисні дії позивача відповідачем не було виконано приписи ст.ст. 47, 116 КЗпП України та проведено розрахунок з позивачем лише 17.02.2020 року після призначення нового голови колегіального виконавчого органу; - докази, які покладені в основу мотивувальної частини рішення суду щодо перебування позивача на лікарняному, не є допустимими (т. 2, а.с. 197-203). Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.09.2022 року відкрито апеляційне провадження та надано строк на подання відзиву (т. 2, а.с. 224). Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.09.2022 року справу призначену до розгляду (т. 2, а.с. 225). В судовому засіданні Бровченко Б.Ю., який діє в інтересах ПрАТ "Експортно-кредитне агентство", апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав. ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи: Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року за № 866-р ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки голови правління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство". Наказом Мінекономрозвитку від 11.07.2019 року за № 1191 ОСОБА_1 обрано головою правління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство". 11.07.2019 року між Мінекономрозвитку та ОСОБА_1 підписано контракт № 26 з головою правління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство", який є трудовим договором. Відповідно до п. 5.1 цей контракт набирає чинності з дати його підписання і залишається чинним до 10.07.2022 року включно, якщо його дію не буде припинено відповідно до п. 5.4 цього розділу. При цьому, у п.п. 5.4.3.1 п. 5.4 контракту передбачено, що цей контракт припиняється за рішенням наглядової ради та/або загальних зборів Товариства. Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14.01.2020 року за № 5-п припинено повноваження ОСОБА_1 - голови правління ПрАТ "Експортно-кредитне агентство", 16.01.2020 року з підстав, передбачених п.п. 5.4.3.1 контракту від 11.07.2019 року № 26 та п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги відповідно до п. 5.5 контракту. Згідно з цим наказом контракт, укладений з ОСОБА_1 вважається таким, що припинив свою дію, 16.01.2020 року. Наказом ПрАТ "Експортно-кредитне агентство" від 17.02.2020 року за № 9-К начальнику управління обліку і звітності - головному бухгалтеру ОСОБА_3 наказано провести повний розрахунок з ОСОБА_1 . З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився під розпис 17.02.2020 року. Так, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі довгострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Водночас, за змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних з звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридичні значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач посилався на те, що саме через халатну бездіяльність та умисні дії позивача, як голови правління, не було виконано приписи ст.ст. 47, 116 КЗпП України та проведено розрахунок з позивачем лише 17.02.2020 року після призначення нового голови колегіального виконавчого органу. Так, дійсно, відповідно до п. 122 Статуту відповідача голова та члени правління товариства підзвітні загальним зборам акціонерів та наглядовій раді товариства і організовують виконання їх рішень. Згідно з п.п. 4, 6, 11 п. 133 Статуту Голова правління має право: видавати у межах компетенції накази та інші розпорядчі документи з питань діяльності та інтересах товариства; розпоряджатися відповідно до законодавства та цього Статуту майном і коштами товариства; вирішувати питання добору, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, призначати на посади та звільняти з посад працівників товариства. Тобто, позивач, як керівник відповідача, був відповідальною особою протягом часу перебування його на посаді стосовно нарахування та виплати заробітної плати працівникам відповідача, у тому числі і собі. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у день звільнення - 16.01.2020 року перебував на лікарняному та, як наслідок, вказані вище функції виконувати не міг, а конкретно не міг нарахувати та виплатити собі належні при звільненні суми. Факт перебування позивача 16.01.2020 року на лікарняному підтверджується відомостями з Табелю обліку використання робочого часу від 31.01.2020 року за підписом бухгалтера та інспектора кадрів, копія якого належним чином посвідчена позивачем та додана останнім при зверненні до суду з позовною заявою. При цьому, щодо посилань відповідача на те, що додані позивачем копії листків непрацездатності належним чином не засвідчені, слід зауважити, що, саме табель обліку використання робочого часу, зміст якого досліджено судом апеляційної інстанції, є належним підтвердженням фактично відпрацьованих годин та днів позивача. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 493/2031/17. Посилання апелянта на те, що позивач ще 14.01.2020 року був обізнаний про наявність наказу Мінекономрозвитку від 14.01.2020 року, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не мають правового значення для вирішення даної справи, адже, як вже зазначалося вище, вирішальне значення при вирішенні спору між працівником та роботодавцем щодо своєчасної виплати заробітної плати при звільненні, є такі юридичні значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 16.01.2020 року, а при звільненні не отримав вчасно всі належні йому платежі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 69217 грн. 69 коп. При цьому, слід наголосити, що обґрунтовано визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку відповідачем фактично визнано, оскільки апеляційна скарга не містить доводів на його спростування. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення. Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями щодо задоволення позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки голови правління Приватного акціонерного товариства "Експортно-кредитне агентство" Гашева Руслана Ігоровича залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 29 вересня 2022 року Суддя-доповідач Г.В. Крижанівська Судді В.А. Шебуєва В.В. Гуль