Постанова 4824 № 759/22701/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/22701/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/1698/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тимошенка Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року у складі судді Ул`яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування»), ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 136 801 грн 05 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат у розмірі 2500 грн, вартості експертної оцінки збитку, у розмірі 8 000 грн витрат на правову допомогу та 1 468 грн 02 коп. судового збору. Позов обґрунтовано тим, що 08.06.2020 приблизно о 15 год. 15 хв. на вул. Робітнича на перехресті з вул. Клавдієвською у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода, відповідно до якої ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай» НОМЕР_1 по вул. Робітнича на перехресті з вул. Клавдієвською у м. Києві, виконав обгін, який заборонений, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження автомобіля позивача. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2020 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача по справі була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №АО/3326972 у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у межах страхової суми за шкоду заподіяну третіх осіб у розмірі 10 0000 грн, франшизи 2000 грн. Страховиком було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування у розмірі 98 000 грн за вирахуванням франшизи. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку ТЗ «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_3 від 08.07.2020 № 14/76.07.20, вартість відновлювального ремонту складає 234 801 грн 05 коп., окрім цього позивач поніс додаткові витрати на проведення експертної оцінки у розмірі 2500 грн. Також позивач зазначає, що йому було завдано моральної шкоди, що полягає у душевних страждань, яке негативно вплинуло на його моральний стан. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 136 081 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі адвокат Тимошенко В.В. в інтересах ОСОБА_1 , за змістом скарги, посилаючись не неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження доказів та здійснення їх оцінки, просить скасувати рішення районного суду в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що звіт №14/76.07.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 08 липня 2020 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 , який надано позивачем на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди у вигляді копії є недостовірним та недопустимим доказом, має замовний, суб`єктивний характер, оскільки на огляд пошкодженого автомобіля не було залучено всіх зацікавлених сторін, як це передбачено п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року. Вказано, що з акту огляду (дефектної відомості) до звіту №14/76.07.20 його складено невідомо коли, невідомо де, навіть за відсутності власника транспортного засобу та зацікавлених осіб. Транспортний засіб не ідентифіковано - в акті огляду не зазначено ні даних власника, ні даних свідоцтва про реєстрацію, ні інших ідентифікуючих даних. Крім того, вказано, що всі розрахунки безпідставні, судом не встановлено, які ж саме пошкодження були на автомобілі потерпілого від ДТП при тому, що майже половина з них не має відношення до ДТП за участю відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Конюшко Д.Б. в інтересах ОСОБА_2 погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а законне та обґрунтоване рішення суду без змін. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. В судове засідання 20.09.2022 учасники справи не з`явилися, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися належним чином, від представника позивача надійшли пояснення, в яких він просив здійснити розгляд на вказану дату без його участі, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності. Як убачається з матеріалів справи, 08.06.2020 приблизно о 19 год. 15 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай» НОМЕР_1 по вул. Робітнича на перехресті з вул. Клавдієвською у м. Києві, виконав обгін, який заборонений, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження автомобіля позивача. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2020 ОСОБА_1 ,визнано винним у порушенні ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 10 т.1). Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ТЗ «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 11, 12 т.1). Встановлено, що автомобіль «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 застрахований у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» згідно полісу №АО3326972 діючий на 08.06.2020 (а.с. 13 т.1). Згідно звіту №14/76.07.20 від 08.07.2020, складеного ФОП « ОСОБА_4 » про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , встановлено, що ринкова вартість пошкодження становить 267874 грн 45 коп.; значення коефіцієнту фізичного зносу 0,4150, вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 234801 грн 05 коп., вартість матеріального збитку складає 157742 грн 50 коп. (а.с. 14-38 т.1). Відповідно до справи, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» позивачу сплачено страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності з урахуванням суми франшизи, у розмірі 98000 грн. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про страхове відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з підлягає стягненню різниця між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту, проте з визначеною судом сумою відшкодування колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР. До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті віднесено страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон № 1961-IV. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Визнаючи доведеним розмір матеріальної шкоди, у сумі 136801 грн 05 коп., що підлягає стягненню з відповідача, як різниця між розміром заподіяної шкоди і страховим відшкодуванням, суд першої інстанції поклав у основу рішення звіт №14/76.07.20 від 08.07.2020, складений ФОП « ОСОБА_4 » про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 234 801 грн 05 коп. (а.с. 14-38 т.1). Зі справи убачається, що складений звіт складено на замовлення позивача та проведено без участі ОСОБА_1 . Встановлено, що судовий розгляд справи проведено у заочному порядку, проте 22.02.2021 відповідач звернувся до районного суду з клопотанням про відкладення справи розглядом у зв`язку з отриманням судової повістки з копією позовної заяви лише 17.02.2022 та його бажанням укладення з будь-яким адвокатом угоди на надання правової допомоги та неможливістю укладення такого договору до дати судового засідання. Між тим, районний суд подане клопотання відхилив, чим припустився неповного з`ясування дійсних обставин справи, що призвело до неправильного застосуванн6я норм матеріального права. Так, під час апеляційного провадження справи за клопотанням адвоката Тимошенка В.В., який діяв у інтересах ОСОБА_1 , по справі призначено судову авто товарознавчу експертизи. Відповідно до висновку експерта від 08.07.2022року № СЕ-19/111-22/19965-АВ , складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тимченко Г.В. за наслідками проведеної авто товарознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , становить 171 006 грн 03 коп., а з урахуванням фізичного зносу матеріальний збиток становить 111261 грн 52 коп (а.с.34-42 т.2). Отже, матеріалами проведеної по справі експертизи встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача фактично складає 171006 грн 03 коп., що є значно меншою від суми ремонту, встановленої ФОП « ОСОБА_4 » - 234 801 грн 05 коп. (а.с. 14-38 т.1). При цьому, колегія суддів враховує, що висновок експертизи складено висококваліфікованим спеціалістом, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової авто товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», що має стаж експертної роботи та якого попереджено про кримінальні відповідальність (а.с.34 т.2). До того ж, указаний висновок позивачем не спростовано, навпаки, його представником під час апеляційного провадження визнано доведеним вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача у меншому розмірі, ніж встановлено судом першої інстанції у зв`язку з чим подано клопотання про зменшення суми шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 до 73006 грн 03 коп. (171006,03-98 000грн страхового відшкодування = 73006,03). З огляду на викладені обставини, та матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав до зміни рішення районного суду в частині встановленої суми шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 136081 грн до 73006 грн 03коп. Відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За наведених підстав, відповідно до положень ч.13 ст.141 ЦПК України, підлягає зменшенню сума судового збору з 1368 грн 01коп. до 840 грн 80 коп. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про передачу відповідачу пошкоджених деталей, які підлягають заміні, остільки з урахуванням п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року питання передачі майна може вирішуватися тоді, коли стягується вартість реального збитку, як розміру уже фактично понесених витрат та заміну знищених деталей на нові, а не витрат, які можуть бути понесені у майбутньому для відновлення пошкодженої речі. Колегія суддів визнає необґрунтованими твердження адвоката Тимошенка В.В. в інтересах відповідача про наявність підстав до стягнення з винної особи матеріальної шкоди з урахуванням фізичного зносу автомобіля позивача, що становить 111 261 грн. 52 коп. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказала, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 вказано, що «суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)». Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № № 755/7666/19, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі 522/15636/16-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, матеріалами справи доведено, що розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. З огляду на викладене, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Положеннями ч.1 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення районного суду в частині вимог про стягнення моральної шкоди, а також витрат, пов`язаних з оцінкою вартості збитку та витрат на правову допомогу не оскаржено, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Тимошенка Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року змінити в частині розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 136081 грн до 73006 грн 03 коп., а також судового збору з 1368 грн 01 коп. до 840 грн. 80коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року. Суддя-доповідач: Судді: