Постанова 4814 № 631/342/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 631/342/17 Номер провадження 22-ц/814/1218/22Головуючий у 1-й інстанції Трояновська Т.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мякоти Тетяни Миколаївни на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року у складі судді Трояновської Т. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай), в с т а н о в и в: У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай). Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 була прийнята в члени КСП імені Щорса Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області 04 липня 1989 року та пропрацювала на підприємстві до 12 грудня 1999 року. Колгосп імені Щорса був перереєстрований в КСП ім. Щорса відповідно до розпорядження представника Президента України від 02 квітня 1994 року №

126. Паювання земель КСП імені Щорса проводилося у 1994 році. Державні акти серії ХР-21-57-0002002 та серії ХР-21-57-000203 про право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса були видані 17 травня 1994 року на підставі рішення ХV сесії ХХІ скликання Нововодолазької районної ради народних депутатів від 31 березня 1994 року. Проте, в порушення приписів пунктів 1 та 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, Додатку № 1 до Державних актів серії ХР-21-57-0002002 та серії ХР-21-57-000203 на право колективної власності на землю КСП імені Щорса, позивач включена не була. Про вказану обставину вона дізналась у листопаді 1996 році, оскільки такі списки не підлягали оприлюдненню, до 2002 року паювання земель КСП імені Щорса не проводилось. Вказувала, що неодноразово зверталася до загальних зборів членів КСП імені Щорса із заявами про включення її до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСП імені Щорса. ЇЇ заява разом із заявами інших членів КСП була розглянута на загальних зборах членів КСП імені Щорса в грудні 1996 року, що підтверджується відповідною випискою з протоколу, що свідчить про те, що списки членів КСП імені Щорса, які мають право на земельну частку (пай) уточнювались та підтверджує наявність у ОСОБА_1 права на земельну частку (пай). Як стало відомо згодом, до списків громадян, членів КСП імені Щорса, які мають право на земельну часту (пай) вона включена не була; сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я позивача не зареєстрований. Дана обставина свідчить про неправомірність дій КСП імені Щорса та перешкоджає реалізації права позивача на отримання майна в натурі, що зумовило звернутися з даним позовом до суду. Посилаючись на викладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, подану до суду 14.08.2019, просила суд визнати неправомірним не включення ОСОБА_1 , члена КСП імені Щорса до списку громадян - членів КСП «Комінтерн», Додатку № 1 до Державних актів серії ХР-21-57-0002002 та серії ХР-21-57-000203 на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса; визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого КСП імені Щорса Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області розміром 4,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом. Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Мякота Т. М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справ, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 були надані докази, які в повній мірі підтверджували право позивача на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності реформованого КСП ім. Щорса та включення її до додаткового списку осіб - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Вказує, що в порушення приписів пунктів 1 та 2 Указу Президента України від 08.08.1992 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» до списку громадян - членів КСП, Додатку № 1 до Державних актів на право колективної власності на землю КСП ім. Щорса позивач включена не була, про що позивач дізналася в листопаді 1996 року, оскільки такі списки не підлягали оприлюдненню та звернулася до загальних зборів КСП ім. Щорса із заявою про включення її до списку. Рішенням загальних зборів членів КСП ім. Щорса від 25.12.1996 позивач була включена в додатковий список членів КСП ім. Щорса, які мають право на земельну частку (пай). Проте на протязі шести років з 1996 року по грудень 2022 року списки осіб - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) уточнювалися, до списків вносилися зміни. Наголошує на тому, що судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі правомірно встановлено право позивача на земельну частку (пай) у землі КСП ім. Щорса, однак висновок суду щодо неприйняття до уваги виписки з протоколу загальних зборів членів КСП ім. Щорса від 25.12.1996 щодо включення в додатковий список членів КСП ім. Щорса, які мають право на земельну частку (пай), для отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) та участі у паюванні земель членів КСП ім. Щорса, в який була включена і позивач ОСОБА_1 , є незаконним та необґрунтованим, а неналежне дослідження судом вказаного доказу є протиправним. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності, оскільки паювання земель КСП ім. Щорса мало місце у 1994 році, позивач працювала у вказаному КСП майже до 1999 року, їй було відомо про розпаювання земель КСП, однак суд не надав належної правової оцінки тривалості паювання земель у КСП ім. Щорса та заходам, які вживала ОСОБА_1 для захисту свого порушеного права, та неправильно застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позовної давності за нормам ЦК УРСР 1963 року. Оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло у 2002 році, то трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, не сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому, на думку апелянта, суд не мав правових підстав самостійно, без відповідної заяви сторони у спорі застосувати наслідки спливу позовної давності з урахуванням фактичних обставин справи, а саме тривалості паювання земель КСП ім. Щорса з 1994 року по грудень 2002 року включно, не врахував надані обґрунтування підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом. Таким чином, судом першої інстанції невірно визначений початок перебігу строку позовної давності за нормами ЦК УРСР 1963 року, не враховано, що право позивача було порушено у 2002 році, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ЦК України 2003 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 визначено територіальну підсудність справи Полтавському апеляційному суду. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою, другою, четвертою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що з 04.07.1989 по 12.12.1999 позивач ОСОБА_1 працювала у колгоспі імені Щорса, прийнята у члени колгоспу на підставі протоколу № 3 від 04 липня 1989 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 7-8). Розпорядженням представника Президента України Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 02 квітня 1994 року № 126 колгосп імені Щорса перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство імені Щорса, розташоване за юридичною адресою: Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Патріса Лумумби, 1 (т. 1 а. с. 133). Відповідно до статті 14 Статуту КСП імені Щорса, затвердженого загальними зборами пайовиків КСП імені Щорса (протокол № 1 від 18 листопада 1994 року), членами підприємства є всі робітники КСП та пенсіонери, які одержали свій пай при реорганізації колгоспу (т. 1 а. с. 134-139). Як вбачається з листа Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 18 квітня 2017 року вих. № 02-32/988, паювання земель КСП імені Щорса проводилось у 1994 році (т. 1 а. с. 15). 17 травня 1994 року КСП імені Щорса видано Державні акти на право колективної власності на землю серія ХР-21-57-000202 та ХР № 21-00-000203, які зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та №

2. Списки громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є Додатком 1 до Державних актів на право колективної власності на землю, прізвища, ім`я, по батькові позивача ОСОБА_1 не містять (т. 1 а. с. 50-61, 127-132). Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 19 грудня 2002 року за № 379 «Про виділення в натурі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право приватної власності на землю» затверджено погоджену у встановленому законом порядку технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) в натурі реформованого КСП імені Щорса; дозволено виділити земельні частки (паї) в натурі згідно проекту організації території реформованого КСП імені Щорса та видати державні акти на право приватної власності на землю з визначенням цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (згідно додатку). У додатку до розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації від 19.12.2002 № 379, що містить список громадян, яким виділено земельні частки (паї) в натурі згідно проекту організації території реформованого КСП ім. Щорса Нововодолазької селищної та Ордівської сільської рад, дані відносно позивача ОСОБА_1 відсутні (т. 1 а. с. 148-154). Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у листі від 20 березня 2017 року вих. № 29-20.26-0.1-437/2-17 до списку громадян - членів КСП імені Щорса Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_1 не включена, в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП імені Щорса сертифікат не зареєстрований. Розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 4,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартість земельної частки (паю) на час паювання складала 16920 гривень 00 копійок (т. 1 а. с. 13). За інформацією Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у листі від 24 травня 2019 року вих. № 29-20-0.23,26-129/117-19, протоколи загальних зборів пайовиків - членів реформованого КСП імені Щорса Нововодолазького району Харківської області, додаткові списки членів КСП імені Щорса, які мають право на земельну частку (пай), за період з 1994 року по 2002 року у Відділі відсутні (т. 1 а. с. 146). 17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазької РДА Харківської області з заявою, у якій посилаючись на те, що вона працювала та була членом КСП імені Щорса Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області з 04 липня 1989 року по 12 грудня 1999 року, просила видати їй сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені Щорса Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, надавши до заяви копію трудової книжки, паспорту та реєстраційного номеру (т. 1 а. с. 14). Листом за підписом голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області вих. № 02-32/988 від 18 квітня 2017 року позивачу було повідомлено про неможливість видачі сертифікату з підстав відсутності її прізвища у списку громадян - членів реформованого КСП імені Щорса й зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП імені Щорса, а також запропоновано звернутися до суду за захистом порушених прав (т. 1 а. с. 15). Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності не землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. На спірні правовідносини поширюється позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу шляхом пред`явлення позову. За загальним правилом статті 76 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів «довідалася» та «могла довідатися», що містяться в статті 76 ЦК УРСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо, тому позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові ВСУ від 22.02.2017 № 6-17цс17, постанові ВС від 15.01.2020 у справі № 200/19766/16-ц, постанові ВП ВС від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц. Судом першої інстанції вірно встановлено, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1994 році, з часу видачі КСП ім. Щорса державних актів на право колективної власності на землю, доказів іншого позивачем не надано та поважних причин пропуску більше, ніж на 20 років, строку позовної давності не доведено. Доводи апеляційної скарги презумпцію обізнаності позивача про свої права у межах строку позовної давності не спростовують та на наявність об`єктивних, істотних, непереборних обставин, що унеможливлювали захист ОСОБА_1 своїх цивільних прав, не вказують. Світлокопія виписки з протоколу загальних зборів членів КСП ім. Щорса від 25 грудня 1996 року (т. 1 а. с. 144), яка належним чином не засвідчена, не відповідає вимогам статті 95 ЦПК України та обгрунтовано не взята судом до уваги. Крім того, така виписка не доводить факту поновлення прав позивача загальними зборами членів КСП шляхом включення до списку - додатку до Державного акта на право колективної власності на землю та не звільняє її від обов`язку цікавитись станом своїх прав. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Згідно статей 71, 80 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, разом з тим така заява представника відповідача - Нововодолазької районної державної адміністрації наявна у матеріалах справи (т. 1 а. с. 31). Оскільки строк для звернення позивача до суду за захистом своїх прав сплинув до 01 січня 2004 року, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норм чинного ЦК України та відхиляє в цій частини доводи апеляційної скарги представника позивача, які ґрунтуються на власному тлумаченні початку перебігу позовної давності, не пов`язаному з моментом порушення прав позивача внаслідок не включення її до списку громадян - членів КСП, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю. Розпорядження голови Нововодолазької райдержадміністрації від 19.12.2002 № 379 про виділення в натурі земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Щорса та видачу державних актів на право приватної власності на землю стосується реалізації прав власників сертифікатів на право на земельну частку (пай), який ОСОБА_1 не видавався, тому не включення її до списку осіб, яким виділені земельні частки (паї) в натурі, не свідчить про виникнення у позивача права на позов лише у 2002 році, як зазначає в апеляційній скарзі представник позивача. Доказів на підтвердження включення її до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що додається до державного акту позивачем суду не надано. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивача неправомірно не включили до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) при розпаюванні земель КСП ім. Щорса, проте вона пропустила строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки право на позов у позивача виникло ще у 1994 році, а саме з 17 травня 1994 року (дата отримання КСП імені Щорса державних актів на право колективної власності на землю). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з часу видачі державного акта на право колективної власності на землю позивач, як член колгоспу, могла дізнатися про порушення свого права та звернутися до суду, поважних причин пропуску строку позовної давності, який сплинув за 20 років до подання нею цього позову, суду не довела. При цьому суд з дотриманням норм процесуального права встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мякоти Тетяни Миколаївни - залишити без задоволення. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна