Постанова 4814 № 550/368/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/368/20 Номер провадження 22-ц/814/1656/20Головуючий у 1-й інстанції Ланна Я. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2020 року, постановлене суддею Ланною Ю.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай), в с т а н о в и в: 19.03.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 3,77 в умовних кадастрових одиницях, що розташована на території Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на час розпаювання та одержання 26.12.1995 КСП «Колос» державного акту на право колективної власності на землю була членом вказаного КСП та під номером 250 внесена до списку громадян, які мають право на середню земельну частку (пай), але в подальшому безпідставно виключена з їх переліку по незалежним від неї причинам. Посилаючись на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95, як особа, що має право на земельну частку (пай), просить захистити порушене право в судовому порядку. 04.05.2020 позивач звернулася до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку вказує, що про порушене право їй стало відомо 27.02.2020 з листа відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №18/178-20 про одержання КСП «Колос» 26.12.1995 державного акту на право колективної власності на землю. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 20.05.2020 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Із рішенням не погодилася позивач та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, з підстав викладених у позові, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо пропуску нею строку звернення до суду із позовом та доводить, що, будучи членом КСП «Колос» із 25.12.1982 по 09.02.1996 р.р., з об`єктивних причин не могла знати про дату отримання підприємством державного акту на право колективної власності на землю. Після звільнення жодного відношення до КСП вона не мала, участі у його діяльності не приймала, а тому не знала і не могла дізнатися про паювання земель, яке фактично розпочалося на початку 2000 років. Зазначає, що не мала можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав або їх порушення, оскільки керівництво КСП та місцеві органи самоврядування ввели її в оману, виключивши зі списків осіб, що мають право на отримання земельної ділянки (паю), пов`язуючи відсутність такого права із тим, що на дату видачі державного акту вона не була членом КСП «Колос». Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії», з метою дотримання принципу «належного урядування» доводить, що маючи трудовий стаж на підприємстві понад 14 років, лише у 2020 році, шляхом подачі запитів до відповідних установ, дізналася про порушене право та звернулася до суду за його захистом. Вважає, що районний суд допустив порушення норм процесуального права та її права на захист, оскільки не розглянув заяву від 04.05.2020 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та не оспорюється сторонами, що 25.12.1982 ОСОБА_2 прийнята в члени колгоспу «Заповіт Леніна», який 17.11.1992 реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Колос», як правонаступника колгоспу з усіма його правами і обов`язками./а.с.12,13/ Рішенням виконавчого комітету Новокочубеївської сільської ради народних депутатів Чутівського району Полтавської області від 28.09.1995 №9 затверджено списки осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки в загальній кількості 607 чоловік, в тому числі: працівники - 265, пенсіонери - 328, інваліди дитинства - 4, військовозобов`язані - 7, студенти - 3./а.с.23/. Згідно витягу Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_1 , 1964 р.н., завідуюча д/садком в с.Первозванівка внесена до Списку №1 громадян, які мають право на середню земельну частку (№250), що затверджений рішенням сільської ради від 28.09.1995 №9./а.с.22/. 26.12.1995 КСП «Колос» видано державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ. Згідно технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП «Колос», розробленої Полтавським філіалом інституту землеустрою в 1996 році, в списку громадян - членів КСП «Колос» Чутівського району Полтавської області - ОСОБА_1 не значиться, що підтверджується листом відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.02.2020 №18/178-20./а.с.21/. 09.02.1996 ОСОБА_1 розраховано з членів підприємства «Колос»./а.с.14/ 08.02.2000 КСП «Колос» ліквідовано зі створенням СТОВ «Первозванівське»./а.с.15/ На підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.04.2008 (справа №4/268) СТОВ «Первозванівське» ліквідовано./а.с.16-19/. Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки з моменту порушення її прав пройшло більше трьох років, а доказів, які б указували на поважність причин пропуску строку позовної давності нею не наведено. Апеляційний суд погоджується із висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із рішенням суду та переоцінки доказів. Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» передбачена добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє. Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в редакції 2004 року визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом. Враховуючи, що паювання земель КСП «Колос» відбулося у 1995 році, тобто до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, районний суд правомірно застосував до спірних правовідносин вимоги ЦК УРСР 1963 року. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 71 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено трирічний строк позовної давності. Обов`язковість застосування позовної давності регламентована статтею 75 цього Кодексу, зі змісту якої вбачається, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. За загальним правилом, сформульованим у ст.76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Відповідно до ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. З огляду на встановлені фактичні обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустила строк звернення до суду із цим позовом без поважних причин. При цьому апеляційний суд враховує, що розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись із 1993 року, є загальновідомим фактом, проводилося відкрито, гласно. Процедура розпаювання включала в себе складання списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додається до Державного акту на право колективної власності на землю, виготовлення та отримання сертифікату на земельну частку (пай), виділення земельної частки (паю) в натурі із заміною сертифікату на Державний акт на право приватної власності на землю. Позивач своє місце проживання на території, яке було місцем знаходження і КСП «Колос», не змінювала, що підтверджується її паспортними даними та знала про отримання членами КСП сертифікатів і згодом Державних актів. Матеріали справи не містять належних доказів обставин, які перешкоджали б позивачу звернутися з позовом до суду протягом більш ніж 23 років та які б свідчили про наявність поважних причин пропуску позовної давності. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом із пропуском строку позовної давності, передбаченого ст.71 ЦК УРСР, що відповідно до ст.80 цього Кодексу, є підставою для відмови в його задоволенні. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки стосуються обґрунтованості вимог позову, а не поважності причин пропуску строку його подання, що є окремо визначеними підставами для відмови в його задоволенні. Тоді як твердження позивача про відсутність у неї можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав або їх порушення, через введення її в оману керівництвом КСП та місцевими органи самоврядування, колегією суддів відхиляються. По-перше, факт введення в оману підлягає доведенню та за відсутності належних і допустимих доказів, є припущенням позивача. По-друге, такі твердження суперечать презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Тому, в межах заявленого спору недостатньо доведення факту, через який позивач не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, але й, що вона не могла дізнатися про його порушення, що випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Наведені норми процесуального права позивачем не дотримані та не можуть бути спростовані загальним посиланням на практику Європейського суду з прав людини. Тоді як правова оцінка обставин, викладених у заяві позивача від 04.05.2020 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, надана районним судом при постановленні рішення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.07.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська