Ухвала КЦС ВС № 591/7146/20

Ухвала 30 вересня 2022 року м. Київ справа № 591/7146/20 провадження № 61-9317ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, Сумської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди (компенсацію) в розмірі 1 296 000,00 грн за надмірну тривалість досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013200440008378 по факту нанесення тяжких тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_2 , що спричинило його смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 18 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн моральної шкоди. В решті позову відмовив за необґрунтованістю. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Сумський апеляційний суд постановою від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та представника ОСОБА_1 - адвоката Стадника С. В. залишив без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року - без змін. Державна казначейська служба України 23 вересня 2022 року подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у вищевказаній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження з посиланням на конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Крім того, як видно з тексту касаційної скарги Державна казначейська служба України оскаржує рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року. Однак, у прохальній її частині заявник просить рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ураховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, уточнити прохальну частину касаційної скарги, в якій чітко зазначити які саме судові рішення ним оскаржуються та дату їх постановлення, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Разом із цим, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. В касаційній скарзі Державна казначейська служба України заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до скасування воєнного стану в Україні з посиланням на те, що кошторисні призначення для сплати судового збору на 2022 рік передбачені, але такі кошти розділені на 12 частин, асигнування на сплату судового збору відкриваються помісячно. Крім того, враховуючи кількість справ, що потребують оскарження при здійсненні функцій із захисту інтересів держави, Казначейство не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору. Також заявник посилається на запровадження воєнного стану на території України. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд надає оцінку фінансовій ситуації, яка склалася в державі у зв`язку із запровадженням воєнного стану та викликаними цим наслідками, водночас наголошує на тому, що особливість діяльності національних судів полягає в застосуванні положень закону саме в тому контексті, в якому він визначений саме законодавчим органом влади. Ураховуючи, що предметом позову у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити. Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у листопаді 2020 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 102,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у справі), тому судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням оспорюваної суми (300 000,00 грн) в даному випадку становить 6 000,00 грн (300 000,00 грн х 1 % х 200 %). Ураховуючи наведене, Державній казначейські службі України необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 000,00 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 6 000,00 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити Державній казначейській службі України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев