Постанова 4823 № 751/485/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 вересня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/485/22 Головуючий у першій інстанції - Деркач О. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/959/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої-судді: Мамонової О.Є., суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, У С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому посилаючись на ст. 182, 198, 199, 200 Сімейного кодексу України, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі 5 000,00 грн, але не менше прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, починаючи з дня пред`явлення позову. Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є її батьками. 13.02.2007 шлюб між ними був розірваний і позивачка залишилась проживати з матір`ю та перебувати на її утриманні. 22.01.2007 рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитини, починаючи з 26.12.2006 до її повноліття. Наразі позивачці виповнилося вісімнадцять років і вона вступила до Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка на денну форму навчання за контрактом. Термін навчання складає з 01.09.2021 по 30.06.2025. Указувала, що самостійно забезпечувати своє утримання, пов`язане з навчанням вона не має можливості, оскільки, не працює, власного доходу не має, на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, не перебуває. Усі витрати по утриманню та сплаті за навчання фактично несе її мати - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю. Також, мати утримує та забезпечує молодшу сестру позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, проте, має можливість її надавати, оскільки знаходиться за кордоном і там працює. Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з 25.01.2022 і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 грн судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів та ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з 25.01.2022 і до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2025, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка фактично погоджується із рішенням суду, проте, сума, яку стягнув суд, є замалою та не дасть можливості для належного забезпечення її навчання, харчування, проїзду до місця навчання та для поточних витрат студента, крім того, слід оплачувати вартість самого навчання. У матеріальній допомозі, яка необхідна їй для навчання, допомагають мати і бабуся, проте цього недостатньо, оскільки, ОСОБА_1 не має власного доходу, так як є студенткою денної форми навчання. Вважає, що сума, яку вона просила стягнути, буде достатньою та забезпечить її потреби, а відповідач спроможний надавати їй таку допомогу. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дочка відповідача, яка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, яку останній має можливість надавати, оскільки є особою працездатного віку. Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання, однак, висновок суду про призначення їх у розмірі 1 500,00 грн не відповідає обставинам справи. Встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 27.07.2002 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції (а. с. 39). Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 свідчить, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 3 зворот). Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.01.2007 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.12.2006 і до повноліття дитини (а. с. 9). 13.02.2007 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 165 (а. с. 4). 14.02.2009 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а. с. 5). Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.10.2019 (а. с. 6) шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_7 розірвано. 21.12.2019 мати позивачки зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 21.12.2019 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а. с. 8). Як вбачається із договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 30.07.2021 ОСОБА_12 (бабуся позивачки) замовила освітню послугу у Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка для ОСОБА_1 на навчання строком на три роки 10 місяців, денну форму навчання з отриманням ступеню вищої освіти - бакалавр, за спеціальністю - дошкільна освіта, з обсягом навчального здобувача вищої освіти в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальній системі - 240 кредитів ЄКТС. Вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 78 200,00 грн (а.с. 10). Довідка Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка від 03.09.2021 № 26 підтверджує, що ОСОБА_1 є студентом університету факультету дошкільної, початкової освіти і мистецтв, денної форми навчання, за кошти фізичних та юридичних осіб, з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а. с. 11). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 19.10.2021 №6322 інформація про доходи на ім`я ОСОБА_1 за період з 2 кварталу 2021 року по 2 квартал 2021 року відсутня (а.с. 13). За інформацією Чернігівського міського центру зайнятості станом на 13.10.2021 ОСОБА_1 в Чернігівському центрі зайнятості як безробітна не перебуває (а. с. 14). Також позивачка станом на 13.10.2021 не перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Новозаводського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради та не отримує ніяких видів державної соціальної допомоги. Вказана інформація підтверджується довідкою Управління соціального захисту від 13.10.2021 № 23-37/1754 (а. с. 14). Мати позивачки - ОСОБА_3 має третю групу інвалідності з дитинства безстроково. Власних доходів не отримує (а. с. 15, 16). Крім того ОСОБА_3 має на утриманні дочку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України. Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. За правилами ч. 1, 2 ст. 199 Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Статтею 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов`язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як зазначалось вище, повнолітня ОСОБА_1 (19 років) навчається у Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка на денній формі навчання, термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025, позивачка не працює, власних доходів не має. Зазначені обставини свідчать про її потребу у наданні батьками матеріальної допомоги. Звертаючись з позовом про стягнення аліментів в сумі 5 000,00 грн та викладаючи доводи в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначала, що саме зазначений обсяг коштів є необхідним для її утримання, адже, вона не може в повній мірі забезпечити свої матеріальне утримання без допомоги батьків, а мати не в змозі покрити її частину витрат на навчання. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Ураховуючи наведені вище положення закону, встановлений міжнародним та національним законодавством принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини, відсутність у матеріалах справи даних про неспроможність відповідача надавати матеріальну допомогу доньці, відсутність даних про його негативний стан здоров`я, даних про наявність інших утриманців, апеляційний суд, беручи до уваги також і положення статті 180 Сімейного кодексу України щодо рівного обов`язку кожного з батьків по забезпеченню дитини погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та необхідність їх стягнення на користь останньої, проте, не погоджується з розміром, визначеним судом. Колегія суддів, з огляду на вищевикладене, вважає, що 1 500,00 грн не є достатнім розміром, який підлягає стягненню з відповідача, він є заниженим і не відповідає в даному випадку принципу забезпечення якнайкращих інтересів повнолітньої доньки та її фінансовим можливостям умов життя, необхідних для її навчання, тому, суд вважає, що стягнутий розмір аліментів підлягає збільшенню до 3 000,00 грн щомісячно. Саме такий розмір буде відповідати потребам повнолітньої ОСОБА_1 і можливостям батька надавати таку допомогу. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення в частині визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_1 шляхом збільшення їх розміру з 1 500 грн до 3 000 грн., та залишення без змін рішення місцевого суду в іншій частині. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2022 року - змінити, збільшивши розмір визначених до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів з 1 500 грн до 3 000 грн. В іншій частині заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: Н.В.Висоцька Н.В.Шитченко