Постанова Київський апеляційний суд № 754/12389/20
від 13.09.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 754/12389/20 Головуючий у І-й інстанції Скрипка О.І. апеляційне провадження № 22-ц/824/7812/2022 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів Кулікової С.В., Рубан С.М. при секретарі Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення додаткових витрат на дитину та визначення місця проживання дитини,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову вказувала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2013 року, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18.03.2020 року. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, їхня з відповідачем спільна дитина проживає разом з нею, вона займається розвитком сина, дбає про його здоров`я, створює сприятливі та гармонійні умови, щоб дитина розвивалась всебічно та повноцінно, в зв`язку з чим нею несуться додаткові витрати. Відповідач як батько повинен нести половину додаткових витрат на дитину, що зумовлені розвитком здібностей дитини та потребами його здоров`я, проте відповідач відмовляється відшкодувати половину таких витрат, що становить 13 790,00 грн., а тому позивачка просить стягнути з нього зазначену суму. Крім того, позивач вказує на те, що дитина постійно мешкає разом з нею, забезпечена всім необхідним, їй створені належні умови для життя, навчання та оздоровлення. Вона (позивач) має достатній дохід, веде нормальний спосіб життя, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває. В той же час, внаслідок поведінки відповідача під час їхнього спільного проживання у дитини з`явився страх залишатись наодинці з батьком. Крім того, на даний час дитина не бажає бути з батьком, а тим більше проживати з ним. Відтак, позивач вважає, що в якнайкращих інтересах дитини є проживання в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, без стресів та маніпуляцій з боку батька, в умовах постійної підтримки та гармонійного розвитку, що може бути забезпечено тільки у випадку визначення його місця проживання з матір`ю. З урахування наведеного, позивач просила задовольнити її вимоги та визначити місце проживання дитини разом з нею. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію Ѕ частини додаткових витрат за період з 22.05.2020 року по 30.06.2020 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 13 790 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність судового рішення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представник позивачки проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважаючи судове рішення законним. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з 23.08.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18.03.2020 року. Від цього шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторонами під час розгляду справи не заперечувалось, що малолітня дитина постійно проживає разом з позивачкою. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. У відповідності з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до положень статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. На підставі положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною четвертою та п`ятою статті 19 СК України передбачено обов`язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей,одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків,інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її виховані, а також на підставі інших документів ,які стосуються справи. Відповідно до висновку Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, від 06.12.2021 року № 102/02/38-7554, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю ОСОБА_2 . Суд першої інстанції правильно поклав в основу рішення даний висновок, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини, скільки висновок узгоджується з Актом №683/21 оцінки потреб сім`ї від 17.11.21 р. та Актом обстеження умов проживання, якими обстежено умови проживання сина сторін за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено належні умови для виховання та розвитку дитини. Посилання в апеляційній скарзі відповідача та його представника на те, що квартира АДРЕСА_2 немає вікон і в цій квартири позивачка із сином не проживає, про що свідчить наданий ним Акт не проживання за місцем реєстрації від 14.12.2021 р., не заслуговують на увагу й спростовуються вказаними актами та іншими зібраними у справі доказами. Так, із Акту обстеження умов проживання вбачається, що вказана квартира - із сучасним ремонтом, облаштована необхідними меблями та побутовою технікою, з усіма зручностями, в помешканні прибрано та охайно. Ознак асоціальної поведінки не встановлено. Дитина має окреме спальне місце, стіл для занять, забезпечена в повній мірі одягом, іграшками, літературою та іншими розвиваючими засобами відповідно до віку та статті. Наданий відповідачем Акт не проживання за місцем реєстрації від 14.12.2021 р. є непереконливим доказом, оскільки не містить відомостей про те, чи проводилося особами, які його склали, обстеження квартири АДРЕСА_2 для встановлення факту проживання/непроживання в ній позивачки та сина сторін, місце яких зареєстровано в цій квартирі. Якщо таке обстеження проводилося, то скільки разів-одноразово чи декілька разів, в які дні та в які години. Частиною 1 ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Рішенням Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» було встановлено порушення Україною статті 8 Декларації, Суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Суд першої інстанції з урахуванням вказаних норм права, практики Європейського суду з прав людини та конкретних обставин справи, прийшов до правильного висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані «найкращі інтереси дитини», виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім мають бути враховані права батьків, а тому при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини суд правильно виходив лише з «найкращих інтересів дитини» й обгрунтовано визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 , правильно задовольнивши позовні вимоги в цій частині. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Судове рішення в цій частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Що стосується вимог позивачки про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, то колегія суддів дійшла наступних висновків. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, ОСОБА_2 послалася на приведені таблиці додаткових витрат, понесених нею на дитину, що зумовлені розвитком здібностей та потребами здоров`я сина в травні-червні 2020 року. Позивачкою понесені наступні витрати: відвідування дитиною приватного дитячого садочку 12 200,00 грн.; консультація ортопеда-травматолога та придбання ортопедичного взуття для дитини 2170,00 грн.; надання спортивно-оздоровчих послуг дитині 4940,00 грн.; надання освітніх послуг дитині в Освітньому центрі Clever Up Kids 4000,00 грн.; одноразовий внесок при підписанні договору № 28 від 25.06.2020 року 3000,00 грн.; консультація дитячого невролога 500,00 грн.; консультація офтальмолога та здійснення електрокардіографії 770,00 грн., а всього: 27 580,00 грн. Тобто, з урахуванням вищенаведених норм, відповідач, на думку позивачки, має компенсувати їй Ѕ вартість вказаних витрат, а саме 13 790,00 грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до вимог статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. У відповідності з ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. На підставі частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17, СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Судом встановлено, що дитина сторін проходила консультацію ортопеда-травматолога, що зумовило придбання ортопедичного взуття, консультацію дитячого невролога, офтальмолога та здійснення електрокардіографії. Витрати на вказані консультації відносяться до додаткових витрат, так як спрямовані на збереження здоров`я дитини та упередження хвороб. Це ж стосується і отримання дитиною в ТОВ «СПОРТ ТАКО ТИМ» спортивно-оздоровчих послуг. Відтак, половину вартості таких витрат відповідач має компенсувати позивачу. Щодо стосується витрат позивача на надання освітніх послуг дитині в освітньому центрі Clever Up Kids, то зі справи вбачається, що на підставі договору № 28 від 25.06.2020 року про надання тимчасових послуг з організації догляду за дитиною/дозвілля/розваг (надання не освітніх послуг), зокрема п.п.1.2, 1.3, послуги за даним договором надаються у період тимчасової неможливості заявників як батьків дитини перебувати поряд з дитиною та виконувати обов`язки, передбачені ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» у зв`язку з необхідністю виконання трудових обов`язків/здійснення підприємницької діяльності, які здійснюються в тому числі для отримання можливості фінансового забезпечення належних умов життя дитини. Послуги, що надаються за даним договором, є несистематичними, не відносяться до основної діяльності виконавця, та надаються тимчасово у зв`язку з невідкладною потребою замовника в забезпечення за дитиною догляду. Виходячи з характеру надання таких послуг, їх неперіодичність та потребу, суд прийшов до правильного висновку про можливість віднесення цих витрат до додаткових. Стягуючи з відповідача Ѕ частину витрат позивача в сумі 6 100,00 грн. на оплату відвідування дитиною приватного дитячого садочка, суд виходив з того, що ці витрати спрямовані на розвиток здібностей дитини. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду в цій частині, вказані позивачкою витрати не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами. Дані витрати позивачка несе на відвідування дитиною дошкільного навчального закладу, і вони відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей. За таких обставин, в задоволення позовних вимог на оплату відвідування дитиною приватного дитячого садочка необхідно відмовити. З огляду на викладене, рішення суду слід змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації Ѕ частини додаткових витрат за період з 22.05.2020 року по 30.06.2020 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13790 грн. до 7 690 грн.(13 790-6 100). Оскільки апеляційний суд зменшує розмір стягнутої компенсації частини додаткових витрат, то на підставі ст.141 ЦПК України стягнутий з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає зменшенню з 840 грн. 80 коп. до 468 грн.87 коп. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року змінити. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації Ѕ частини додаткових витрат за період з 22.05.2020 року по 30.06.2020 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 790 грн. до 7 690 грн. Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 840 грн.80 коп. до 468 грн.87 коп. В решті дане рішення суду залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови. Повний текст постанови виготовлений 21 вересня 2022 року. Головуючий Судді: КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 754/12389/20 Головуючий у І-й інстанції Скрипка О.І. апеляційне провадження № 22-ц/824/7812/2022 Доповідач Заришняк Г.М ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів Кулікової С.В., Рубан С.М. при секретарі Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення додаткових витрат на дитину та визначення місця проживання дитини,- В С Т А Н О В И В : На підставі статтей 268,383 ЦПК України колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року змінити. Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації Ѕ частини додаткових витрат за період з 22.05.2020 року по 30.06.2020 року на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 790 грн. до 7 690 грн. Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 840 грн.80 коп. до 468 грн.87 коп. В решті дане рішення суду залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту виготовлення повної постанови. Головуючий Судді: