Постанова 4821 № 693/1063/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1098/22Головуючий по 1 інстанції Справа №693/1063/21 Категорія: 301030400 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі: суддівВініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації речового права, - в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом. В мотивування поданого позову посилалася на те, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР №042002 від 21.01.2003р., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4099 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0463, яка знаходиться в адміністративних межах Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області. З огляду на зазначене ОСОБА_2 має конституційне право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, тобто зазначеною земельною ділянкою, на власний розсуд. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 , який є в даному випадку емфітевтом, фактично з 16 грудня 2013 року і до цього часу, без будь-яких законних підстав, користується земельною ділянкою загальною площею 3,4099 га, яка була та на даний час є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , так як Договір про встановлення Емфітевзису відносно вказаної земельної ділянки від 16.12.2013 року, укладений між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 строком на 49 років, вона не підписувала, так як не підписувала і Акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки. Однак, замість власника вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 , невідома особа підписала зазначений договір про встановлення емфітевзису відносно її земельної ділянки площею 3,4099 га від 16.12.2013 року, а відповідач ОСОБА_1 , вже як емфітевт, зареєстрував 17.12.2013 року на підставі вказаного договору речове право на користування земельною ділянкою позивачки, тобто незаконно та протиправно встановив емфітевзис (індексний номер: 9157591 від 17.12.2013р.), строком на 49 років, в якому, зазначено, що правокористувачем є емфітевт ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 179658853 від 04.09.2019 року. Також зазначені обставини підтверджуються Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області по цивільній справі №693/107/20, провадження №2/693/18/21 від 11.06.2021 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису) недійсним та скасування його державної реєстрації, та постановою Черкаського апеляційного суду по справі №693/107/20, провадження №22-ц/821/1497/21 від 05.10.202 року. Під час судового розгляду цивільної справи №693/107/20, провадження №2/693/18/21 від 11.06.2021року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису) недійсним та скасування його державної реєстрації, в суді першої інстанції беззаперечно було встановлено, що дійсно позивачка ОСОБА_2 не здійснювала підпис в договорі про встановлення емфітевзису відносно вказаної земельної ділянки від 16.12.2013 року та в Акті прийому-передачі земельної ділянки, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи. Проте, в даному випадку оспорюваний правочин про встановлення емфітевзису був вчинений та належним чином зареєстрований, хоч особисто сторонами вказаний договір і не підписувався. З огляду на вищевикладене позивачка вважає, що є всі правовові підстави для витребування своєї земельної ділянки загальною площею 3,4099 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0463, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Безпечнівської сільської ради Жашківського району, Черкаської області із чужого незаконного володіння, тобто від відповідача ОСОБА_1 , та скасування державної реєстрації речового права, яке було зареєстроване на підставі договору про встановлення емфітевзису, якого вона не підписувала, тому звернулася до суду з даним позовом. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року позов задоволено. Витребувано із незаконного володіння від ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,4099 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0463, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Безпечнівської сільської ради Жашківського району, Черкаської області та передати її власнику ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію речового права на користування земельною ділянкою від 17.12.2013 року, номер запису про інше речове право 3894751 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9157591), зареєстроване державним реєстратором Сліпачук Т.С. у Жашківському районному управлінні юстиції Черкаської області на підставі договору про встановлення емфітевзису від 16.12.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи встановлені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку , що позивач не підписувала договір про встановлення емфітевзису від 16.12.2013 року з емфітевтом ОСОБА_1 , що суперечить вимогам чинного законодавства, тому суд вбачає підстави для повернення земельної ділянки позивачу та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції вважаючи його не об`єктивним та не обгрунтованим, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову . В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач не був повідомлений про те, що у провадженні районного суду перебуває вказана справа, у якій він є стороною, а також, що він не отримував, передбачені ЦПК України , процесуальні документи, і повістки в тому числі. Крім того, в силу необізнаності про розгляд судом справи, в якій він виступає стороною не мав змоги подати до суду передбачені ЦПК України процесуальні документи, а саме відзив, чим висловити свою позицію стосовно позовної заяви, а також на його думку, порушено принцип змагальності та рівності сторін. Зазначає, що вказані дії суду порушили його право на справедливий суд, що є неприпустимим в силу гарантів наданих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також посилається на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справу № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), де зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, час і дату судового засідання є реалізацією однієї з засад цивільного судочинства відкритості судового процесу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити в повному обсязі, вважаючи рішення суду законним, справедливим, прийнятим на підставі повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх в сукупності обставин, що мають істотне значення. В обгрунтування відзиву посилається на те, що в апеляційній скарзі відповідач лише наголошує на порушенні його права на прийняття безпосередньої участі в судовому розгляді даного позову, не заперечуючи ніяким чином на законність прийнятого рішення суду, не наводячи ніяких фактів щодо мотивів та обгрунтованості зазначеного рішення суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,4099 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0463, яка знаходиться в адміністративних межах Беспечнівської сільської ради, Жашківського району Черкаської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР №042002 від 21.01.2003 року. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 17 грудня 2013 року державним реєстратором Сліпачук Т.С. зареєстровано договір про встановлення емфітевзису (індексний номер 9157591 від 17.12.2013) строк дії 49 років. Правокористувач ОСОБА_1 . Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2021 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису) недійсним та скасування його державної реєстрації. Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2021 року змінено в частині мотивів відхилення позовних вимог про скасування державної реєстрації, які викладено в редакції постанови апеляційного суду. Звертаючись із вказаним позовом позивач посилалась на те, що між нею та відповідачем договір про встановлення Емфітевзису від 16 грудня 2013 року договір не укладався, оскільки вона його не підписувала , що встановлено рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2021 року, та порушує її право на користування належною їй земельною ділянкою. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17). Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_2 просила суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку та передати її власнику позивачу та скасувати державну реєстрацію речового права на користування цією ділянкою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач не підписувала договір про встановлення емфітевзису від 16.12.2013 року з емфітевтом ОСОБА_1 , що встановлено проведеною експертизою та судовим рішенням, яке набрало законної сили. Колегія суддів погоджується в цій частині із висновками суду першої інстанції. Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України). Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Відповідно до вимог ст. 387 КЦ України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконного без відповідної правової підстави заволоділа ним. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача без її волі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є витребування спірного майна та повернення її власнику з підстав, передбачених статтями 387 ЦК України. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Стаття 3 Закону визначала принципи державної реєстрації, відповідно до яких, зокрема речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом; правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. Враховуючи вищевикладене, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, викладених у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року у справі № 909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 911/1455/19. Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості «принципу внесення», в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на майно, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права. Встановлено, і сторонами не заперечується, що власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер 7120981000:02:001:0463) є позивач ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 21 січня 2003 року cерії ІІ-ЧР № 042002. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору про встановлення емфітевзису порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю земельною ділянкою кадастровий номер 7120981000:02:001:0463 . Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації речового права на користування земельною ділянкою за незаконним володільцем є необхідним для відновлення його права. Проте, постановляючи судове рішення у відсутності відповідача по справі суд першої інстанції не врахував наступне. Згідно із статтею 211 ЦПК Українирозгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. За змістом частини другої статті 223 ЦПК України, частини першої статті 372 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц). Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2021 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання з повідомленням учасників справи на 11:00 год 26 січня 2022 року. Із матеріалів справи убачається, що позивач звертаючись до суду із позовом зазначила адресу відповідача ОСОБА_1 , Черкаська область, Уманський район, с. Попівка. Відповідно до відомостей, отриманих на запит Жашківського районного суду Черкаської області від виконавчого комітету Попівської сільської ради , дані про ОСОБА_1 у реєстрі громади смт Маньківка відсутні, а Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області , ОСОБА_1 проживає за адресою : АДРЕСА_1 , грут. Із матеріалів справи убачається, що копію ухвали про відкриття провадження від 08 грудня 2021 року, копію позовної заяви та повістку на 26 січня 2022 року на 11:00 год, направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , грут., які повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто відповідачем кореспонденція отримана не була. Також відсутні в матеріалах справи дані про повторне направлення відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками на вказану адресу, а також адресу вказану в позовній заяві . В подальшому розгляд справи місцевим судом було відкладено на 10 лютого 2022 року на 10:30 год, повістку про розгляд справи було направлено на обидві вказані в матеріалах справи адреси. При цьому за адресою : АДРЕСА_1 , грут, повістка отримана не була і повернулась до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», а повістка направлена за адресою: с. Попівка, Уманський район, містить підпис про отримання, проте не вказано дати отримання та не вказано ким отримана дана повістка, що не може свідчити про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. 10 лютого 2022 року ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи на 01 квітня 2022 року на 09:30 год. Повістку про розгляд справи, призначений на 01 квітня 2022 року було направлено на адресу, м. Київ. вул. Ежена Портье, б.9, грут, яка згідно повідомлення про вручення 4 травня 2022 року вкладена до абонементної скриньки. У зв`язку із відсутністю сторін, розгляд справи було відкладено на 25 травня 2022 року, а в подальшому і на 09 червня 2022 року ( прийняття рішення ), однак судову повістку про розгляд справи призначений на 25 травня та 09 червня 2022 року ( день ухвалення рішення) відповідач не отримав , що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року). Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ місцевий суд розглянув розглянувши справу у порядку загального позовного провадження, не вжив всі можливі та допустимі заходи щодо направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками, а також за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначив у апеляційній скарзі, у зв`язку з чим порушено його право знати заявлені до нього вимоги та вчинення відповідачем процесуальних дій, в тому числі надання відзиву, а також брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і по справі постановити нове рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації речового права задовольнити. Витребувати із незаконного володіння від ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,4099 га, кадастровий номер 7120981000:02:001:0463, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Безпечнівської сільської ради Жашківського району, Черкаської області та передати її власнику ОСОБА_2 . Скасувати державну реєстрацію речового права на користування земельною ділянкою від 17 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право 3894751 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9157591), зареєстроване державним реєстратором Сліпачук Тетяною Сергіївною у Жашківському районному управлінні юстиції Черкаської області на підставі договору про встановлення емфітевзису від 16 грудня 2013 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2022 року. Судді: