Ухвала КЦС ВС № 547/277/21

Ухвала Іменем України 27 вересня 2022 року м. Київ справа № 547/277/21 провадження № 61- 8749ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» (далі - ТОВ «Агрофірма «Пузиківська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро» (далі - ФГ «Поділ-Агро»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова О. Ю., про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі. Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 рокувідкрито провадження у цій справі. Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2021 року клопотання ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України та повернення сплаченого судового збору задоволено частково. Позовну заяву ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» залишено без розгляду. У задоволенні клопотання ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» про повернення сплаченого судового збору відмовлено. Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу адвоката Сенкевича В. І. у розмірі 38 000 грн відмовлено. Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року у стягненні з ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» на користь ФГ «Поділ-Агро» судових витрат на правничу допомогу адвоката Калафути Д. В. у розмірі 12 000 грн відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ФГ «Поділ-Агро» залишено без задоволення. Додаткові рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року залишено без змін. 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь судові витрати на правничу допомогу. Підставою касаційного оскарження додаткового рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Питання розподілу судових витрат врегульовано зокрема статтями 141, 142 ЦПК України. Статтею 142 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду. Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» заявило клопотання про залишення його позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України до початку розгляду справи по суті. Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в даному випадку позивач скористався наданим йому процесуальним правом на залишення його позову без розгляду. Звернення ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» до суду із клопотання про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість його позову і не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, оскільки така відмова є диспозитивним правом позивача, передбаченим цивільним процесуальним законодавством України. Визначаючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, ОСОБА_1 указала на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, та вважає, що наведені правові висновки суду сформульовано у справі у подібних правовідносинах. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, з метою конкретизації висновків, викладених, зокрема у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, зазначила, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо ж правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Верховний Суд врахував, що у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, на яку посилається ОСОБА_1 , як на підставу касаційного оскарження судових рішень, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання про розподіл судових витрат за результатами закриття апеляційного провадження. Водночас питання застосування частини п`ятої статті 144 ЦПК України, Велика Палата Верхового Суду не досліджувала та не викладала правового висновку щодо застосування цієї норми права. Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19 (№ 753/21770/14) (провадження № 61-1903св20) правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. Верховний Суд наголошує, що у наведеній заявником постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 257/38020, на яку ОСОБА_1 посилається, як на підставу касаційного оскарження, немає викладеного правового висновку щодо застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України щодо права відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, у випадку залишення позову без розгляду. ОСОБА_1 не довела, які саме необґрунтовані (неправильні, недобросовісні) дії ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» були ним здійсненні при зверненні до суду та в чому вони виражені, а саме: чи діяв він недобросовісно і пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному і швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав й інтересів інших сторін; чи були його дії умисні та який ступінь його вини і чим це підтверджується тощо. Аналіз касаційної скарги та наведених положень закону, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, свідчить про те, що заявник не навела належних доводів щодо обґрунтованості касаційної скарги, і викладені заявником доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пузиківська» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Поділ-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області Попова Ольга Юріївна, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець